Постанова № 44312620, 18.05.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року № 813/828/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді - Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України К.Кокарєва про визнання протиправними дій та зобов»язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України К.Кокарєва, просить визнати протиправною порушення завідувачем відділу опрацювань звернень громадян Адміністрації Президента України К.Кокарєвим норм ст. 40, 102, п.15 ст.106 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», при розгляді звернення від 05.01.2015 року; визнати протиправними дії про надання недостовірної та не повної інформації завідувачем відділу опрацювань звернень громадян Адміністрації Президента України К.Кокарєвим в листі за вих.№22/003426-13 від 02.02.2015 року; та зобов'язати завідувача відділу опрацювань звернень громадян Адміністрації Президента України К.Кокарєва вирішити питання розгляду звернення від 05.01.2015 року по суті та надати обгрунтовану, повну, достовірну відповідь у передбачений законом строк.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на реалізацію права громадянина України, гарантованого ст. 40 Конституції України, 05.01.2015 року ним направлено Президенту України звернення, оскільки до повноважень такого входить розгляд письмових звернень громадян, гарантія додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, захист порушених прав і свобод людини і громадянина, скасування актів Кабінету Міністрів України та актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, направлення звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) актів Кабінету Міністрів України. В цьому зверненні повідомляв про порушення його прав Кабінетом Міністрів України, який шляхом прийняття постанови від 13.02.2008 року № 45, затвердив порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому просив скасувати Постанову. Однак, у відповідь на вказане звернення, позивачем отримано листа за № 22/003426-13 від 02.02.2015 року, за підписом завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України К.Кокарєва, яким надано роз'яснення, що вирішення порушених у зверненні питань не відноситься до компетенції Президента України. Вважає, що завідувачем відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України К.Кокарєвим надано недостовірну інформацію; оскільки звернення повинно бути розглянуте по суті у передбачений законом строк та містити обґрунтовану відповідь.

На адресу суду позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Зазначив, що позов підтримує та просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав письмові заперечення проти позову та просив розглядати справу за його відсутності. У поданих запереченнях зазначив, що Конституція України не наділяє Президента України повноваженнями здійснювати перевірки та розгляд звернень громадян, а Адміністрація Президента України відповідно до свого Положення лише організовує розгляд звернень громадян, що надійшли на ім'я Глави держави. Надіславши звернення до Президента України, ОСОБА_1 реалізував своє конституційне право на звернення до Глави держави, а Управління з питань звернень громадян організувало його розгляд у повній відповідності до Конституції України та Закону України "Про звернення громадян"і повідомило заявника про результати. Тому вважає позовні вимоги необгрунтованими, та такими що не підлягають до задоволення.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами, згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян".

Згідно з преамбулою, цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Звернення громадян, відповідно до статті 5 Закону України "Про звернення громадян", адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про звернення громадян" обов'язковому прийняттю та розгляду, а якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно згідно з частиною 3 цієї ж статті в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян", дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, "Про засади запобігання та протидії корупції".

Згідно з ч.1 статті 16 цього Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи при розгляді заяви чи скарги в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти їх, забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на ім'я Президента України надіслав звернення від 05.01.2015 року у якому зазначив про порушення Кабінетом Міністрів України його прав, шляхом прийняття постанови від 13.02.2008 року № 45 "Про Затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", просив Президента України скасувати постанову Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року.

За результатами розгляду та перевірки звернення ОСОБА_1 від 05.01.2015 року, Адміністрацією Президента України листом від 02.02.2015 року №22/003426-13 за підписом завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України К.Карарєва надано відповідь, що підстав для скасування постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" не знайдено, оскільки чинна Конституція України не наділяє Президента України правом скасовувати постанови Кабінету Міністрів України.

Статтею 6 Конституції України закріплено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Згідно ст. 102 Конституції України, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Повноваження Президента України, як неодноразово наголошувалось у рішеннях Конституційного суду України (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 07 квітня 2004 року № 9-рп/2004Ю від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, від 02 жовтня 2008 року № 19-рп/2008 та інше), визначаються виключно Конституцією України.

У статті 106 Конституції України визначено перелік повноважень Президента України. Відповідно до цієї норми Президент України: 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях: приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України, у випадках передбачених цією Конституцією; 9) вносить за пропозицією коаліції депутатцьких фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем»єр-Міністра України в строк не пізніше ніж на п»ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; 10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 11) призначає та звіляняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України; 12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; 13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення ; 14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; 15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного суду України щодо їх Конституційності; 16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави: 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; 21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; 22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного суду України; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; 27) здійснює помилування; 28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; 29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України; 30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховній Раді України; 31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Статтею 150 Конституції України передбачено, що до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Серед повноважень Президента України, які визначені статтею 106 Конституції України не передбачено права Глави держави передавати їх іншим особам або органам, а також перебирати на себе повноваження інших органів.

Пунктом 28 статті 106 Конституції України визначено, що Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Указом Президента України від 25.02.2011 № 504/2010 затверджено Положення про Адміністрацію Президента України (далі по тексту Положення), згідно п.1 якого - Адміністрація Президента України є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.

Адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, укладеними в установленому порядку, цим Положенням, а також розпорядженнями Глави Адміністрації Президента України.

Підпунктом 20 пункту 4 Положення передбачено, що Адміністрація Президента України відповідно до покладених на неї завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.

Отже, функції з організації розгляду звернень громадян до Президента України покладено на Адміністрацію Президента України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи будь-яким формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі встановлених і досліджених у судовому засіданні фактів, які спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що завідувач відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України К.Кокарєв при опрацюванні звернення позивача від 05.01.2015 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому право позивача на належний розгляд звернення ним не порушено.

Оцінюючи дії відповідача при опрацюванні звернення позивача на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що такі відповідачем дотримані в повній мірі.

Посилання позивача на те, що лист завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України к.Кокарєва містить недостовірну інформацію не підтверджено матеріалами справи.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що незгода позивача із відповіддю відповідача не може вважатися протиправними діями суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до завідувача відділу опрацювання звернень громадян адміністрації Президента України К.Кокарєва про визнання протиправними дій та зобов»язання до вчинення дій відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст Постанови виготовлений 22.05.2015 року

Суддя Гулкевич І.З.