Ухвала суду № 44314855, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3803/14

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) з вимогами про зобов'язання переслати його заяву від 21.11.2014 року до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) з метою подальшого розгляду звернення відповідно до наданих МВС України законом повноважень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при надсиланні заяви (звернення) від 21.11.2014 року до МВС України він порушував питання про скасування наказу МВС України № 320, але це звернення МВС України надіслало до відповідача, однак питання про скасування наказу № 320 не розглянуло, а відповідач позбавлений повноважень розглядати питання щодо скасування наказу № 320. На підставі викладеного позивач вважає, що оскільки відповідач позбавлений таких повноважень щодо скасування наказу, відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» відповідач повинен був направити звернення ОСОБА_2 за належністю, тобто повернути до МВС України. Позивач, просить суд зобов'язати ДМС України надіслати його звернення від 21.11.2014 року до МВС України для розгляду по суті за належністю.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що питання про скасування наказу МВС України № 320 позивач неодноразово порушував у своїх зверненнях до різних органів державної влади. Йому надавалися відповіді та роз'яснення, а відтак МВС України певно залишило розгляд цього питання без розгляду, та направило звернення позивача від 21.11.2014 року до ДМС України. 08.12.2014 року ДМС України була надана вичерпна відповідь позивачеві з питань, що порушені у зверненні та відносяться до розгляду та компетенції ДМС.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у запереченнях.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Зобов'язано Державну міграційну службу України направити звернення ОСОБА_2 вхід. № і-4573 від 21.11.2014 року на адресу Міністерства внутрішніх справ України для розгляду по суті порушеного у заяві питання стосовно скасування(або приведення у відповідність) Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року № 320.

Не погодившись з таким рішенням Державна міграційна служба України звернулася до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 21.11.2014 року позивач звернувся до МВС України з посиланням на Закон України «Про звернення громадян» та порушив два питання: забезпечити право на отримання паспорту без записів російською мовою; скасувати Наказ МВС України від 13.04.2012 року № 320 як такий, що суперечить законам України.

Заступником директора Департаменту МВС України 02.12.2014 року звернення позивача направлене за належністю до Державної міграційної служби України для вирішення питання по суті.

В свою чергу відповідачем розглянуто звернення позивача в частині, що стосувалася його повноважень (видача паспорту тільки українською мовою) та надав відповідь заявнику 08.12.2014 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представником відповідача, що питання стосовно скасування Наказу № 320 ні відповідачем, ні МВС України не було розглянуто та позивачу з цього приводу відповідь не надавалася. Крім того, представником відповідача було підтверджено той факт, що питання скасування Наказу № 320 (або приведення його у відповідність) не належить до його компетенції, але звернення ОСОБА_2 не було направлене за належністю до МВС України.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Враховуючи викладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач мав надіслати звернення ОСОБА_2 за належністю до МВС України в частині розгляду питання щодо скасування Наказу № 320.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 22.05.2015 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький