Ухвала суду № 44336348, 25.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/219/15-к Головуючий у І інстанції Бригинець М. М. Провадження № 11-кп/795/442/2015 Категорія - 187 ч. 3 КК Доповідач Навозенко Л. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіНавозенко Л. С.

суддів - Воронцової С.В., Сердюка О.Г.

при секретарі - Батицькій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 12 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270130000771, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2015 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Бровари, Броварського району, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, на утриманні маючого двох малолітніх дітей,проживаючого до арешту: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

З участю учасників судового провадження:

прокурора - Рудько О.О.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначено покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, залишено тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено з 12 грудня 2014 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Стягнуто з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1, в дохід держави 2373 грн. 63 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно вироку суду першої інстанції, в ніч на 12 грудня 2014 року ОСОБА_3, з метою здійснення розбійного нападу для заволодіння чужим майном, прибув до автозаправної станції № 25-02, підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», що розташована за адресою с. Лемеші, вул. Магістрацька, 49 Козелецького району Чернігівської області. Приблизно о 5 годині 09 хвилин ОСОБА_3, з вказаною метою, через вхідні двері проник до приміщення автозаправної станції, де з використанням револьверу, який призначений для тренувальної стрільби, приховуючи обличчя за допомогою шапки з двома отворами та висловлюючи погрозу оператору АЗС ОСОБА_4 у застосуванні насильства, яке є небезпечним для її життя та здоров'я, що виразилось у демонстрації револьвера та здійсненні з нього пострілу, яку ОСОБА_4 сприйняла як реальну загрозу до його застосування, наказав її передати йому грошові кошти, які знаходяться у приміщенні АЗС № 25-02 і належать ПП «Лукойл-Україна». Однак, виявивши, що ОСОБА_4 скористалась охоронною сигналізацією, не заволодівши грошовими коштами, ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 засудити до покарання з застосуванням ст.75 КК України. Вважає, що покарання призначено судом, навіть із застосуванням ст.69 КК України, є суворе для нього.

Крім того вказує, що суд першої інстанції не врахував позитивні характеризуючі дані ОСОБА_3, те що він має на утриманні трьох малолітніх дітей. Також те, що він сам добровільно відмовився від заволодіння грошовими коштами і потерпілій не було завдано матеріальної шкоди. ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення вперше і ступінь тяжкості не свідчить про те, що він є схильним до їх скоєння.

Інші учасники судового провадження апеляційних скарг на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, захисника, яка просила задовольнити її апеляційну скаргу, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовольнити, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості вчиненого та його особі, на думку колегії суддів, є необгрунтованими.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції, про доведеність вини обвинуваченого, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які достатньо викладені у вироку та їм дана належна оцінка.

До того ж, фактичні обставини справи апелянтом не оспорюються, а в скарзі ставиться питання лише щодо міри покарання обвинуваченого.

Судом 1 інстанції дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.3 ст.187 КК України, тобто суд вірно визнав обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у інше приміщення.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 повністю дотримався вищезазначених норм кримінального закону. Так, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку та характер, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і на ті, на які апелянт посилався в апеляційній скарзі, а саме - щире каяття, вчинення злочину вперше, внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, позитивні характеристики, сімейний стан обвинуваченого, те, що на утриманні має двох малолітніх дітей. Обставин що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд, на думку колегії суддів, обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі, при цьому призначив покарання за злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини цієї статті, з застосуванням ст. 69 КК України.

За таких обставин, призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 75 КК України колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2015 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту отримання ним копії судового рішення.

СУДДІ:

Воронцова С.В. Навозенко Л.С. Сердюк О.Г.