Рішення № 44311485, 19.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Прохоровій В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк»), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за договором з нього та поручителя - ОСОБА_2

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16532,55 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 454973,72 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, які суд вважав встановленими та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначив, що рішення суду ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Суд, встановивши неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, не звернув уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Судом не прийнято до уваги тієї обставини, що розмір штрафних санкцій суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та безпідставно не застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, яке підлягало застосуванню.

Посилався на помилковість висновку суду в частині солідарної відповідальності відповідачів, оскільки збільшення відсоткової ставки відбулося без згоди поручителя.

Просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року скасувати та відмовити ПАТ «Родовід Банк» в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити з підстав наведених в ній.

Представник позивача ПАТ «Родовід Банк» - Гнап О.О. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Поважних причин неможливості явки в судове засідання у клопотанні не зазначено. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Судом встановлено, що 16.07.2007 між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 37.3/АА-069.07.2, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 26191,00 доларів США для придбання транспортного засобу з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 16 липня 2014 року та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався: починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитним договором у сумі 312 доларів США на рахунок, указаний у пункті 1.3 цього договору, шляхом внесення коштів готівкою чи перерахування їх зі свого поточного рахунку; сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 16 липня 2014 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, указаний у пункті 1.6 цього договору.

17.11.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до кредитного договору № 37.3/АА-069.07.2 від 16.07.2007 року, у відповідності до якого була збільшена процентна ставка та встановлена в розмірі 16 % річних.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Суд встановивши, що Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором та надав кредитні кошти в розмірі передбаченому договором, та те, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами здійснювалися з порушення встановленого графіка погашення платежів, дійшов висновку про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 16532,55 доларів США.

Апеляційна скарга не містить доводів, що судом невірно визначено розмір заборгованості за кредитним договором, а отже законність та обґрунтованість рішення в цій частині, відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, колегією суддів не перевірялася.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними (пункт 7.6 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 16 липня 2014 року (пункти 1.1; 3.2 кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості (пункт 3.1 кредитного договору) і для процентів за користування кредитом (пункт 3.3 Кредитного договору).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) цього виконання, та воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.9. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів чи плати за проведення розрахунків, позичальник зобов'язується, сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п. 1.5 цього договору, від суми простроченого платежу.

Згідно п. 1.5 Кредитного договору процентна ставка за кредитами встановлена у розмірі 12,50 %, а після укладення 17.11.2008 Додаткової угоди до кредитного договору № 37.3/АА-069.07.2 від 16.07.2007 року, була збільшена до 16 % річних.

З аналізу розрахунку заборгованості станом на 02.09.2014 вбачається, що сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту (за весь період) становить 27954,16 доларів США, що еквівалентно 363 645,95 грн., а сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам (за весь період) становить 4 003,34 долари США, що еквівалентно 52 078, 08 грн. а загалом - 415724,03 грн.

Крім цього, частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту(за весь період) становить 2 636,95 доларів США, що еквівалентно 34 251,12 грн., а сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по процентам (за весь період) становить 384, 25 долари США, що еквівалентно 4 998,57 грн., а загалом - 39249,69 грн.

Встановлення в кредитному договорі обов'язку сплачувати проценти за користування кредитними коштами, наявність обов'язку у позичальника сплачувати банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням суду, окрім заборгованості за кредитом та процентами, також стягнуто заборгованість у розмірі 454973,72 грн., яка складається з пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 415724,03 грн. та трьох проценти річних від суми простроченої кредитної заборгованості у розмірі 39249,69 грн.

Оскільки, апеляційна не містить доводів щодо незаконності рішення в частині стягнення 3 % річних, законність та обґрунтованість рішення в цій частині, відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, колегією суддів не перевірялася.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання)

Тож, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. (правова позиція висловлена у справі № 6-100 цс 14)

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому, питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж на виконання боржником зобов'язань за договором було внесено 09.02.2009, а до суду з позовом банк звернувся у вересні 2014 року.

Таке затягування звернення до суду з позовом, надало позивачу право заявляти вимогу про стягнення пені в розмірі 415724,03 грн., в той час, коли заборгованість за тілом кредиту становить 16532,55 доларів США, що за курсом НБУ на день розрахунку складала 215 066,19 грн.

Конституційний Суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Оскільки матеріали справи не місять доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до 41572,40 грн., що становить10 відсотків від загальної суми заборгованості за пенею.

Саме такий розмір пені колегія суддів вважає таким, що відповідає загальними засадам цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо звернення Банку до суду поза межами строку позовної давності стосовно окремих щомісячних платежів.

Так, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У Кредитному договорі, сторони встановили кінцевий строк повернення кредиту - до 16 липня 2014 року та строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, а саме: щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості і для процентів за користування кредитом.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Враховуючи, що останній платіж на виконання боржником зобов'язань за договором було внесено 09.02.2009, банк звернувся до суду поза межами строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про застосування строків позовної давності, відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності.

Крім цього, колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦПК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, належне виконання умов договору забезпечувалось Договором поруки від16 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 за умовами якого остання зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за несвоєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором.

Згідно п. 1.5. Кредитного Договору процентна ставка за кредитами за Договором становила 12, 25 %.

Згідно п. 5.5 Договору Поруки зміна цього договору відбувається в порядку укладення додаткових угод.

Згідно п. 7.2 Кредитного Договору у разі згоди позичальника на зміни умов цього Договору, оформлюється додаткова (правочин) до цього договору, яку підписують обидві сторони. Всі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому разі, якщо вони здійсненні в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відсоткова ставка за користування кредитом до 17.11.2008 становила 12, 50 %, а після 17.11.2008 - 16,00 % (а.с. 80)

Разом з цим, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що з 17.11.2008 було змінено кредитне зобов'язання в наслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Матеріали справи не містять доказів надання згоди поручителя на вказану зміну кредитного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості та стягнення пені підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення пені - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» пеню у розмірі 41 572,40 грн.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 532,55 доларів США та трьох процентів річних у розмірі 39 249,69 грн. - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 759/15821/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6830/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Ключник А.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.