Постанова № 44319234, 20.05.2015, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/178/15

20 травня 2015 року Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Секірської А.Г.,

при секретарі - Барашко М.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Бойка В.І., довіреність від 03.03.2014 № 23;

представника відповідача - Леонової З.Є., довіреність від 09.01.2015 № 9/12-09-10

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги форми "Ю" від 28 листопада 2014 року № 1321-25, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ЛІА" ЛТД (далі - позивач, ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати вимогу форми "Ю" від 28.11.2014 № 1321-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.04.2015 № 20.

В обґрунтування позову зазначено, що 18.12.2014 відповідач надіслав поштовим відправленням на адресу ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД податкову вимогу форми "Ю" від 28.11.2014 № 1321-25 про сплату податкового боргу, згідно якої станом на 28.11.2014 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями - орендна плата з юридичних осіб становить 61 650,56 грн. 22.04.2015 службові особи відповідача принесли в супермаркет "Абсолют" ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД, що знаходиться за адресою: проспект Леніна, 80, м. Лисичанськ, рішення про опис майна у податкову заставу від 20.04.2015 № 20.

24.12.2014 позивач надіслав на адресу відповідача заперечення щодо перегляду податкової вимоги як такої, що не відповідає вимогам Закону, відповідач письмової відповіді не надав. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу доходів і зборів (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків (п. 7.4 Наказу Міндоходів і зборів України від 25.12.2013 № 848 "Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів").

У спірній податковій вимозі орендна плата з юридичних осіб за землю в сумі 61650,56 грн. зазначена як сума податкового боргу за узгодженими зобов'язаннями. Вимога суперечить ст .6 Закону України від 02.09.2014 № 1669 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", якою передбачено під час проведення антитерористичної операції звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, оскільки місто Луганськ є неконтрольованою територією.

Позивач вважає, що відповідач, видаючи спірну податкову вимогу та в подальшому приймаючи рішення про опис майна у податкову заставу від 20.04.2015 № 20 не врахував, що з квітня 2014 року в м. Луганську та Луганській і Донецькій областях загострилася соціально - політична обстановка, яка погіршила економічну ситуацію у зв'язку з возведенням на автомобільних дорогах населених пунктів Луганської та Донецької областей блокпостів, які контролюються озброєними угрупуваннями, та здійсненням державою заходів по проведенню антитерористичної операції згідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", внаслідок чого на території Луганської області фактично проводяться бойові дії. Переважна більшість торговельних об'єктів і активів підприємства, починаючи з 1 червня 2014 року опинились в зоні бойових дій, внаслідок чого з 1 липня 2014 року стало неможливо виконувати нормативно-правові акти, що регулюють цивільний та господарський оборот, сплату податків, зупинення звичайної господарської діяльності та операційної діяльності банків в зоні проведення АТО. У липні 2014 року зупинена робота 27 супермаркетів мережі "Абсолют", в тому числі в м. Луганську - 17, в м. Ровеньки -1, в м. Свердловську - 2, в м. Алчевську - 3, в м. Стаханові - 3, в м. Первомайську - 1 супермаркет та 1 склад.

Ці незвичайні та непередбачувані обставини існують поза контролем ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД, їх наслідків не можна було уникнути навіть при докладанні будь-яких зусиль, оскільки вказана непередбачена ситуація викликана діями сторони, що не є стороною відповідних правовідносин з органом доходів і зборів.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044, яким затверджено Порядок застосування пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, обставинами непереборної сили (форс-мажорні обставини) є непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), яка є обставиною, що звільняє особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Згідно з п. 7 наказу № 1044 за наявності обставин непереборної сили платник податків може звернутися до органу державної податкової служби з письмовою заявою про продовження граничних строків подання податкових декларацій. Така заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили у довільній формі.

Позивач отримав висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили № 25.12-762 від 25.07.2014, згідно з яким вважається таким, що настав факт дії обставин непереборної сили з 16 липня 2014 року для ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД по виконанню законодавчих актів України щодо подачі звітності, справляння та сплати податків і обов'язкових платежів.

День закінчення цих обставин не настав відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", що також обґрунтовує протиправність дій відповідача по виданню рішення про опис майна у податкову заставу від 20.04.2015 № 20.

Представник позивача у cудовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення проти адміністративного позову від 15.05.2015 (а.с. 37-39), в яких послався на наступне.

Відповідно до договору оренди землі від 16.05.2005, укладеного між Лисичанською міською радою та ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД терміном на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації, позивачеві в оренду передана земельна ділянка площею 0,9983 га, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Леніна, 80.

Згідно із наданим позивачем податковим розрахунком земельного податку № 9005527493 від 10.02.2014 щомісячно нараховано плату за оренду земельної ділянки 15605,99 грн. Станом на 31.10.2014 у позивача виник податковий борг зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 61 650,56 грн., що складається з заборгованості з урахуванням переплати у розмірі 773,40 грн. за липень - жовтень 2014 року 15605,99 грн. х 4 = 62423,96 грн. - 773,40 грн. = 61650,56 грн.

Стосовно ненадання відповіді на лист позивача за вих.№ 1065 від 24.12.2014, зазначене звернення неможливо назвати заявою в розумінні Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376, та ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", і на думку представника відповідача, висновок Луганської регіональної торгово - промислової палати не підтверджує настання обставин непереборної сили.

Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". До закінчення антитерористичної операції та за відсутністю відповідного переліку населених пунктів, на території яких вона здійснювалася, відповідач вважає неможливим на законодавчому рівні звільнення від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, відповідач вважає податкову вимогу від 28.11.2014 № 1321-25 про сплату боргу у сумі 61 650,56 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.04.2015 № 20 правомірними, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (далі - позивач) зареєстроване як юридична особа 18.06.2001, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 23), перебуває на обліку в органах державної податкової служби (а.с. 24), зареєстроване як платник податку на додану вартість з 18.07.1997 (а.с. 34).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст. 286 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошовї оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Згідно договору оренди землі від 16.05.2005, укладеного між Лисичанською міською радою (орендодавцем) та ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД (орендарем), орендодавець на підставі рішення № 915 від 29.04.2005 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації будівлі магазину, який знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, пр. Леніна, 80 (п. 1), в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9983 га (п. 2), договір укладено на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 8) (а.с. 40-42).

Згідно із п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

На виконання п. 54.1 ст. 54 та ст. 286 Податкового кодексу України позивачем подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 9005527493 від 10.02.2014, згідно якої позивачем самостійно визначено податкові зобов'язання, що підлягають сплаті за 2014 рік щомісячно у сумі 15605,99 грн. (а.с. 44-47).

Самостійно визначені платником податків у декларації грошові зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у загальній сумі 61650,56 грн. (з урахуванням переплати в розмірі 773,40 грн.) за липень - жовтень 2014 року у встановлений ст.ст. 57, 287 Податкового кодексу строк не сплачені, що підтверджено зворотнім боком облікової картки (а.с. 100-101).

Факт існування зазначеного податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб визнається відповідачем.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пунктами 59.4 та 59.5 ст.59 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

18.12.2014 позивачем отримано податкову вимогу форми «Ю» від 28.11.2014 № 1321-25, виставлену ДПІ у м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області, в якій зазначено загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 28 листопада 2014 року у розмірі 61 650,56 грн. (а.с. 10).

24.12.2014 позивачем направлено лист № 1065 (а.с. 14-17), який отримано відповідачем 30.12.2014 (а.с. 19).

Суд не приймає посилання позивача на те, що зазначеним листом від 24.12.2014 № 1065 він оскаржив податкову вимогу від 28.11.2014 № 1321 відповідно до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 № 848 (далі - Порядок № 848), і скаргу задоволено на підставі п. 7.4 зазначеного Порядку, з огляду на наступне.

Порядком № 848 визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень органів доходів і зборів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (п. 1.2).

Відповідно до п. 7.4 Порядку № 848 якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу доходів і зборів (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу доходів і зборів (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Проте розділом 4 Порядку № 848 "Оформлення скарги" визначено вимоги до оформлення скарги, та яку інформацію вона повинна містити.

Проаналізувавши зміст листа позивача від 24.12.2014 № 1065 суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам, встановленим для оформлення скарг пунктом 4.1 розділу 4 Порядку № 848, зокрема, не містить суті вимог та клопотань платника податку, а носить виключно інформативний характер, тому не може бути розцінений як скарга в розумінні Порядку № 848, і, відповідно, ненадання відповіді на зазначений лист органом доходів і зборів не тягне за собою наслідків, передбачених п.7.4 Порядку № 848.

З огляду на існування узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за липень - жовтень 2014 року у розмірі 61 650,56 грн. та несплати її відповідачем у встановлені законодавством строки, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо направлення податкової вимоги форми «Ю» від 28.11.2014 № 1321-25 та відсутність підстав для її скасування, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про звільнення його від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції на підставі ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд зазначає наступне.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції визначено Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1669-VII, під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно зі ст. 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово - промислові палати», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Судом встановлено, що позивачем отримано Висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати від 25.07.2014 № 25.12-762 про настання обставин непереборної сили, згідно якого Луганська регіональна торгово - промислова палата вважає таким, що настав, факт дії обставин непереборної сили з 16 липня 2014 року для ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД (код 20163224) при здійсненні господарської діяльності на території м. Луганська та Луганської області з виконання законодавчих актів України, що стосуються подання звітності, стягнення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видання Луганською РТПП даного висновку обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх строку встановити неможливо (а.с. 26-30).

Частиною 5 статті 11 Закону № 1669-VII передбачено, що Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону необхідно, зокрема, затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, до якого внесено, зокрема, м. Лисичанськ, на території якого розташовано земельну ділянку, що знаходиться в користуванні позивача відповідно до договору оренди землі від 16.05.2005.

Зазначене розпорядження набрало чинності 05.11.2014 після оприлюднення у офіційному виданні «Голос України» від 05.11.2014 № 213.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі № 826/18327/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 К/800/19383/15 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 до розгляу касаційної скарги у Вищому адміністративному суду України.

Таким чином, на теперішній час розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р є чинним.

З огляду на наведене, на даний момент перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, є невизначеним, що робить неможливим застосовування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Крім того, відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загальнодержавних податків та зборів відноситься плата за землю.

Таким чином, Податковий кодекс України є спеціальним кодифікованим законом, виключно яким врегульовано відносини у сфері оподаткування, в тому числі й в частині справляння плати за землю.

Статтею 2 Кодексу встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом № 1669 не визначено порядок застосування вказаних, зокрема, у статті 6 тимчасових заходів. Прийняття такого Закону не зумовило зупинення або зміну порядку адміністрування податків та зборів; права та обов'язки платників податків та зборів; компетенцію контролюючих органів; повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю; а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Тобто, Закон № 1669 не змінив регулювання податкових відносин, які врегульовані спеціальним законом - Податковим кодексом України, який, відповідно, і має вищу юридичну силу порівняно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Враховуючи, що застосування до спірних правовідносин Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на даний час є неможливим, а тому посилання позивача на ст. 6 зазначеного Закону як обґрунтування позовних вимог не приймаються судом.

Судом також не приймаються посилання позивача на Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2011 за № 84/18822 (далі - Порядок № 1044), зокрема, п. 8 зазначеного Порядку, як підставу для звільнення від сплати орендної плати з юридичних осіб на період проведення антитерористичної операції, з огляду на наступне.

Порядком № 1044 визначено механізм продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань відповідно до норм Податкового кодексу України.

Згідно із абз. 4 п. 5.4 п. 5 Порядку № 1044 відсутність можливостей у платника податків подати у граничний строк податкові декларації, заяви про перегляд рішень органів державної податкової служби, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань може бути пов'язана з обмеженою свободою пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально. У цьому разі документальним підтвердженням є, зокрема, підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України.

Згідно із п.п. 8.1 п. 8 Порядку № 1044, заява про продовження граничних строків подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначених цим Порядком, у довільній формі із стислим та чітким обґрунтуванням підстав для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів.

Позивач зазначив, що день закінчення обставин, визначених цим Порядком - це дата набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тобто такий день ще не настав і відповідно ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не має підстав для подання заяви, передбаченої п.п. 8.1 п. 8.

Проте, оскаржувана вимога направлена відповідачем у зв'язку з існуванням узгоджених грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб, самостійно визначених позивачем, у поданій ним 20.02.2014 декларації, тобто в даному випадку посилання позивача на нормативно-правовий акт, який визначає продовження граничних строків для подання податкової декларації, є недоречними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 20.04.2015, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

При цьому, в силу пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:

89.1.1. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті у відповідності до п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби визначений Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1841/24373 (далі Порядок № 572).

Судом встановлено, що 20.04.2015 в.о. начальника ДПІ у м. Лисичанську Кравченко Н.М. прийнято Рішення про опис майна у податкову заставу від 20.04.2015 (а.с. 13), яке вручене уповноваженому представнику позивача 22.04.2015, що визнається сторонами.

Згідно із п. 1.4 Порядку № 572, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 1.5 Порядку № 572).

День виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційної системи, що ведеться органами доходів і зборів відповідно до законодавства (п. 1.8 Порядку № 572).

Відповідно до п. 1.12 Порядку № 572 повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 59 розділу ІІ Кодексу.

Податкова вимога від 28.11.2014 № 1321-25, що оскаржується позивачем, містить повідомлення про виникнення права податкової застави, тобто органом доходів і зборів дотримано положення п. 1.12 Порядку № 572 (а.с. 10).

Згідно із п. 2.1 Порядку № 572 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна (додаток 3).

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим (п. 2.2 Порядку № 572).

Таким чином, в даному випадку в силу пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникло 31.07.2014 у зв'язку з несплатою у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку, про що відповідачем зазначено у оскаржуваній вимозі.

Рішення про опис майна у податкову заставу від 20.04.2015 прийнято ДПІ у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області у відповідності з положеннями Податкового кодексу України та Порядку № 572, тому суд не вбачає підстав для визнання його протиправним та скасування, і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також суд не приймає посилання представника позивача на те, що оскаржувані вимога та рішення направлялися не на юридичну адресу платника податків, а за місцем розташування земельної ділянки у м. Лисичанську, оскільки факт одержання позивачем вимоги 18.12.2014 та рішення 22.04.2015 сторонами визнається, відповідачем виконано обов'язок щодо їх надання ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД, і направлення їх за адресою розташування земельної ділянки, що знаходиться в користуванні позивача, жодним чином не призвело до порушення його прав або інтересів.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставку судового збору встановлено у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем заявлено вимоги як майнового (визнання протиправною та скасування вимоги форми "Ю" від 28.11.2014 № 1321-25), так і немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 20.04.2015 № 20)

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.04.2015 № 1557 (а.с. 2).

Ціна позову складає 61650,56 грн., тобто у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору в даному випадку складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1827,00 грн. (за майнові вимоги) та 0,06 розміру мінімальної заробітної плати - 73,08 грн. (за немайнові вимоги), всього 1900,08 грн. Таким чином, стягненню з позивача підягає решта суми судового збору в розмірі 1412,88 грн. (1900,08 грн. - 487,20 грн.).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 20 травня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 травня 2015 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги форми "Ю" від 28 листопада 2014 року № 1321-25 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ЛІА" ЛТД (код ЄДРПОУ 20163224, юридична адреса: 93600, Луганська область, смт. Станиця-Луганська, вул. Леніна, 53) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УК у м. Сєвєродонецьку, Луганський окружний адміністративний суд, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944909, банк отримувача ГУДКСУ в Луганській області, код банку отримувача (МФО) 804013, рахунок отримувача 31217206784080, код класифікації доходів бюджету 22030001) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1412,88 грн. (одна тисяча чотириста дванадцять гривень 88 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 22 травня 2015 року.

Суддя А.Г. Секірська