Ухвала суду № 44324548, 22.05.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю ОСОБА_1, Жилінського М.М., ОСОБА_3, Драган В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду від 05 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Млинівського районного суду від 05 березня 2015 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2534,63 грн. понесених матеріальних витрат, 5000 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його необгрунтованість через неврахування його заперечень та неправильне дослідження і оцінку наданих позивачем доказів.

Вказував, що суд стягнув з нього на користь позивача витрати на лікування в сумі 2534,63 грн., взявши до уваги товарні чеки, як належні та допустимі докази у справі, однак в рішенні суду не обґрунтовано стягнуту суму та не зазначено, які саме чеки підтверджують понесені позивачем витрати на лікування струсу головного мозку. Крім того, вказані чеки не мають спеціального реквізиту - штампу продавця «оплачено» на відміну від фіскального касового чека, проведеного через касовий апарат.

Доводив, що стягнувши з нього на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди, суд керувався тим, що позивач майже рік знаходився на стаціонарному лікуванні, однак не врахував пояснення самого позивача про те, що він перебував на лікуванні органів слуху, що, як доведено в судовому засіданні та підтверджується епікризами №4659,4697, жодним чином не пов'язано з отриманими тілесними ушкодженнями.

Стверджував, що обґрунтовуючи стягнення моральної шкоди, суд зазначив, що шкода в добровільному порядку відшкодована не була, однак доводив, що ще під час розгляду кримінальної справи пропонував ОСОБА_3 вирішити конфлікт шляхом примирення і сплатити йому відшкодування, в тому числі морального, однак в меншому розмірі, на що він не погодився.

Просив рішення Млинівського районного суду від 05 березня 2015 року змінити та скасувати в частині стягнення з нього матеріальної шкоди в сумі 2534,63 грн. та 5000 грн. моральної шкоди. В решті рішення залишити без змін.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Жилінський М.М. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

____________________

Справа №566/1740/13-ц Головуючий в суді І інст. - Лободзінський А.С.

Провадження № 22-ц /787/789/2015р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

ОСОБА_3 та його представник адвокат Драган В.П. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем всіх своїх вимог та вірно зазначив, що, факт скоєння 26 жовтня 2009 року ОСОБА_1 злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України та його винуватість у спричиненні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень при цьому, в силу ч.4 ст.61 ЦПК України, не потребує доказування, оскільки підтверджений вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2013 року, який набрав законної сили (а.с.21-25).

Визначаючи розмір відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, як докази, неналежно оформлені квитанції про оплату за медикаменти, витрати ОСОБА_3 на їх придбання, проїзд до лікарні та консультації з лікарями за діагнозами, які не перебувають у прямому причинному зв'язку з ушкодження здоров'я отриманого внаслідок злочинних дій, щодо нього та відповідно зменшив суму стягнення з 6372,28 грн. до 2534,63 грн. При цьому, місцевий суд обґрунтовано посилався на висновок експерта, щодо правильності лікування ОСОБА_3 та необхідності використання на це відповідних медикаментів згідно діагнозу, які і врахував суд (а.с.68-70).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, місцевий суд врахував обставини справи, особу відповідача, його матеріальний стан, час лікування потерпілого, негативні наслідки від отриманих травм та перенесення фізичного болю і душевних страждань, пов'язаних не лише з завданими йому тілесними ушкодженнями, а й з втратою часу, звичного способу життя, зміною обстановки та періодично продовжуваним протягом року стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Дотримуючись принципу розумності та справедливості, заявлені позивачем вимоги суд обґрунтовано задовольнив частково, зменшивши їх розмір з 15000 грн. до 5 000 грн., а в решті вимог відмовив.

В іншій частині рішення не оскаржувалось і не було предметом апеляційного перегляду.

За таких обставин, оскільки рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Млинівського районного суду від 05 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: