Ухвала суду № 44320522, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2015р. м. Київ К/9991/25210/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазпром»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

у справі № 2а-12316/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазпром»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазпром» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000372312/0 від 19 січня 2010 року та № 0000372312/1 від 24 березня 2010 року (в редакції уточнення позовних вимог від 03 листопада 2010 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Біогазпром», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Біогазпром» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Новасистемз» за квітень, жовтень 2008 року, за результатами якої був складений № 2290/23-12/35465430 від 28 грудня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 125500,00 грн., у тому числі: за квітень 2008 року - 55000,00 грн., за жовтень 2008 року - 70500,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач (замовник) неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Новасистемз» (виконавцем) згідно договору від 08 квітня 2008 року про надання консалтингових послуг щодо розробки бізнес-плану № 080408-БП (щодо розробки бізнес-плану «Впровадження біогазових заводів на державних спиртових заводах») та згідно договору від 17 жовтня 2008 року про надання консалтингових послуг щодо розробки бізнес-плану №171008-БП (щодо розробки бізнес-плану «Будівництво сміттєспалювального заводу в м. Донецьк»), з огляду на те, що: постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року у справі № 2а-739-08 було визнано недійсними установчі документи (статут) ТОВ «Новасистемз» з дати реєстрації, тобто з 19 липня 2007 року, які підписані від імені ОСОБА_1; скасовано державну реєстрацію ТОВ «Новасистемз» з дати реєстрації, тобто з 19 липня 2007 року; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану ТОВ «Новасистемз» з моменту його складення, тобто з 20 серпня 2007 року; визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Новасистемз» (накладні, акти виконаних робіт, прийому-передачі, рахунки-фактури, акти прийому-передачі векселів, векселі та інші) з моменту їх складення; ОСОБА_1, яка значиться засновником та директором ТОВ «Новасистемз», дала пояснення, в яких вказала, що зареєструвала товариство на своє ім'я на прохання незнайомого чоловіка за винагороду, жодних внесків до статутного фонду товариства не вносила, установчі документи товариства не реєструвала, довіреностей на ім'я ОСОБА_2 не виписувала, ніяких документів фінансово-господарської діяльності вказаного товариства не підписувала, податкову звітність не складала та не подавала до органів державної податкової служби, де знаходиться печатка товариства їй не відомо. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Новасистемз» мають безтоварний характер та не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, а виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

19 січня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000372312/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Біогазпром» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 188250,00 грн., у тому числі: 125500,00 грн. - за основним платежем, 62750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не була доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Новасистемз», оскільки встановлені перевіркою та в процесі розгляду справи обставини свідчать неможливість реального здійснення вказаним суб'єктом господарювання операції з надання позивачу послуг щодо розробки бізнес-планів, з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу трудових та матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, а також зважаючи на те, що обидва варіанти двох бізнес-планів не містять реквізитів, які б дали можливість ідентифікувати договори, на підставі якого вони виготовлені, з урахуванням того, що один із бізнес-планів на титулі кожної сторінки містить назву «Впровадження біогазових заводів на підприємствах Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»».

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по господарських операціях з придбання у ТОВ «Новасистемз» робіт по розробці бізнес-планів, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання таких господарських операцій, як-то: результат робіт і друкованому та електронному вигляді (пункти 4.3 статей 4 договорів).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в процесі розгляду справи представник позивача аудитор підприємства на вимогу суду першої інстанції надав бізнес-плани, виконані ТОВ «Новасистемз» (т.1 арк. справи 141-233), при огляді яких судом було встановлено, що інформація, викладена у цих бізнес-планах, стосується 2009 року та розроблена на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у 2009 році, або у редакціях, що вийшли у 2009 році, тощо). При цьому, на запитання суду представник позивача вказав, що це самі ті бізнес-плани, які були виготовлені ТОВ «Новасистемз», інших бізнес-планів у товариства немає. Разом з цим, в наступному судовому засіданні другий представник позивача надав інші бізнес-плани (т.2 арк. справи 6-164), які суттєво відрізнялись від бізнес-планів, поданих попереднім представником, та зазначив, що попередні бізнес-плани є чорновими розробками та матеріалами презентації.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що подані позивачем бізнес-плани не підтверджують фактичного виконання ТОВ «Новасистемз» робіт за договору від 08 квітня 2008 року про надання консалтингових послуг щодо розробки бізнес-плану № 080408-БП (щодо розробки бізнес-плану «Впровадження біогазових заводів на державних спиртових заводах») та згідно договору від 17 жовтня 2008 року про надання консалтингових послуг щодо розробки бізнес-плану №171008-БП (щодо розробки бізнес-плану «Будівництво сміттєспалювального заводу в м. Донецьк»), оскільки положеннями підпунктів 2.1.2 пунктів 2.1 статей 2 вказаних договорів було передбачено, що виконавець повинен здати результат робіт у термін до 31 серпня 2008 року та до 29 грудня 2008 року відповідно, тоді як первісно подані позивачем бізнес-плани розроблені із застосуванням законів України та постанов Кабінету Міністрів України, які були прийняті в 2009 році, а вдруге подані бізнес-плани, зокрема: бізнес-план щодо будівництва сміттєспалювального заводу в м. Донецьк передбачає розробку бізнес-плану на початку 2009 року; бізнес-план щодо впровадження біогазових заводів на державних спиртових заводах стосується конкретно впровадження біогазових заводів на підприємствах Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт». Крім іншого, обидва варіанти двох бізнес-планів не містять реквізитів, які б дали можливість ідентифікувати договори, на підставі якого вони виготовлені.

Також, матеріали справи містять постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року у справі № 2а-739-08, якою було визнано недійсними установчі документи ТОВ «Новасистемз» з їх дати реєстрації, тобто з 19 липня 2007 року, які підписані від імені ОСОБА_1; скасовано державну реєстрацію ТОВ «Новасистемз» з дати реєстрації, тобто з 19 липня 2007 року; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану ТОВ «Новасистемз» з моменту його складення, тобто з 20 серпня 2007 року; визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Новасистемз» (накладні, акти виконаних робіт, прийому-передачі, рахунки-фактури, акти прийому-передачі векселів, векселі та інші) з моменту їх складення (т. арк. справи 95-100), яка була скасована ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2010 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 арк. справи 84-85), за результатом розгляду якої провадження у справі було закрито з підстав того, що було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Новасистемз» у зв'язку з визнанням її банкрутом (т.1 арк. справи 236-237).

Доказів, які б спростовували вказані обставини, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не була доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Новасистемз», оскільки встановлені перевіркою та в процесі розгляду справи обставини свідчать неможливість реального здійснення вказаним суб'єктом господарювання операції з надання позивачу послуг щодо розробки бізнес-планів, з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу трудових та матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Біогазпром» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазпром» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна