Постанова № 44314695, 19.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 876/3337/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М.,Улицького В. З.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Головатого П. О.

представника третьої сторони ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУК 2013" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року по справі № 809/4064/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУК 2013" до Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 про скасування запису та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

В грудні 2014 року позивач звернувся з позовом до Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування запису та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно, в порушення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №868 від 17 жовтня 2013 року, здійснив державну реєстрацію за третьою особою права приватної власності на нерухоме майно, що належить позивачу, крім того здійснення вказаної реєстрації проведено за наявності обтяжень на майно, що є перешкодою в реєстрації права власності при його відчуженні.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17073873 від 10 листопада 2014 року на об'єкт: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею, 0,0986 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування ресторанно-готельного закладу за громадянином ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: готельно-ресторанний комплекс загальною площею 1243,2 м2 позначений літерою "А", адміністративно-господарський комплекс загальною площею 385, 6 м2 позначений в плані літерою "Б", навіс позначений в плані літерою "В", навіс позначений в плані літерою "Г", альтанка позначена в плані літерою "Д", альтанка позначена в плані літерою "Е", ворота позначені в плані №1, огорожа позначена в плані №2, септики позначені в плані №3-9 та земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею, 0,0986 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування ресторанно-готельного закладу за громадянином ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; зобов'язати поновити запис про реєстрацію права приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Лук 2013", ідентифікаційний код 38608803, нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: готельно-ресторанний комплекс загальною площею 1243,2 м2 позначений літерою "А", адміністративно-господарський комплекс загальною площею 385, 6 м2 позначений в плані літерою "Б", навіс позначений в плані літерою "В", навіс позначений в плані літерою "Г", альтанка позначена в плані літерою "Д", альтанка позначена в плані літерою "Е", ворота позначені в плані №1, огорожа позначена в плані №2, септики позначені в плані №3-9 та земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею, 0,0986 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування ресторанно-готельного закладу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення оскаржив позивач, який вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку, з тим що судом порушено норми матеріального і процесуального права. Просить задоволити позов.

Зокрема апелянт вказує на те, що суд помилково прийшов до висновку, що державний реєстратор правомірно не застосував положення пункту 5 частини І статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В матеріалах справи міститься рішення державного реєстратора, ОСОБА_4, про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15961600 від 22 вересня 2014 року, державний реєстратор підтвердив позицію, що подана заява пов'язана з відчуженням майна. Натомість здійснюючи державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17073873 10 листопада 2014 року цей же державний реєстратор не зважив на наявність вказаного обмеження.

Також помилковим є висновок суду про відсутність необхідності у застосуванні положення частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка передбачає що, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Вказана норма Закону знаходить своє відображення в пункті 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141. Пунктом 41 даного Порядку передбачено, що Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Даний пункт міститься в Розділі «Внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав». Вказаний пункт чітко вказує, що підставою для скасування рішення державного реєстратора є виключно рішення суду про скасування рішення останнього. В даному випадку державний реєстратор вніс запис про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «ЛУК 2013» з наступним внесенням запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3, без відповідного рішення суду про скасування рішення державного реєстратора згідно якого вносився запис до Державного реєстру про реєстрацію права власності за ТОВ «ЛУК 2013». Адже рішенням Яремчанського міського суду від 5 червня 2014 року (справа №354/802/13-ц) не вирішувалось питання про скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав про реєстрацію права власності на готельно-ресторанний комплекс за ТОВ «ЛУК 2013». В даному випадку, оспорюванні дії і рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції є неправомірними.

Не узгоджується з вимогами норм матеріального права позиція суду першої інстанції про те, що відповідачем не було допущено порушень пунктів 15 і 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року. Такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судових засіданнях зверталася увага суду на вимоги пункту 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року. Пункт 40 вказаного Порядку зобов'язує державного реєстратора під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, вимагати від заявника крім документу, що підтверджує виникнення речових прав, надати документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем на передачу речових прав на таке майно іншій особі. Як було встановлено в судовому засіданні, після ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи наданої представником відповідача, така згода не надавалась.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив таку задоволити.

Представник третьої особи заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що не мало місце відчуження майна, а відтак відповідач правомірно не застосував пункт 5 частини І статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив справу розглядати у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, як і позовні вимоги.

Матеріалами справи доводиться, що 5 червня 2014 року рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області (справа №354/802/13-ц), яке набрало законної сили 18 вересня 2014 року відповідно до ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області, в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди та зустрічного позову ОСОБА_3 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ОСОБА_6, виконавчого комітету Поляницької сільської ради, Обласного комунального підприємства "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди, визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №167-22-2012р. від 23 серпня 2012 року, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, про визнання права власності на нежитлові будівлі, визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові будівлі за адресою участок АДРЕСА_1, до складу яких входять: готельно-ресторанний комплекс загальною площею 1243,2 м2 позначений літерою "А", адміністративно-господарський комплекс загальною площею 385,6 м2 позначений в плані літерою "Б", навіс позначений в плані літерою "В", навіс позначений в плані літерою "Г", альтанка позначена в плані літерою "Д", альтанка позначена в плані літерою "Е", ворота позначені в плані №1, огорожа позначена в плані №2, септики позначені в плані №3-9.

10 листопада 2014 року рішенням №17073873 державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Яремчанського міського управління Івано-Франківської області за наслідками розгляду заяви представника третьої особи, на підставі поданих рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області (справа №354/802/13-ц) та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2014 року здійснив державну реєстрацію права приватної власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що визнання за особою права власності в порядку судового захисту цього права власності за статтею 392 Цивільного кодексу України не є відчуженням майна на користь законного власника від особи, що оспорювала право власності законного власника або не визнавала такого права.

Як наслідок, при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення №17073873 від 10 листопада 2014, відсутні підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації визнаного в судовому порядку права власності ОСОБА_3, також були наявними відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутні суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. А також в тому, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на норму якої посилається позивач в обґрунтування заявленого позову, оскільки зазначена норма регулює відносини, що виникають внаслідок скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав. Відносин, що складають предмет регулювання даної норми між сторонам не виникло, відповідно до фактичних обставин справи в судовому порядку визнано право власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_3 та не вирішувалися вимоги про скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на ці нежитлові приміщення.

Так колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між сторонами врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-ІУ. Державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно керується Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок державної реєстрації прав), Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, а також Порядком ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Порядок ведення державного реєстру речових прав), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав па нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з статтею 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Із системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що право власності на нерухоме майно набувається лише з моменту державної реєстрації правочину відповідно до вимог статті 182, 210 Цивільного кодексу України.

Повноваження органу державної реєстрації прав, визначені статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття па облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року № 868.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації (пункт 20 Порядку)

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(пункт 28 Порядку).

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається частиною 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ, державна реєстрація прав проводиться па підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду, що набрало законної сили.

Між тим, пунктом 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Згідно з частиною 4 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ (далі - Закон № 1952-1V) державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Вичерпний перелік підстав відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений частиною 1 статті 24 Закону № 1952-ІУ .

Колегія суддів поділяє позицію апелянта в тому, що відповідно до рішення державного реєстратора, ОСОБА_4, про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15961600 від 22 вересня 2014 року, державний реєстратор підтвердив позицію, що подана заява пов'язана з відчуженням майна. Натомість, здійснюючи державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17073873 10 листопада 2014 року, цей же державний реєстратор не зважив на наявність вказаного обмеження.

Відповідно до пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 передбачено, що Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Даний пункт міститься в Розділі «Внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав». Вказаний пункт чітко вказує, що підставою для скасування рішення державного реєстратора є виключно рішення суду про скасування рішення останнього. В даному випадку державний реєстратор вніс запис про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «ЛУК 2013» з наступним внесенням запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3, без відповідного рішення суду про скасування рішення державного реєстратора згідно якого вносився запис до Державного реєстру про реєстрацію права власності за ТОВ «ЛУК 2013». Адже рішенням Яремчанського міського суду від 5 червня 2014 року (справа №354/802/13-ц) не вирішувалось питання про скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав про реєстрацію права власності на готельно-ресторанний комплекс за ТОВ «ЛУК 2013».

Пункт 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачає, що під час розгляду заяви і документів, які подаються, державний реєстратор повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Зокрема державний реєстратор повинен встановити: відомості про нерухоме майно та їх обтяження у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно зареєстрованих відповідно до закону. Враховуючи наявність вказаних вимог Порядку державний реєстратор зобов'язаний був перевірити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаного готельно-ресторанного комплексу, а також земельної ділянки на якій спірний комплекс розміщений.

Із свідоцтва про право власності індексний №11955476 від 31 жовтня 2013 року та №11946921 від 31 жовтня 2013 року зрозуміло, що власником готельно-ресторанного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1243,2 м2 та земельної ділянки за даною адресою призначеною для будівництва та обслуговування ресторанно-готельного комплексу площею 0,0968 га, на час вчинення оспорюваних дій державного реєстратора, було ТОВ «ЛУК 2013». Тому з огляду на наявність вказаних обставин та враховуючи вимоги положень частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор допустив порушення даного Закону та Порядку.

Колегія суддів наголошує на тому, що стосовно вказаного вище майна зареєстровані обтяження: від 21 вересня 2012 року на підставі договору іпотеки та від 21 листопада 2013 року згідно постанови Державної виконавчої служби Яремчанського міського управління юстиції про арешт майна боржника та заборону його відчуження. В жодному з вказаних обтяжень ОСОБА_3 не має статусу іпотекодержателя чи стягувача.

В силу пункту 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року державний реєстратор зобов'язаний під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, вимагати від заявника крім документу, що підтверджує виникнення речових прав, надати документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем на передачу речових прав на таке майно іншій особі.

В матеріалах справи докази такої згоди відсутні.

Характерною особливістю наявності заборони відчуження нерухомого майна є її існування доти, доки відповідний орган, його посадові особи, які наклали таку заборону, не приймуть рішення про її зняття, або в силу повного виконання, зміни, припинення чи визнання недійсним відповідного договору.

З метою забезпечення законності звернення стягнення на майно особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту (стаття 59 Закону «Про виконавче провадження»).

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що всі, зазначені вище, обтяження на спірне майно були зареєстровані до винесення рішення Яремчанським міським судом Івано-Франківської області від 5 червня 2014 року (справа №354/802/13-ц), яке набрало законної сили 18 вересня 2014 року відповідно до ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області, в цивільній справі.

Відтак державним реєстратором була встановлена наявність обтяжень на нерухоме майно зареєстрованих відповідно Закону, які стали істотною підставою у прийняті рішення про відмову у державній реєстрації згідно пункту 5 статті 24 Закону№ 1952-ІУ.

Положення частини 2 статті 30 Закону визначають, що до суду оскаржуються дії або бездіяльності саме державного реєстратора прав на нерухоме майно. Під діями державного реєстратора також слід розуміти його рішення, прийняті вказаним суб'єктом владних повноважень з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки будь-які рішення є актами вольової поведінки відповідного суб'єкта.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду належить до скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позову із викладених мотивів.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУК 2013" задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року по справі № 809/4064/14 скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційна служба Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №17073873 від 10 листопада 2014 року об 11.15.01 год. на об'єкт: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0986 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування ресторанно-готельного закладу за громадянином ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати Реєстраційну службу Яремчанського міського управління юстиції Івано- Франківської області поновити запис про реєстрацію права приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУК 2013», ідентифікаційний код 38608803, на нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Кузьмич С.М.

Судді: Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст постанови складений 22 травня 2015 року