Ухвала суду № 44311378, 12.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 11-кп/796/27/15

Категорія: ч.2 ст. 296 КК України

Головуючий у першій інстанції: Пруднік О.А.

У х в а л а

Іменем України

12.05.2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого: Бовтрук В.М.

суддів: Коваль С.М., Одинця В.М.

при секретарі: Сологуб В.І.

з участю прокурора: Коваленко О.А.

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілого:ОСОБА_4

потерпілого: ОСОБА_5

обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7

законних представників

обвинувачених: ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05.11.2014, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, з базовою середньою освітою, неодружений, не працюючий, учень Київського професійного ліцею «Авіант», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

- визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст.86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. а) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» - звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, з середньою освітою, неодружений, учень Київського вищого професіонального училища водного транспорту КДАВТ, зареєстрований та проживаючий о за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

- визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст.86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. а) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» - звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання.

Цим же вироком цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування шкоди залишено

без задоволення.

Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винуватими у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, 18.04.2012 року близько 18 год., неповнолітній ОСОБА_6 спільно з неповнолітнім ОСОБА_7 знаходилися за адресою: АДРЕСА_3. В цей час у них виник злочинний умисел, направлений на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Під час бешкетування, із хуліганських мотивів, вони спільно вирішили змусити неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вийти із автомобіля «АVIА А 21.1» д.н.з. НОМЕР_3, який був припаркований на паркувальному майданчику за вищевказаною адресою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме зневажливим ставленням неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до громадського порядку, не реагуючи на присутніх осіб, із хуліганських мотивів, кожен умисно кинув до салону автомобіля «АVIА А 21.1» д.н.з. НОМЕР_3 тліючий жмут паперу, який сильно димівся. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_12, що супроводжувалися особливою зухвалістю, сталося займання та подальша пожежа автомобілів: «АVIА А 21.1» д.н.з. НОМЕР_3, який належав ОСОБА_13 та був знищений вогнем, та поряд припаркованого автомобіля НОМЕР_1, який належав ОСОБА_14 та був пошкоджений.

Внаслідок вищевказаних умисних дій неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, загорання та пошкодження автомобіля «АVIА А 21.1» д.н.з. НОМЕР_3, 1992 року виготовлення, його власнику, згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 8/1/3-92 від 15.01.2013 року, була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 19069 гри. 01 коп. - вартості ідентичного непошкодженого КТЗ «АВІА А21.1», з урахуванням його зносу.

Також, внаслідок вищевказаних умисних дій неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, загорання та пошкодження автомобіля НОМЕР_2, який належить ОСОБА_14, його власнику згідно звіту «БК експерт» № 12/04-А209 від 26.04.2012 року, було заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 106693,70 грн.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5, не оспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій обвинувачених, у зв'язку з невідповідністю висновків суду в частині вирішення цивільного позову, просить вирок суду скасувати в частині залишення без задоволення його цивільного позову та задовольнити пред'явлений цивільний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що автомобіль «АVIА А 21.1» д.н.з. НОМЕР_3 був переданий йому ОСОБА_15 у володіння на підставі письмового договору від 10 листопада 2008 року. При цьому апелянт вказує, що висновок суду про те, що володіння транспортним засобом може здійснюватись на підставі нотаріально посвідченої довіреності не ґрунтується на законодавстві, яке регулювало дані правовідносини на час скоєння правопорушення, а тому вважає, що було порушено його право, як потерпілого, якому зазначеним кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу потерпілого, обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, законних представників обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора Коваленко О.А., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 296 КК України, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, які ніким з учасників кримінального провадження не оскаржуються.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд, у відповідності зі ст.ст. 65, 66, 68, 103 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винних та дані, що їх характеризують, повне визнання обвинуваченими своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину у неповнолітньому віці, відсутність обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченим покарання, згідно ст. 98 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, та звільнив від відбування покарання на підставі ч.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», з чим колегія суддів погоджується.

Обгрунтованим, на думку колегії суддів, є і висновок суду в частині вирішення цивільного позову.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що власником автомобіля «АVIА А 21.1» д.н.з. НОМЕР_3, згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ - автомобіля «АVIА А 21.1» д.н.з. НОМЕР_3, 1992 року виготовлення, є ОСОБА_13, а ОСОБА_5 станом на 18.04.2012 року лише керував та користувався зазначеним автомобілем, не маючи на це відповідної довіреності або належно посвідченої угоди.

Що стосується посилань ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що автомобіль «АVIА А 21.1» д.н.з. НОМЕР_3 йому був переданий у володіння на підставі письмового договору від 10 листопада 2008 року, то вони є безпідставними, оскільки зазначений договір не є тим документом, що підтверджує право власності на вказаний транспортний засіб. При цьому слід зазначити, що відповідно до вимог чинного законодавства на момент вчинення кримінального правопорушення, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому законом порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

З урахуванням вищезазначеного, а також того, що під час судового розгляду справи ОСОБА_5 не було надано будь-яких доказів, що саме він поніс витрати на ремонт автомобіля, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про залишення без задоволення цивільного позову ОСОБА_5 про відшкодування заподіяної шкоди, не одержаних доходів та упущеної вигоди.

При перевірці кримінальної справи, будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду, не встановлено.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05.11.2014 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цвіль них і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді: