Ухвала суду № 44320420, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2015р. м. Київ К/800/53049/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу директора Закритого акціонерного товариства "Лугавто" Білика Володимира Володимировича на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом директора Закритого акціонерного товариства "Лугавто" Білика Володимира Володимировича до Державної митної служби України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 21.02.2013р. директор Закритого акціонерного товариства "Лугавто" Білик Володимир Володимирович звернувся до Державної митної служби України з листом, в якому в порядку ст.ст.19-21 Митного кодексу України просив надати йому інформацію щодо правового статусу особи, яка здійснює комерційний виїзд на територію України на автомобілі AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, правового статусу вказаного автомобіля, правильності декларування товару, який є власністю підприємства, терміну перебування на території України та можливості користування транспортним засобом AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, його комерційного використання іншими працівниками підприємства з тією ж метою, для чого він і був ввезений.

Листом від 18.03.2013р. №12.2/4/190 Державна митна служба України повідомила позивача про те, що з метою забезпечення правильного застосування вимог законодавства, що регулюють питання тимчасового ввезення громадянами - резидентами на митну територію України автомобільних транспортних засобів як транспортних засобів комерційного призначення, Державна митна служба України підготувала та направила митним органам лист від 05.03.2013р. №11.1/2-12.2/2172-ЕП, копію якого також надіслано позивачу, в якості додатка.

Вважаючи, що відповідачем не надано відповіді на порушені в його заяві питання по особливостям ситуації, пов'язаної з господарською діяльністю товариства, до того ж, отримана відповідь викладена не у формі акта індивідуальної дії - рішення, директор Закритого акціонерного товариства "Лугавто" Білик Володимир Володимирович в квітні 2013 року звернувся до суду з позовом у даній справі про визнання незаконною бездіяльності Державної митної служби України щодо ненадання відповіді по суті на запит позивача й зобов'язання відповідача відповісти на вказаний запит від 21.02.2013р.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.19 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила у встановленому законом порядку; для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи застосовують інформаційні технології.

Відповідно до ч.1 ст.20 Митного кодексу України інформація щодо законодавства України з питань державної митної справи надається у встановленому законом порядку.

За змістом ст.21 вказаного Кодексу за зверненнями підприємств та громадян, що переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або провадять діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу покладено на митні органи (заінтересованих осіб), митні органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи.

Консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень митних органів.

Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи має індивідуальний характер і може використовуватися виключно особою, якій надано таку консультацію.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, періодично проводить узагальнення консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, які стосуються значної кількості осіб або значних сум митних платежів, та затверджує своїми наказами узагальнені консультації, які підлягають оприлюдненню.

Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи може бути оскаржена до органу вищого рівня в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, або до суду як правовий акт індивідуальної дії, якщо вона, на думку заінтересованої особи, суперечить нормам відповідного акта законодавства. Визнання судом такої консультації недійсною є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду.

При цьому, ані Митний кодекс України, ані інші нормативно-правові акти з питань державної митної служби України не містять вимог щодо форми рішень, якими оформлюються письмові консультації митних органів.

Водночас, Митний кодексу України в якості підстав для визнання недійсною консультації з питань державної митної справи чітко визначає суперечність такої консультації нормам відповідного акта законодавства.

Отже, відповідно до норм Митного кодексу України заінтересованим особам надано право на звернення до митних органів з метою отримання безоплатної консультації щодо практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, а в разі невідповідності наданої консультації нормам певних актів законодавства така заінтересована особа може звернутись до суду з позовом про визнання наданої консультації недійсною.

Як встановили суди та вже зазначалось у цій ухвалі, відповідач розглянув звернення позивача, при цьому, останній не вчиняв дій щодо оскарження в зв'язку з невідповідністю вимогам актів законодавства викладених відповідачем положень щодо порушених позивачем у зверненні питань, а тому колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильного рішення, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу директора Закритого акціонерного товариства "Лугавто" Білика Володимира Володимировича залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.