Рішення № 44339264, 25.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/65/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1084/2015

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Горблянського Я.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: представника апелянта та третьої особи ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного навчального закладу «Коломийський професійний ліцей сфери послуг», третя особа - директор Державного навчального закладу «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку, компенсації за час невикористаної відпустки та моральної шкоди, - за апеляційною скаргою Державного навчального закладу «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, який уточнив під час розгляду справи, до ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 11000 грн., 16500 моральної шкоди та 3421 грн. за невикористану відпустку. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи з 01.09.2011 року згідно з наказом директора ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» про прийняття на посаду викладача з предметів «Правознавство», «Основи правових знань», «Захист Вітчизни» за контрактом з терміном до 01.09.2016 року. Вважає, що звільнення його з роботи відповідно до наказу №57-к від 30.08.2013 року за ст.7 КЗпП України та п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року як сумісника, є незаконним, оскільки таке відбулось в односторонньому порядку і не передбачене умовами контракту укладеному між сторонами.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16.04.2014 року поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду з позовом. Позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді викладача ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг». Стягнуто з відповідача в користь ОСОБА_3 14695,80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 306,93 грн. компенсації за час невикористаної відпустки та 1500 грн. моральної шкоди. Стягнуто з директора ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» ОСОБА_4 в користь ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» 14695,80 грн. шкоди завданої у зв'язку з незаконним звільненням. В решті позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Третя особа ОСОБА_2 рішення в частині стягнення з неї 14695.80 грн. шкоди, завданої незаконним звільненням, не оскаржувала.

Не погодившись з зазначеним рішенням, вважаючи його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи представник ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» подав апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_3 звільнений з роботи ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг», як сумісник, відповідно до вимог Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, де зазначено, що сумісник звільняється з посиланням на ст. 7 КЗпП України та п.8 вищезазначеного положення. Вказує, що ОСОБА_3 є сумісником, оскільки його трудова книжка знаходиться у Коломийському НВК №9 «Школа-природничо-математичний ліцей», а в ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» знаходились тільки копії сторінок.

Звільнення було вимушеним, оскільки набір учнів скоротився на 3 групи (90 учнів), а предмет «Основи правознавства» затарифіковано за заявою викладачу ОСОБА_5, в якій він просив збільшити навантаження ставки в зв'язку з важким матеріальним становищем. Крім того, наводить переваги ОСОБА_5 при визнанні його фахової професійності.

Про можливе вивільнення працівників в професійному ліцеї в кількості 11 чоловік був попереджений також і позивач наказом №88-к від 20.06.2013 року.

Вказує, що посилання позивача на його відкликання з відпустки та відшкодування в зв'язку з цим коштів, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 погодився по усній домовленості прийняти участь в судах безоплатно.

Також вважає таким, що не відповідає дійсності твердження позивача, що він 4 місяці (01.09.2013 року по 10.12.2013 року), відвідуючи навчальний заклад, не знав про своє звільнення.

Крім того, зазначає про порушення судом норм процесуального права. Так, в судовому засіданні при допиті свідків взято до уваги тільки свідчення заінтересованих осіб зі сторони позивача, а на свідчення свідків зі сторони відповідача суд не зауважив, в тому числі повністю відкинув пояснення третьої особи ОСОБА_6 Не дивлячись на те, що позивач не звертався з клопотанням про поновлення пропущеного строку суд поновив його по своїй ініціативі всупереч вимог ст.72,73 ЦПК України. Суд без клопотання позивача збирає докази про витрачений час позивача в судах при захисті інтересів ліцею. Також в рішенні збільшений розмір заробітної плати за вимушений прогул, вказаний позивачем у позовній заяві. Суд бере до уваги підроблені письмові докази і не виключає їх відповідно до вимог ст.64,185 ЦПК України. Крім того, не досліджений належним чином причинний зв'язок у завданні позивачу моральної шкоди.

Просив рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оспорюване рішення суду відповідає не повністю.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 працював на посаді викладача ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» на постійній основі згідно контракту, а тому його звільнення з роботи за сумісництвом було незаконним, в зв'язку з чим його слід поновити та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсації за час невикористаної відпустки та завданої моральної шкоди.

Встановлено, що наказом директора ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» №99-к від 01.09.2011 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду викладача за контрактом, який було укладено на термін із 01.09.2011 року по 01.09.2016 року.

Наказом №57-к від 30.08.2013 року його було звільнено за ст.7 КЗпП України та п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій затвердженого наказом міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року №43, як сумісника.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно п.п.7,8 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою кабміну від 19.03.1994 року контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом. Контракт оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши заяву ОСОБА_3 про прийняття на роботу, наказ директора ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг», запис в трудовій книжці та поданий контракт, оформлений в належній формі, колегія погоджується з висновком суду, що позивач був прийнятий на роботу на контрактній основі. Розділом 6 контракту передбачені погоджені сторонами підстави для його дострокового розірвання. Ні умови контракту, ні запис в трудовій книжці не визначає роботу ОСОБА_3 в ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» як сумісництво.

Зважаючи на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність законних підстав для звільнення позивача передбачених ст.36 КЗпП України та обґрунтованість його позовних вимог про поновлення на займаній посаді.

Також судом обґрунтовано задоволена вимога ОСОБА_3 щодо стягнення коштів за вимушений прогул згідно частини 2 ст.235 КЗпП України, розмір яких розрахований з часу звільнення на дату ухвалення рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що проведенням звільнення позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки він без законних підстав був позбавлений можливості працювати, отримувати винагороду за працю та змушений докладати додаткових зусиль для відстоювання своїх прав.

При визначенні розміру коштів на відшкодування моральної шкоди суд обґрунтовано відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України врахував, що порушені трудові права позивача відновлені постановленим рішенням, та визначив, що 1500 грн. буде достатньою грошовою компенсацією понесених ОСОБА_3 моральних страждань.

Проте, колегія вважає таким, що заслуговують на увагу доводи апелянта в частині відмови в задоволені позовних вимог про компенсацію за час фактичного невикористаної відпустки у 2012 році, оскільки позовні вимоги в цій частині є безпідставними та недоведеними. Так, наказом №70-К від 18.06.2012 року позивачу надано щорічну відпустку терміном 56 календарних днів з 02.07. по 27.08.2012 року. Відповідно до ст.79 КЗпП України та ст.12 ЗУ «Про відпустки передбачена можливість відкликання працівників з відпустки з оплатою праці. Проте, в матеріалах справи відсутній наказ про відкликання ОСОБА_3 з відпустки, а представник відповідача заперечує даний факт. Посилання на видані довіреності на ім'я позивача на представництво інтересів ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» у судах, та на вказаний в уточненій позовній заяві час проведений в судових засіданнях не підтверджує позовні вимоги в цій частині. Крім того, позивач працював на посаді викладача, і в його обов'язки не входить представництво інтересів закладу в судах.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявленого позову, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з порушенням вимог матеріального права, а тому воно підлягає до скасування в частині стягнення компенсації за час невикористаної відпустки з відмовою в цій частині позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» - задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року в частині стягнення з Державного навчального закладу «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» на користь ОСОБА_3 306,93 грн. компенсації за час невикористаної відпустки скасувати. Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні цієї позовної вимоги.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді Я.Д. Горблянський

Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк