Ухвала суду № 44314481, 19.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/414/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року № 0016661702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2014 р., на підставі акту перевірки 495/1703/2501216013, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0016661702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні, що сплатили фізичним особам за результатами річного декларування на загальну суму 294 437 грн 56 коп., з яких за основним платежем - 235 550 грн 05 коп., за штрафними санкціями - 58 887 грн 51 коп.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, як вбачається з матеріалів справи,3 січня 2014 р. між ТОВ "Ауріс Компані" (постачальником) та позивачем (покупцем) було укладено договір поставки № А-0009 (далі - договір № А-0009) (а.с. 80-81).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 договору № А-0009 поставка товару здійснюється партіями. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії визначаються виходячи з замовлення покупця і вказуються у рахунку та накладній, які є невід'ємною частиною даного договору, які надає постачальник на кожну партію товару.

На підтвердження виконання договору № А-0009 його стороною - ТОВ "Ауріс Компані" позивачем було надано суду (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи) такі докази: 1) Рахунки фактури: від 12 березня 2014 р. № А-00184 на загальну суму 31 500 грн. 00 коп.; 20 березня 2014 р. № А-00147 на загальну суму 75 600 грн 00 коп. (а.с. 84, 90); 2) Податкові накладні: від 18 березня 2014 р. № 56 на загальну суму 31 500 грн 00 коп.; 20 березня 2014 р. № 67 на загальну суму 75 600 грн 00 коп. (а.с. 86, 89); 3) Видаткові накладні: від 18 березня 2014 р. № РН-2002-3 на загальну суму 31 500 грн 00 коп.; 20 березня 2014 р. № РН-2003-1 на загальну суму 75 600 грн 00 коп. (а.с. 85, 88).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ "Ауріс Компані", завірені печаткою товариства та свідчать, що ТОВ "Ауріс Компані" було поставлено на адресу позивача перелічений у них товар.

Крім того, на підтвердження розрахунків з ТОВ "Ауріс Компані" за куплений в нього товар, позивачем надано оригінали банківських виписок завірених публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» від 28 березня 2014 р. у сумі 31 500 грн 00 коп., від 3 квітня 2014 р. у сумі 75 600 грн 00 коп. (а.с. 154, 175).

Таким чином колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що на дату укладення та виконання договору № А-0009 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Ауріс Компані", зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа (а.с. 92-94).

З метою подальшої реалізації товару купленого у ТОВ "Ауріс Компані" між позивачем (постачальником) та рядом контрагентів, а саме Службою енергетичного забезпечення КП «КИЇВПАСТРАНС», товариствами з обмеженою відповідальністю «Евакуатор Сервіс», «Земля і воля», «Альфа-запчастини», «Еколайн Бровари», «Краєвид», «Мазрезерв» заготівельно-виробничим приватним підприємством «Регіон-2001», дочірнім підприємством «Автомаз-Україна», приватними підприємствами «Торговий Дім МАЗ» та «КІМА» було укладено договори поставки в усній формі, що передбачено ст. 639 ЦК України.

На виконання зазначених договорів позивачем було надано суду такі документи: 1. Видаткові накладні (а.с. 98, 104, 107, 110, 113, 116, 120, 123, 126, 129, 132, 134, 137, 139, 141); 2. Податкові накладні (а.с. 99-102, 105, 108, 111, 114, 117, 121, 124, 127, 130, 133, 135, 138, 140, 142);3. Довіреності (а.с. 103, 118, 136, 143).

Оплата товару, купленого Службою енергетичного забезпечення КП «КИЇВПАСТРАНС», товариствами з обмеженою відповідальністю «Евакуатор Сервіс», «Земля і воля», «Альфа-запчастини», «Еколайн Бровари», «Краєвид», «Мазрезерв» заготівельно-виробничим приватним підприємством «Регіон-2001», дочірнім підприємством «Автомаз-Україна», приватними підприємствами «Торговий Дім МАЗ» та «КІМА» у позивача підтверджується банківськими виписками, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства (а.с. 153-173).

Також, на виконання зазначених договорів між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 4 березня 2014 р. № 48273 (далі - договір № 48273) (а.с. 144-146).

На підтвердження виконання даного договору позивачем до суду були надані: акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 17 березня 2014 р. № НП/94-000532, від 24 березня 2014 р. № НП/94-000565, від 31 березня 2014 р. № НП/94-000705 (а.с. 149-151); банківські виписки (а.с. 168, 175).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було укладено ряд договорів для забезпечення здійснення господарської діяльності, внаслідок якої ним було отримано прибуток.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ауріс Компані» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за березень 2014 р. від 31 липня 2014 р. № 91/16-24-22-01-40/37211839, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2014 р. в адміністративній справі № 804/12100/14 визнано протиправними дії Полтавської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Ауріс Компані» та складанню акта перевірки від 31 липня 2014 р. № 91/16-24-22-01-40/37211839.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості своїх дій та рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україн, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 22.05.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.