Постанова № 44335427, 17.04.2015, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2/15-а

2-а/683/13/2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бондарчук Л.А.

при секретарі Борикіній Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Грицая Л.М.

представника відповідача Нечипоренко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області про визнання нечинним та скасування розпорядження голови Старокостянтинівської районної ради, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Старокостянтинівської районної ради про визнання нечинним та скасування розпорядження голови Старокостянтинівської районної ради №106 від 08 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1», поновлення його на посаді директора районного центру культури Старокостянтинівської районної ради, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог вказав, що працював на посаді директора районного центру культури Старокостянтинівської районної ради, відповідно до контракту від 16 грудня 2009 року укладеним між ним та головою Старокостянтинівської районної ради. 08 грудня 2014 року голова Старокостянтинівської районної ради видав розпорядження №106 «Про звільнення ОСОБА_1». Вказує, що дане розпорядження є незаконним, оскільки згідно Статуту районного центру культури Старокостянтинівської районної ради директор центру культури призначається та звільняється рішенням Старокостянтинівської районної ради за поданням відділу культури і туризму райдержадміністрації. Крім того, вказує у період з 15 по 26 грудня 2014 року він перебував на лікарняному та що йому таким незаконним звільненням завдано моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечила і вказала, що розпорядження голови Старокостянтинівської районної ради про звільнення ОСОБА_1 є законним та згідно з п.9 ч.17 ст.25 регламенту Старокостянтинівської районної ради в період між сесіями ради голова ради звільняє керівників підприємств та установ спільної власності територіальних громад сіл району з їх ініціативи, по закінченню контракту.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням двадцять дев'ятої сесії Старокостянтинівської районної ради від 16 грудня 2009 року №15 вирішено призначити директором районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області ОСОБА_1 та голові ради укласти з ним контракт.

16 грудня 2009 року між Старокостянтинівською районною радою в особі голови ради та ОСОБА_1 укладено контракт про те, що останній призначений на посаду директора районного центру культури Старокостянтинівської районної ради. У розділі 6 цього Контракту зазначено термін його дії - з 16 грудня 2009 року до 16 грудня 2014 року.

Згідно розпорядження голови Старокостянтинівської районної ради від 08 грудня 2014 року №106 ОСОБА_1 звільнено з посади директора районного центру культури Старокостянтинівської районної ради 16 грудня 2014 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

На засіданні двадцять восьмої сесії Старокостянтинівської районної ради від 24 грудня 2014 року розглядалось питання про затвердження розпорядження голови районної ради про звільнення ОСОБА_1, однак зазначене рішення не набрало відповідної кількості голосів, та було не прийняте.

Зазначене підтверджується: рішенням двадцять дев'ятої сесії Старокостянтинівської районної ради від 16 грудня 2009 року №15 (а.с.29), контрактом ( а.с.5-8), розпорядженням голови Старокостянтинівської районної ради від 08 грудня 2014 року №106 (а.с.4), витягом з протоколу засідання двадцять восьмої сесії Старокостянтинівської районної ради від 24 грудня 2014 року (а.с. 45-49).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України відтворені у ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно п.20 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання про вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Враховуючи викладене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 з посади директора районного центру культури Старокостянтинівської районної ради було проведено з порушенням вищезазначених вимог закону, а тому він підлягає поновленню на зазначеній посаді а розпорядження голови Старокостянтинівської районної ради, на підставі якого ОСОБА_1 було звільнено з посади, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч.2 ст.235 КЗпП України при винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі, йому має бути виплачений середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 16 грудня 2014 року по 06 квітня 2015 року включно.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці», п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з п.5 цього Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Протягом останніх двох повних календарних місяців, які передували звільненню позивача з роботи (жовтень-листопад 2014 року) заробіток ОСОБА_1 склав 6565 грн. 38 коп., кількість календарних днів - 61, тому середньоденний заробіток - 107 грн. 63 коп. (6565,38 грн.:61 день).

Вимушений прогул позивача тривав 112 календарних днів (16 днів у грудні + 31 день у січні + 28 днів у лютому + 31 день у березні + 6 днів у квітні), тому його середній заробіток за цей період становить 12054 грн. 56 коп. ( 107,63 грн. х 112 днів). Вказану суму визначено без урахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

У відповідності до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення ... тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

На думку суду, внаслідок незаконного звільнення з роботи позивач зазнав моральних страждань, які виявились у втраті ним нормальних життєвих зв'язків, у додаткових зусиллях для організації свого життя, необхідності в судовому порядку захищати своє порушене право. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що достатньою компенсацією позивачу на відшкодування моральної шкоди буде грошова сума в розмірі 3000 грн.

Відповідно до положень ст.87 КАС України до судових витрат відносяться, зокрема судовий збір та витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представництво в суді інтересів ОСОБА_1 здійснював адвокат Грицай Л.М. на підставі договору про надання правової допомоги (а.с.15). Згідно накладної (а.с.16) позивач сплатив адвокату 2800 грн.

Загальна кількість часу участі адвоката Грицая Л.М. в судовому засіданні по даній справі становить 66 хвилини (1218 грн. х 40 : 100 х 66 хвилин = 536,92 грн.), тому з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 ці кошти.

Судові витрати роз приділяються відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст..ст.24,43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 235, 237-1 КЗпП, ст.27 Закону України «Про оплату праці», п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, ст.ст. 6-11, 87, 94,160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Старокостянтинівської районної ради №106 від 08 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1»

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора районного центру культури Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області.

Стягнути із Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 12807,97 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, 3000 грн. моральної шкоди, 536,92 грн. витрат на правову допомогу.

Врешті позовних вимог відмовити

Постанова може бути оскаржена до Вінницького адміністративного апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги.

Суддя :