Постанова № 44319050, 19.05.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа № 906/1647/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача (прокурор): Прищепа О.М.

від відповідачів:

- Житомирської РДА: не з'явився

- ФОП Безкоровайного М.І.: Безкоровайний М.І.

від третіх осіб:

- ДІСГ в Житомирській області: не з'явився

- Озерянківської сільської ради: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Безкоровайного Миколи Івановича, с.Вереси, Житомирського району Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від 16.03.15 р. у справі № 906/1647/14 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави

до - Житомирської районної державної адміністрації, м.Житомир

- Фізичної особи-підприємця Безкоровайного Миколи Івановича, с.Вереси, Житомирського

району Житомирської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, м.Житомир

- Озерянківської сільської ради Житомирського району, с.Озерянка Житомирського району Житомирської області

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки водного фонду та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.03.2015р. у справі №906/1647/14 позов Прокурора Житомирського району в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації, Фізичної особи-підприємця Безкоровайного Миколи Івановича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної інспекція сільського господарства в Житомирській області, Озерянківської сільської ради Житомирського району, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки водного фонду та повернення майна, задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006р. №650 в частині надання дозволу Безкоровайному М.І. на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Озерянківської сільської ради.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006р. №879 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45.0057га ФОП Безкоровайному М.І. для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради.

Визнано недійсним договір оренди земель водного фонду від 30.11.2006р., згідно якого ФОП Безкоровайному М.І. передано земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб терміном на 10 років на території Озерянківської сільської ради загальною площею 45,0057га, вартістю 137863,00грн..

Визнано недійсним договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.12.2006р., укладеного між Житомирською РДА та ФОП Безкоровайним М.І..

Фізичній особі-підприємцю Безкоровайному Миколі Івановичу повернути спірну земельну ділянку водного фонду площею 45,0057га, вартістю 137863,00грн, кадастровий номер 1822085300:01:000:0465 до земель запасу Озерянківської сільської ради Житомирського району.

Стягнуто з Житомирської районної державної адміністрації в доход Державного бюджету 3045,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Безкоровайного Миколи Івановича 3045,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Безкоровайний Микола Іванович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позов Прокурора Житомирського району в інтересах держави залишити без задоволення.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- покликається на те, що місцевим господарським судом зроблено висновок, зокрема: "Заперечення відповідача, що межі земельної ділянки (водного об'єкту) загальною площею 45,0057га встановлені, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи", однак такий висновок суду є невірним, з огляду на те, що матеріали справи містять витяг з "Документації по визначенню земель колективної власності та виготовленню державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області", виготовленої Житомирською філією Інституту землеустрою Української академії наук у 1995 році. Вказана Документація містить топографічне зображення спірної земельної ділянки з описом меж та визначенням площі спірної земельної ділянки під водою - 35,1га;

- зазначає, що Фізична особа підприємець Безкоровайний М.І. отримав у користування спірну земельну ділянку після того, як вказана земельна ділянка була в користуванні іншого орендаря - СТОВ "Озерянка" (договір оренди від 07.04.2005р. реєстраційний номер №040520900001 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі). Вказане свідчить, що спірна земельна ділянка, як предмет договору оренди, вже була сформована ( в тому числі й щодо факту встановлення її меж) ще до передачі її в користування ФОП Безкоровайному М.І.;

- вказує, що на момент винесення розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 року №879 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45.0057га ФОП Безкоровайному М.І. для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради, межі спірної земельної ділянки були встановлені вже й Актом від 18.11.2006р. про встановлення на місцевості меж земельної ділянки водного фонду (міститься в матеріалах справи);

- обґрунтовує те, що суть позовних вимог, яки були задоволені судом, полягає у тому, що при передачі в оренду спірної земельної ділянки ФОП Безкоровайному М.І. не було виготовлено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тобто, самі договори оренди земельної ділянки та водного об'єкту не були предметом позовних вимог в сенсі відповідності їх тексту вимогам закону. Однак, судом не досліджено ту обставину, що по вказаному спору достатнім було б зобов'язання сторін договору виконати вимогу щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 28.04.2015р..

24.04.2015р. від представника Озерянківської сільської ради надійшов письмовий відзив від 21.04.2015р. на апеляційну скаргу.

27.04.2015р. від Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області надійшло клопотання від 23.04.2015р. №10-07/93, в якому остання просить апеляційну скаргу ФОП Безкоровайного М.І. залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015р. у справі №906/1647/14 - без змін. Також, просить розглядати апеляційну скаргу без участі її представника.

28.04.2015р. від представника відповідача ФОП Безкоровайного М.І. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме пояснень від 28.04.2015р. по справі.

28.04.2015р. від представника позивача (прокурор) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме копії постанови Верховного суду України від 14.05.2014р..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.05.2015р..

07.05.2015р. на електронну адресу суду від Житомирської районної державної адміністрації надійшов письмовий відзив від 07.05.2015р. на апеляційну скаргу.

13.05.2015р. від представника Озерянківської сільської ради надійшов письмовий відзив від 10.05.2015р. на апеляційну скаргу.

В судових засіданнях відповідач - ФОП Безкоровайний М.І. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015р. у справі №906/1647/14 скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Представник позивача (прокурор) - Прищепа О.М. у письмовому відзиві від 10.04.2015р. №06-10-967 вих15 на апеляційну скаргу та в судовових засіданнях заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015р. у справі №906/1647/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 19.05.2015р. представник Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області не з'явився.

Представники Житомирської районної державної адміністрації та Озерянківської сільської ради Житомирського району в судове засідання 19.05.2015р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Водночас, ухвалою суду від 28.04.2015р. про відкладення розгляду апеляційної скарги участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації та Озерянківської сільської ради Житомирського району належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Заслухавши пояснення скаржника та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2006р. головою Житомирської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №650, яким зокрема гр.Безкоровайному М.І. надано дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) площею 22,00 га та складанню договору оренди землі, з метою передачі її для рибогосподарських потреб із земель запасу Озерянківської сільської ради (а.с.18).

Надалі, 23.11.2006р. головою Житомирської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №879 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу в оренду земельної ділянки водного фонду ПП Безкоровайному М.І. для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради, яким зокрема затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки водного фонду загальною площею 45,0057 га для надання в оренду ПП Безкоровайному М.І для рибогосподарських потреб, розташованої на території Озерянківської сільської ради (п.1) (а.с.19).

Також, відповідно до п.3 вказаного вище розпорядження, визначено надати Безкоровайному М.І. в оренду терміном на 10 років земельну ділянку водного фонду площею 45,0057га, з них під водою - 37,5691га, прибережна захисна смуга -1,9426га, порушені землі - 5,49га, для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу Озерянківської сільської ради, шляхом укладання договорів оренди на земельну ділянку водного фонду та водного об'єкту.

В подальшому на виконання вказаних вище розпоряджень між Житомирською РДА (орендодавець) та ФОП Безкоровайний М.І. (орендар) укладено договори, а саме:

1. 30.11.2006р. договір оренди земельної ділянки (водного об'єкта) (далі - договір оренди від 30.11.2006р.), згідно п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, яка знаходиться на території Озерянської сільської ради за межами населеного пункта (згідно розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006р. №867 (а.с.20-22).

Відповідно до п.2 договору оренди від 30.11.2006р., в оренду передається земельна ділянка загальною площею 45,0057га у тому числі під водою - 37,5691га, прибережною захисною смугою -1,9426га, порушені землі - 5,4900га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: під водою 132243,00грн., всієї ділянки 137863,00грн. (п.5 договору оренди від 30.11.2006р.).

Строк дії договору - 10 років (п.8 договору оренди від 30.11.2006р.).

Пунктом 9 договору оренди від 30.11.2006р. встановлено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі щорічно в грошовому виразі та становить 2650,48грн., згідно розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006р. №867.

Земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб (п.15 договору оренди від 30.11.2006р.).

Пунктом 18 договору оренди від 30.11.2006р. зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрат, пов'язаних з цим, покладаються на орендаря.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.43 договору оренди від 30.11.2006р.).

Договір оренди земельної ділянки (водного об'єкта) від 30.11.2006р. підписаний сторонами та зареєстрований у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Держваному реєстрі земель вчинено запис від 06.12.2006р. за №040620900443.

30.11.2006р. між сторонами договору оренди земельної ділянки (водного об'єкта) від 30.11.2006р. складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди (а.с.23).

2. 01.12.2006р. договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення, площею 45,0057га, з них під водою - 37,5691га, гідротехнічними спорудами (водопідпірна та водоскидна споруда), прибережною захисною смугою - 1,9426га, порушені землі - 5,4900га для риборозведення - терміном дії на 10 років (а.с.24-25).

Договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення від 01.12.2006р. підписаний сторонами.

За вказаних обставин, Прокурор Житомирського району в інтересах держави, за результатами вивчення інформації контролюючого органу у сфері використання охорони земель Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, якою встановлені порушення вимог земельного законодавства при передачі в оренду ПП Безкоровайному М.І. земельної ділянки водного фонду, звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідачів про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006р. №650 та від 23.11.2006р. №879 щодо розробки та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду. Визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки водного фонду від 30.11.2006р. та від 01.12.2006р., зобов'язання Безкоровайного М.І. повернути спірну земельну ділянку водного фонду площею 45,0057га, вартістю 137863,00грн., до земель запасу Озерянківської сільської ради Житомирського району (а.с.3-9).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Прокурор Житомирського району в інтересах держави, покликається на те, що за відсутності проекту відведення земельної ділянки Житомирською районною державною адміністрацією були прийняті спірні розпорядження, надано в оренду земельну ділянку та укладено відповідні договори на підставі технічної документації із землеустрою, незважаючи на те, що спірна земельна ділянка не була сформована як об'єкт земельної власності, тобто не було визначено її технічні і економічні характеристики, правовий статус та опис, що в цілому дає можливість виділити її серед інших земельних ділянок.

Також зазначає. що Житомирська районна державна адміністрація в порушення вимог ст.50 Закону України "Про землеустрій", п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677, згідно оспорюваних розпоряджень від 23.11.2006р. №650 та від 23.11.2006р. №879, надала Безкоровайному М.І. дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду площею 22,00га та затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 45,0057га.

У зв'язку з тим, що Безкоровайному М.І. передано земельну ділянку водного фонду площею 45,0057га, тому, на думку прокурора, відбулось формування нової земельної ділянки, на яку повинен був виготовлятися проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.12.2014р. позовну заяву Прокурора Житомирського району в інтересах держави прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/1647/14. Також, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Житомирській області та Озерянківську сільську раду Житомирського району.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 16.03.2015р. у справі №906/1647/14 позов задоволено (а.с.124-127).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону.

Статтею 16 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У відповідності до ст.2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент винесення розпоряджень), відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент винесення розпоряджень) встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент винесення розпоряджень) визначено порядок укладення договору оренди землі, зокрема: особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення

Згідно ч.3 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент винесення розпоряджень), приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою;

д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677 "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", визначено механізм та підстави розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до її положень, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи по об'єктах які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17.06.2004р. №1808-1, визначає, що державна експертиза землевпорядної документації проводиться з метою дослідження, перевірки, аналізу та оцінки об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовки обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Згідно ст.35 Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації", результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи, який повинен містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ст.9 Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації", обов'язковій державній експертизі підлягають:

загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;

проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;

проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Відповідно до висновку Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 31.07.2014 №02/3020, межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені не були, а тому у даному випадку передача земельної ділянки повинна здійснюватись на підставі проекту відведення, а не технічної документації.

Отже, оскаржувані розпорядження видано на користь ПП Безкоровайного М.І. без законного процесу виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.05.2014р. у справі №6-34цс14, у якій суд зазначив, що у разі передачі земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи те, що дозвіл надавався на розроблення технічної документації, а не проекту відведення, та затверджувалась дана технічна документація, а не проект відведення, таким чином вказані розпорядження прийнято в порушення вимог "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004р. №677 (чинної на час прийняття спірних розпоряджень), ст.ст.20, 50 Закону України "Про землеустрій", п.в ст.186 Земельного кодексу України, що призвело до уникнення відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Факт формування нової земельної ділянки підтверджується розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006р. №650, відповідно до якого, гр.Безкоровайному М.І. надано дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду площею 22,0га. В свою чергу, розпорядженням голови РДА від 23.11.2006р. передано в оренду земельну ділянку площею 45,0057га, тобто, у двічі більшою ніж передбачено розпорядженням від 30.08.2006р. №650.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.21 ЦК України, визначено загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст.1, 8 Конституції України).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що спірні розпорядження підлягають скасуванню, а договори оренди визнанню недійсними.

Як зазначалось вище, 28.04.2015р. представником скаржника подано пояснення від 28.04.2015р. по справі, в яких останній послався на висновки, що містяться у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. "Стретч проти Сполученого Королівства" та вказав, що зазначеним рішенням Європейского суду з прав людини встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мале місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим, а тому визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006р. № 650 в частині надання дозволу ФОП Безкоровайному М.І. на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Озерянківської сільської ради визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006р. №879 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45.0057га ФОП Безкоровайному М.І. для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради не є законною підставою визнання недійсним договору оренди земель водного фонду від 30.11.2006р., згідно якого ФОП Безкоровайному М.І. передано земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб терміном на 10 років на території Озерянківської сільської ради загальною площею 45.0057га, вартістю 137863,00грн. та визнання недійсним договору оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.12.2006р., укладеного між Житомирською РДА та ФОП Безкоровайним М.І..

Однак, на зазначені вище доводи скаржника колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі 6-92цс13.

Як зазначено прокурором у позовній заяві та вмотивовано його позовні вимоги тим, що за відсутності проекту відведення земельної ділянки Житомирською районною державною адміністрацією були прийняті спірні розпорядження, надано в оренду земельну ділянку та укладено відповідні договори на підставі технічної документації із землеустрію, незважаючі на те, що спірна земельна ділянка не була сформована як об'єкт земельної власності, тобто не було визначено її технічні і економічні характеристики, правовий статус та опис, що в цілому дає можливість виділити її серед інших земельних ділянок, тощо.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про визнання незаконним та скасовання розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006р. №650 в частині надання дозволу Безкоровайному М.І. на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Озерянківської сільської ради, визнанню незаконним та скасуванню розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006р. №879 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45.0057га ФОП Безкоровайному М.І. для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради, визнанню недійсним договору оренди земель водного фонду від 30.11.2006р., згідно якого ФОП Безкоровайному М.І. передано земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб терміном на 10 років на території Озерянківської сільської ради загальною площею 45,0057га, вартістю 137863,00грн., визнанню недійсним договору оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.12.2006р., укладеного між Житомирською РДА та ФОП Безкоровайним М.І. та повернення ФОП Безкоровайним М.І. спірної земельну ділянку водного фонду площею 45,0057га, вартістю 137863,00грн, кадастровий номер 1822085300:01:000:0465 до земель запасу Озерянківської сільської ради Житомирського району.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Отже, обставини справи "Стретч проти Сполученого Королівства" та справи №906/1647/14, яка переглядається, істотно різняться, а тому висновок щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, а висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" не може бути безумовним прецедентом при розгляді справи, яка переглядається.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Відповідно до п.п.1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Прокурора Житомирського району в інтересах держави є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доводи Фізичної особи-підприємця Безкоровайного Миколи Івановича, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015р. у справі №906/1647/14 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015р. у справі №906/1647/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Безкоровайного Миколи Івановича, с.Вереси, Житомирського району Житомирської області - без задоволення.

2. Справу №906/1647/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - Прокурору Житомирського району (10031, м.Житомир, вул.Щорса, 92),

3 - Житомирській районній державній адміністрації (10003, м.Житомир, вул.Лесі Українки, 1),

4, 5 - ФОП Безкоровайному М.І. (10009, Житомирська обл., Житомирський р-н., с.Вереси,

вул.Північна, 6,

12401, Житомирська обл., Житомирський р-н., с.Вереси,

вул.Північна, 6),

6 - Державній інспекції сільського господарства в Житомирській області (10014, м.Житомир,

майд.С.П.Корольова, 2),

7 - Озерянській сільській раді Житомирського району (12463, Житомирська обл.,

Житомирський р-н., с.Озерянка),

8 - Прокуратурі Рівненської області (33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 52),

9 - в наряд.