Постанова № 44312726, 14.05.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 травня 2015 року Справа № 814/1332/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46,Миколаїв,54001

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона МГЗ", вул. Набережна, 48,Галицинове,Жовтневий район, Миколаївська область,57286

про

стягнення 134054 гривень 35 копійок,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 134 054 грн. 35 коп., з яких: 133 387 грн. 40 коп. адміністративно-господарські санкції та 666 грн. 95 коп. пені за порушення термінів сплати-господарських санкцій за 2014 рік, посилаючись на порушення підприємством ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціального захисту інвалідів в Україні.

Відповідач позов не визнав, надав суду пояснення по суті спору, в яких зазначив про виконання, на його думку, обов’язку по створенню робочих місць для інвалідів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ (надалі – Закон №875-ХІІ) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст.19 Закону №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Згідно ч.3 ст.19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача у 2014 році складала 222 особи. Кількість працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону №875-ХІІ становить 9 осіб (фактично протягом 2014 року працювало 5 осіб з обмеженими фізичними можливостями).

При цьому, відповідач у запереченнях проти позову та у поясненнях в судовому засіданні вказав, що при обрахуванні кількості інвалідів, які мають працювати на підприємстві виходив із середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу відповідно до приписів ч. 6 ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність», якою передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється суб’єктом охоронної діяльності виходячи із кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, тобто із 36 осіб (1 вакансія).

Листом від 20.02.2015 року №06-102/222 позивач з посиланням на нормативні акти повідомив відповідача про невірне заповнення звітності щодо визначення середньооблікової кількості штатних працівників особового складу для обрахування кількості робочих місць для інвалідів та надав строк 10 днів з моменту отримання листа на виправлення недоліків.

Листами від 16.03.2015 року №090 та від 24.03.2015 року №04-786/10/0/18-15 відповідач надав пояснення та підтвердив факт надання звітності до центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з із .

Суд не погоджується з висновками відповідача відносно застосування положень ч. 6 ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність» про те, що працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони., зважаючи на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначається виключно вказаним законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від визначених цим законом, застосовуються положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Тому, оскільки законодавство України встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств щодо дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, то такий норматив для відповідача повинен розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності працівників.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 04.07.2011року по справі№21-159а11.

Відповідно до ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі - Порядок). Згідно з вказаним Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. за № 314 (із змінами від 10 січня 2002р) (далі —Положення), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Крім того, відповідно до п. 10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п. З Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представника МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.

Наказом Державного комітету статистики від 6 липня 1998 р. № 244 затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

За даними центру зайнятості відповідач надавав протягом 2014 року звіти за формою 3-ПН із вакансіями. Але при цьому, подана кількість наявних вакансій у звіті не була передбачена для працевлаштування тільки інвалідів, (а й для інших осіб - молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилась із строкової військової або альтернативної служби і яка вперше приймається на роботу та осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилось 10 і менше років), що підтверджено позивачем та представником відповідача у судовому засіданні .

Ч. 3 ст. 50 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено обов’язок роботодавців:

1) забезпечувати гідні умови праці, які відповідають вимогам законодавства в сфері оплати праці, охорони і гігієни праці;

2) вживати заходів для запобігання масовим вивільненням, у тому числі шляхом проведення консультацій з профспілками з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом'якшення їх наслідків і зменшення чисельності вивільнених працівників;

3) здійснювати інші заходи щодо сприяння зайнятості населення, передбачені колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях;

4) своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:

попит на робочу силу (вакансії);

заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” юридичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був самостійно до 16.04.2013року сплатити адміністративно - господарські санкції за 2014 рік у розмірі 133387 грн. 40 коп.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивач нарахував пеню відповідачу в сумі 666 грн. 95 коп.

Таким чином, аналізуючи законодавство яке регулює спірні відносини суд приходить до висновку, що позивачем правильно обраховані адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання відповідачем нормативу щодо створення робочих місць інвалідів.

Посилання відповідача у запереченнях на створення ним робочих місць для працевлаштування інвалідів, виконання обов'язку щодо подання до центру зайнятості інформації про наявні вакансії та бездіяльність центру зайнятості щодо не направлення інвалідів для працевлаштування, судом не приймаються до уваги оскільки встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а подана підприємством до центру зайнятості звітність про наявність вакансій була розрахована не тільки на осіб з інвалідністю, а й інших.

Обов’язок відповідача самостійно сплачувати адміністративно-господарські санкції, за невиконання нормативу по створенню робочих місць працевлаштування інвалідів, прямо передбачений ч.1 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Теж саме стосується і обрахуванні та сплати пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Право на звернення Фонду соціального страхування інвалідів про стягнення адміністративно-господарський санкцій та пені до суду, передбачено ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона МГЗ" (ідентифікаційний код 33896836) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 134054 (сто тридцять чотири тисячі п'ятдесят чотири) гривні 35 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний