Рішення № 44330088, 14.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 310/597/13

№ провадження 22-ц778/2387/15 Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.

Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Стрелець Л.Г.

суддів Гончар М.С.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Мосіній О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2015 року у справі за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міської ради, Управління Держземагенства у Бердянському районі, ОСОБА_3, третя особа: Реєстраційна служба Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання незаконними та скасування п.п.5,5.28 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.2010 року, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до Бердянської міської ради, Управління Держземагенства у Бердянському районі, ОСОБА_3, третя особа: Реєстраційна служба Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання незаконними та скасування п.п.5,5.28 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.2010 року, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначав, що прокурорською перевіркою встановлено порушення земельного, водного законодавства, а також законодавства про містобудівну діяльність при надання у власність земельної ділянки ОСОБА_3

Так Бердянською міською радою 28.01.2010 року прийнято рішення № 38 "Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", п. 5, 5.28 якого затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0603 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі зазначеного рішення 10.03.2010 року за ОСОБА_3 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500271 державного акту на право власності НОМЕР_2 на зазначену земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3.

Пункт 5.28 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.2010 року підлягає скасуванню, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, а запис підлягає скасуванню, земельна ділянка поверненню з наступних підстав.

В ході прокурорської перевірки було встановлено, що згідно Генерального плану м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009 року, зазначені у рішенні території запроектовані, для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, зелених насаджень загального користування, громадських центрів.

Відповідно до п.3.39 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських сільських поселень" будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається.

Перевіркою також встановлено, що станом на час прийняття Бердянською міською радою рішення № 38 від 28.01.2010 року "Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведень, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" посадовими особами виконкому міськради не розроблена та відповідно Бердянською міською радою не затверджена передбачена Законом України "Про планування і забудову територій" містобудівна документація м. Бердянська, а саме відсутні детальні плани територій окремих районів міста, зокрема території Бердянської коси.

Таким чином, за відсутності містобудівної документації м. Бердянська прийняття рішень щодо планування, забудови, проектування та будівництва об'єктів житлово-цивільного та виробничого призначення, впорядкування та благоустрою території Бердянської коси, неможливо.

Також під час винесення спірного рішення суттєво порушено порядок надання земельних ділянок у власність. Так, відповідно до положень ст.ст. 13,14 Конституції України - право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Бердянською міською радою рішенням № 38 від 28.01.2010 року затверджено проекти відведення та передано у власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва з порушенням вимог ст.ст. 51,118,123 ЗУ України, ст.ст.88, 90 Водного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, чим грубо порушено вимоги законодавств та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

Зазначає, що Бердянська міська рада під час прийняття рішення № 38 від 28.01.2010 року грубо порушила положення чинного законодавства в частині підстав та порядку надання земельних ділянок у власність, визначених Конституцією та Земельним кодексом України, і не мала права надавати у власність громадянам земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Відповідно, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, а запис підлягає скасуванню.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати незаконним та скасувати п.5,5.28 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 38 від 28.01.2010 року "Про передачу в оренду, продовжу терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", ; визнати недійсним державний акт на право власності НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,0603 га виданого на ім'я ОСОБА_3 для ведення індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1, вартістю 49 777 грн. 65 коп.; скасувати запис про державну реєстрацію державного акту на право власності на землю НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_3, зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянськ.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 червня 2013 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0603 га для ведення індивідуального дачного будівництва. що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, яка згідно державного акту на право власності на землю НОМЕР_2 передана у власність ОСОБА_3

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним п.5,5.28 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 38 від 28.01.2010 року "Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким передана у приватну власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0603 га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності НОМЕР_2 на

земельну ділянку площею 0,0603 га для ведення індивідуального дачного будівництва,

що розташована за адресою АДРЕСА_1, вартістю

49 777 грн. 65 коп., виданий Бердянською міською радою на ім'я ОСОБА_3

Михайлівни, зареєстрований в "Книзі записів реєстрації державних актів на право

власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі" за

реєстраційним номером 011026500271 від 10.03.2010року (кадастровий номер НОМЕР_3).

Зобов'язано Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати запис у Поземельній книзі на земельну ділянку площею 0,0603 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3).

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 0,0603 га для ведення індивідуального дачного будівництва , що розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3) за належністю територіальній громаді м. Бердянська..

В решті частині позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За положеннями п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1га, для індивідуального дачного будівництва була здійснена з порушенням визначеного законодавством порядку, зокрема, ст.ст. 118,123 ЗК України, ст.9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації".

Висновок суду слід визнати правомірним, оскільки він погоджуються з фактичними обставинами справи та із зібраними по ній доказами.

У відповідності з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України .

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що п.5, 5.28 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.2010 року 78 сесії п'ятого скликання "Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею площею 0,1га, з присвоєнням поштової адреси АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва. На підставі зазначеного рішення 10.03.2010 року за ОСОБА_3 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500271 державного акту на право власності НОМЕР_2 на зазначену земельну ділянку( кадастровий номер НОМЕР_3).

Спірна земельна ділянка розташована в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, що підтверджується інформацією Управління Держземаганства у Бердянському районі Запорізької області № 0569/01-23 від 19.02.2014 року, з якої вбачається, що відстань від урізу води Азовського моря до земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, складає 310 метрів.

Позитивні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 вищезазначеної земельної ділянки були відкликані управлінням Держкомзему у м. Бердянськ у зв'язку з виявленими Головним управлінням Держкомзему за участю управління Держземінспекції порушеннями вимог чинного законодавства, управлінням архітектури та містобудування Бердянської міської ради, Мелітопольським сектором регулювання природокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області.

Згідно листа виконавчого комітету Бердянської міської ради № 05-2886/37 від 15.05.2013р. зазначено, що на підставі проведеного містобудівного аналізу, згідно з Генеральним планом міста Бердянська, який затверджено рішенням шістдесят восьмої сесії Бердянської міської ради У скликання від 25.06.2009 року № 8 встановлено, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1, розміщується на території оздоровчих установ та установ відпочинку.

За витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300545912013 від 26.11.2013 року спірна земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3, розташована на землях рекреаційного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 51 ЗК України передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, однак всупереч ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації" та ч.9 ст.118 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації при виділенні земельної ділянки у власність ОСОБА_3 проведена не була, висновки суду першої інстанції про порушення Міською радою земельного законодавства при передачі спірної ділянки у власність ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи і зібраним у справі доказам.

Не є переконливими і доводи скарги щодо відсутності порушення інтересів держави у спірних правовідносинах у зв'язку з прийняттям рішення Бердянської міської ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 , оскільки вони не погоджуються зі змістом позову та з вимогами Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель".

В обґрунтування позову прокурор посилався на порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Бердянської міської ради під час прийняття п. 5, 5.28 № 38 від 28.01.2010 року та на порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до суду з даним позовом, у якому прокурор виступав у статусі позивача.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах законодавчо визначеної ст. 88 ВК України двохкілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Азовського моря.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За нормами ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 2 Закону України „Про охорону землі" визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім інших, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Стаття 4 ВК України, пункт "б" частини першої статті 58 ЗК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) визначають, що до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж морів та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Згідно з пунктом "ґ" частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність) лише на умовах оренди громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Отже, за змістом вищенаведених норм права землі в межах двох кілометрів прибережних захисних смуг уздовж морів не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прокурором доведено факт віднесення спірної земельної ділянки на час передачі її у власність ОСОБА_3 до земель водного фонду, так як до земель водного фонду, щодо яких установлена заборона на передачу у власність, віднесені землі, які розташовані в межах двокілометрової зони від урізу води і які відповідно до норм земельного та водного законодавства є землями водного фонду й не можуть бути передані в приватну власність.

Крім того, відповідно до пунктів 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996р. № 486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, а на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення.

Судом першої інстанції встановлено, що обов'язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки проведена не була, чим порушено вимоги чинного земельного законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

З огляду на системний аналіз положень вищенаведених норм законодавства при наданні в користування земельних ділянок навколо водних об'єктів, у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку, з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, з метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду ст. 84 ЗК України заборонено передавати їх у приватну власність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року № 6-16цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Спірна земельна ділянка розташована в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010р., яка набрала чинності 17.09.2010р., задоволено позов Бердянського міжрайонного прокурора до Бердянської міської ради про скасування рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004р. № 11, яким доповнено п. 1 рішення Бердянської міської ради від 26.04.2000р. № 44 "Про затвердження концепції приватизації земель м. Бердянська" і встановлена уздовж Азовського моря, Бердянської затоки, лиманів на вільних від громадської забудови землях в межах м. Бердянська сорокаметрова прибережна захисна смуга.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах м. Бердянська Запорізької області.

Відповідно до положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (ст. 83 ЗК України).

Таким чином, земельна ділянка повинна бути повернута територіальній громаді м. Бердянська.

З матеріалів справи вбачається, що за вимогами заявленого по даній справі позову прокурор просив також зобов'язати Управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області скасувати запис про державну реєстрацію державного акту на право власності на землю та державну реєстрацію земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги на земельну ділянку по вул. Літке,8-е, в м. Бердянську.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Так, щодо заявлених прокурором вимог про скасування запису про державну реєстрацію оспорюваного державного акту, то вони задоволенню не підлягають, оскільки така вимога не належить до передбаченого законом способу захисту порушеного права, бо не узгоджується з положеннями Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі ст. 26 вказаного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відтак, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації права на земельну ділянку, а не реєстрації державного акту.

Вимога про зобов'язання Управління Держземагентства у Бердянському районі скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом закриття поземельної книги на земельну ділянку також задоволенню не підлягає.

Ця вимога також не узгоджується з положеннями Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким передбачена певна процедура реєстрації прав на нерухомість, до складу якої входять також земельні ділянки.

Крім того, відповідно до п. 57 "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012р. № 1051, поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку.

Згідно з п. 114 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Відповідно до п.п. 60, 61 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Отже, Законом передбачено скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, однак таке рішення приймається відповідним органом державної влади на підставі рішення суду. Зважаючи на те, що рішення суду про визнання недійсним Державного акту про право власності на землю є достатньою підставою для відповідного органу для скасування державної реєстрації, підстав для покладання на нього обов'язку здійснити такі дії в судовому порядку не має.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними п.п. 5, 5.28 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 38 від 28.01.2010р., визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання ОСОБА_3 повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська, а лише відображають її позицію, висловлену нею у запереченнях на позов прокурора і яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Посилання в апеляційній скарзі на незаконність судового рішення у зв'язку з порушення судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, не є переконливими.

Як зазначалося вище, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень ст.ст. 8,124 Конституціїї, ст.ст. 26,30,87-90,97,100,102,118,123,128,143-146,149,151,153-158,161,210,212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, ст.15 ЦПК України,ст.12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки, є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Всі викладені в апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду щодо визнання недійсним п.п. 5, 5.28 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 38 від 28.01.2010р., визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання ОСОБА_3 повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовувала свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Зважаючи на викладене, за наслідками апеляційного розгляду справи колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення заявлених прокурором вимог про скасування запису про державну реєстрацію державного акту на право власності на землю та зобов'язання Управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Поземельної книги на вказану земельну ділянку підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

В іншій частині рішення суду по цій справі відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2015 року по цій справі в частині задоволення позовних вимог про скасування запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію державного акту на право власності на землю та зобов'язання Управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ( кадастровий номер НОМЕР_3) скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення по цій справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: