Ухвала суду № 44329162, 13.05.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/15954/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Панька В.Ф.

суддів - Ігнатюка Б.Ю., Мацунича М.В.

при секретарі - Дашковської С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк», треті особи: ОСОБА_3, ТзОВ «Кей-Колект» про припинення договору поруки,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсиббанк», треті особи: ОСОБА_3, ТзОВ «Кей-Колект» про припинення договору поруки.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 травня 2014 року в задоволенні вищевказаного позову відмовлено.

Позивач не погодився з вказаним рішенням, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи та невірним застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, а тому суд розглянув справу у їх відсутності та без фіксації судового засідання, відповідно до ст.197, ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а обставини припинення поруки не доведені належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на твердженні апелянта про те, що підписавши зміни до кредитного договору (а саме додаткові угоди №1, 2, 5), Банк та Поручитель не укладали змін до договору поруки, що є порушенням п.1 ст. 559 ЦК України; також вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки жодному доводу позивача.

Однак, з такими доводами апеляційної скарги погодитись не можна на підставі наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, обґрунтовуючи вимоги свого позову , посилається на дві підстави визнання договору поруки припиненим, а саме: те,що кредитор протягом строку, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України не звернувся з вимогою до поручителя; а також те, що у відповідності до ч.1ст.559 ЦК України, розмір основного зобов'язання був змінений без згоди поручителя, що є підставою для визнання поруки припиненою.

З укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 кредитного договору вбачається, що такий припиняє свою дію 30 грудня 2021 року.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки строк виконання основного зобов'язання ще не закінчився, то і термін пред'явлення вимоги до поручителя також не скінчився.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Посилання апелянта на укладені додаткові угоди також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки обсяг відповідальності поручителя не збільшився, його зобов'язання не змінені, тому ч.1 ст. 559 ЦК України також не може застосовуватись в даному випадку.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції та не ґрунтуються на вимогах закону.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :