Постанова № 4433443, 26.02.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-112/09

Категорія №2.19

 ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 лютого 2009 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Смішливій І.М.,

в присутності представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 02.09.08р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1 від 02.01.09.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Луганськвуглеремонт» до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія «Луганськвуглеремонт» з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про визнання недійсним рішення.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним рішення №666 від 27 грудня 2007 року Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області та рішення від 26 березня 2008 року Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що рішенням начальника УПФУ у м. Антрацит Луганської області №666 від 27.12.2007 року до Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Луганськвуглеремонт» застосовані фінансові санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків, у тому числі донарахований штраф у розмірі 886738,09 грн., пеня у розмірі 1 425 967,93 грн. за період з 2002 по 2007 роки.

Позивач з таким рішенням незгодний, оскільки вважає, що це є фінансово-господарська санкція, до якої необхідно застосовувати строки давності, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до п.2 ч.9 ст.106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV), оскільки позивач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував страхові внески.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач - суб'єкт господарювання Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія «Луганськвуглеремонт» (надалі - ВАТ ДХК «Луганськвуглеремонт»), створено відповідно до законодавства України та підпорядковане Міністерству вугільної промисловості України, ідентифікаційний код 00182159, адреса місцезнаходження: 94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, 42 «б».

ВАТ ДХК «Луганськвуглеремонт» є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та знаходиться на обліку платників страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Антрацит Луганської області з 15.09.1997 року, має особовий рахунок для сплати страхових внесків №РН 1206010092.

Суд установив, що начальником Управління ПФУ у м. Антрацит на підставі картки особового рахунку ВАТ ДХК «Луганськвуглеремонт» прийняте рішення №666 від 27 грудня 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду, згідно до п.2 ч.9 ст. 106 Закону №1058-IV у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 8867738,09 грн. та нарахування пені в розмірі 1 425 967,93 грн. за період з 2002 по 2007 роки.

Згідно скарги ВАТ ДХК «Луганськвуглеремонт» до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області (вих.№01-05/0002 від 03.01.2008 року) з цим рішенням не погодилося, посилаючись на те, що страхові внески до Пенсійного фонду та нараховані пені перераховувалися при надходженні коштів на рахунки підприємства, тому навмисного порушення Закону №1058-IV підприємство не допускало. Також, позивач у скарзі стверджував, що УПФУ у м. Антрацит застосувало штраф і пені за періоди п'ятирічної давності не застосувавши спеціальні строки позовної давності, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України.

Рішенням про результати розгляду скарги Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області (вих.№2174/09-10 від 26.03.2008 року) рішення Управління ПФУ у м. Антрацит №666 від 27 грудня 2007 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на наявні у справі фактичні дані, що мають значення для вирішення цієї справи суд вважає, що позивач не довів у судовому засіданні невідповідність чинному законодавству прийняття Управлінням ПФУ у м. Антрацит рішення №666 від 27 грудня 2007 року.

Згідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Втім суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до п.1 ст. 14 Закону №1058-IV передбачено, що підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ст. 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього закону.

У відповідності до п.6 ч.2 ст.17 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані нараховувати та сплачувати у встановлені строки та у повному обсязі страхові внески до ПФУ не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п.п. 1-4 ст. 14 вказаного Закону є календарний місяць.

Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлений однойменною Інструкцією, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. №64/8663 (надалі - Інструкція).

Пунктом 12 ст. 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Як свідчить наявний у справі розрахунок фінансової санкції та пені по особовому рахунку ВАТ ДХК «Луганськвуглеремонт» РН1206010092 позивач несвоєчасно перераховував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.2 ч.9 ст. 106 Закону №1058-IV передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 15 ст. 106 Закону №1058-IV визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У зв'язку з цим суд не погоджується з твердженням позивача в тому, що оскільки штраф і пені нараховані за періоди п'ятирічної давності то при стягненні такої недоїмки необхідно застосовувати строки позовної давності, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України.

Підпунктом 9.3.2. Iнструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі - Інструкція №21-1), затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за номером №64/8663 передбачено, що у разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум;

при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно - 20 відсотків зазначених сум;

при затримці їх сплати понад 90 календарних днів - 50 відсотків зазначених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.

Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Суд установив, що начальник УПФУ у м. Антрацит Луганської області у прийнятому рішенні №666 від 27.12.2007 року визначив на підставі даних картки особового рахунку платника - ВАТ ДХК «Луганськвуглеремонт» відповідний розмір фінансової санкції та пені, а саме у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 8867738,09 грн. та нарахування пені в розмірі 1 425 967,93 грн. за період з 2002 по 2007 роки, яка незалежно від строку давності підлягає безумовній сплаті до УПФУ в м. Антрацит Луганської області.

Враховуючи встановлені у вправі обставини суд також установив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області викладені в рішенні про результати розгляду скарги від 26.03.2008 року вих.№2174/09-10 підстави відмови в задоволенні скарги позивача у справі - ВАТ ДХК «Луганськвуглеремонт» на рішення начальника УПФУ у м. Антрацит №666 від 27.12.2007 року, відповідають чинному законодавству України.

Таким чином, суд вважає, що позивач не надав у судовому засіданні доказів та не навів обставин в обґрунтування позовних вимог щодо визнання незаконним рішення відповідача від 27.12.2007 року №666 та рішення від 26.03.2008 року про розгляд скарги на зазначене рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення №666 від 27 грудня 2007 року Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області та рішення від 26 березня 2008 року Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, не відповідають чинному законодавству України та не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Луганськвуглеремонт» до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про визнання недійсним рішення відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 03 березня 2009 року.

СУДДЯ