Ухвала суду № 44320246, 29.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2015р. м. Київ К/9991/96184/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі № 2а/2370/1720/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»

до Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2011 року № 0000012303/2 та № 0000162303/2.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0000012303/2 від 05 січня 2011 року та № 0000162303/2 від 05 січня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» 3,40 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс», посилаючись на те, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 31/2303/33003857 від 06 жовтня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 8.3 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 381903,00 грн., у тому числі: за три квартали 2009 року в сумі 20808,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 222260,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 361095,00 грн., завищено податок на прибуток за 2009 рік на суму 3615,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1785320,00 грн. у тому числі: за 1 квартал 2010 року в сумі 1556951,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 1785320,00 грн.; підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню за червень 2010 року, на суму 187032,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2010 року на суму 395613,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: ТОВ «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» (замовник) неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість послуг із розробки, підготовки, виготовлення рекламної продукції з власного матеріалу та подальшого розповсюдження, наданих ТОВ «Меліда» (згідно договору № 91111/1 від 11 листопада 2009 року), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартість, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки в актах здачі-прийняття виконаних робіт відсутні відомості, які саме роботи (послуги) виконувалась, а також в яких спосіб здійснювалось розповсюдження, з урахуванням того, що згідно відповіді №17918/7/23-1106 від 23 вересня 2010 року, отриманої від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТОВ «Меліда» має стан платника (10) запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання); ТОВ «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» (покупець) неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість автозапчастин, придбаних у ТОВ «Фрагон» (згідно договору поставки № 28-1-08 від 28 серпня 2009 року), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартість, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки позивач не надав доказів, які б підтверджували факт перевезення товару, а перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети). Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що витрати позивача, пов'язані з придбанням у ТОВ «Меліда» та ТОВ «Фрагон» товарів (робіт, послуг), не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Також, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» (замовник) неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість консультаційних послуг, наданих ТОВ «КМЦ «Ни Хао Маус» (згідно договору консультаційно-сервісного обслуговування № 1 від 02 лютого 2009 року), оскільки вказані послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача (вказані витрати плинули на формування валових витрат у 1,2 кварталах 2009 року, дане порушення описане в пункті 3.1.2 акту перевірки № 62/01-035/33003857 від 04 листопада 2009 року).

05 січня 2011 року ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на підставі вказаного акту та процедури адміністративного оскарження перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000012303/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 455540,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 361095,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 94445,00 грн.

05 січня 2010 року ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на підставі вказаного акту та процедури адміністративного оскарження перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000016303/2, яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 187032,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Меліда», ТОВ «Фрагон» та ТОВ «КМЦ «Ни Хао Маус» згідно належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, з урахуванням того, що: вказані товари (роботи, послуги) відносяться до господарської діяльності товариства, з урахуванням видів діяльності, які здійснює позивач; незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів; на дату виконання господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 1 підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, фактичне виконання ТОВ «Меліда» робіт і послуг, визначених договором №91111/1 від 11 листопада 2009 року, а також ТОВ «КМЦ «Ни Хао Маус» послуг, визначених договором № 1 від 02 лютого 2009 року, та фактична поставка ТОВ «Фрагон» автозапчастин згідно договору поставки № 28-1-08 від 28 серпня 2009 року, підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, платіжними дорученнями, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), податковими накладними (т. 1 арк. справи 88-118, 126, 129-131, т. 2 арк. справи 1-27).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, акти здачі-приймання робіт (виконаних послуг), надані позивачем до перевірки, містили усі необхідні реквізити, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, у випадку, коли містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати позивача з придбання у ТОВ «Меліда», ТОВ «Фрагон» та ТОВ «КМЦ «Ни Хао Маус» товарів (робіт, послуг) відносяться до господарської діяльності ТОВ «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс», з урахуванням видів діяльності які здійснює позивач, а саме: оптова торгівля сільськогосподарською технікою; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; діяльність автомобільного вантажного транспорту; здавання в оренду власного нерухомого майна; оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; інші види оптової торгівлі (т.1 арк. справи 12).

Крім іншого, безпідставними є посилання податкового органу на відсутність у позивача документів, які підтверджують транспортування товару, з урахуванням того, що умовами договору, укладеного позивачем з ТОВ «Фрагон», було визначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно з правилами «Інкотермс-2000»), оскільки відповідно до положень Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін EX WORKS (... named place) («франко-завод» (... назва місця)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Зокрема, пунктом А.4 «Поставка» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) встановлено, що продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна