Ухвала суду № 44311245, 21.05.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Калмикова О.Ю.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 1214/3896/2012

Провадження № 22ц/782/152/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Фарятьєва С.О.,

суддів - Коновалової В.А., Єрмакова Ю.В.,

при секретарі - Коротенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18 червня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2012 року позивач, в особі ПАТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, який в подальшому неодноразово уточнював, та в якому просив:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №LGY0GA0000000012 від 08.07.2008 року, в розмірі 144.848,59 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 56,60 кв. м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: м. Лисичанськ, АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстанавлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

- виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, який є предметом іпотеки, розташованого за адресою: м. Лисичанськ, АДРЕСА_1, із зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб в Луганській області;

- стягнути з відповідачів судові витрати, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_7, який отримав кредит за вищевказаним договором, свої зобов"язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість.

В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк», в якій просила суд визнати договір іпотеки будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 укладений 09.07.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 і нею недійсним вважаючи, що укладено цей договір було з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Оскаржуваним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 18 червня 2014 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №LGY0GA0000000012 від 08.07.2008 року у сумі 144848,59 грн. суд звернув стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09.07.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_2, а саме - на будинок, який розташований за адресою: м. Лисичанськ, АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» зукладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстанавлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» втрати по сплаті судового збору у сумі 3294,03 грн.

У решті позовних вимог відмовив за необгрунтованістю.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору недійсним залишив без задоволення у зв'язку з необгрунтованістю.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його, в частині задоволення первісних позовних вимог до ОСОБА_3 про звернення стягнення та відмови у задоволенні її позову скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити, а її зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, через відсутність повноти та всебічності дослідження всіх обставин справи та наявність у рішенні суду висновків , що ґрунтуються на припущеннях.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення апелянта та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності із вимогами ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано було і всі докази надані сторонами були досліджені і оцінені в їх сукупності відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 8 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №LGY0GA0000000012, за яким він отримав кредит у сумі 89.344,80 грн. зі сплатою 20,04% річних терміном до 8 липня 2023 року (а.с.9-12).

08 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №LGY0GA0000000012, згідно якого вона є поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов'зань за кредитним договором (а.с.20-21).

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 9 липня 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено, посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Бабенко О.В. в реєстрі за №2956, договір іпотеки (а.с.14-19), у відповідності із п.35.3 якого, іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: будинок загальною площею 56,60 кв.м., житлова площа 28,30 кв.м., який складається з Г1Ж, г, г1, - житловий будинок саман, цегла, И - гараж, шл/блок; К - сарай цегла; М - сарай цегла, Ж - сарай цегла, шл/блок; Н - навіс обшит; П - погріб цегла; Д - душ обшит; №1 - 6, Я - огорожа та споруди, розташований на земельній ділянці, яку було надано для обслуговування цього житлового будинку мірою 0,1000 гектарів. Зазначене майно належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності посвідченої приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Фесенко Р.А. за реєстром №58 від 17.01.1995 року та державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого Лисичанською радою народних депутатів 16.12.1997 року, рішення №531. Майно передається в іпотеку з невід'ємними принадами, які знаходяться в ньому. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремо виділений в натурі об'єкт права власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Проте відповідачем ОСОБА_3 було порушено свої зобов'язання відносно своєчасної сплати боргу за кредитним договором, внаслідок чого станом на 07.02.2012 року у нього виникла заборгованість в розмірі 144.848,59 грн., яка складається з: 70690,94 грн. - заборгованість за кредитом; 41829,88 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6390,22 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 18801, 90 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 6885,65 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6-8).

Згідно з вимогами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

У відповідності із ст.589 Цивільного Кодексу, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення на предмет застави. А вимогами ст.ст.590, 591 цього ж Кодексу передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищезазначеного у позивача, в рахунок задоволення своїх вимог за кредитним договором від 8 липня 2008 року, були підстави для звернення стягнення на вищевказане майно, тобто предмет іпотеки.

Тому суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача у вказаній частині, оскільки викладені ним в обґрунтування своїх позовних вимог обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, і є достовірними та обгрунтованими, підтверджені письмовими доказами, і таким чином сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними.

Обгрунтованими є також і висновки суду 1-ї інстанції стосовно відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову про визнання договору іпотеки будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 9 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 і нею недійсним, оскільки положення п.35.2 та 35.3 цього договору чітко містять опис предмета іпотеки, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого договором іпотеки, а також у п.2 договору визначені права та обов'язки сторін.

Крім того, у відповідності із вимогами ст.ст.1, 11 ЗУ «Про іпотеку», майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника, а зі змісту договору іпотеки від 09.07.2008 року, вбачається, що іпотекодавцем - майновим поручителем зазначено в ньому її (ОСОБА_2.) і в ньому також містяться посилання на свідоцтво про право власності, що підтверджує належність їй предмету іпотеки (п.п.35.3 - 35.5 договору).

З вказаними висновками суду першої інстанції вважає за необхідне погодитись і судова колегія апеляційного суду, оскільки зроблені вони на підставі встановлених ним обставинах справи, всебічно, повно та об'єктивно досліджених доказах, та на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому підстав перевіряти його законність та обґрунтованість у судової колегії немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду не містить правової оцінки того, що у спірному договорі іпотеки в якості іпотекодавця вказано співвідповідача ОСОБА_3, який не є ані власником , ані співвласником предмету іпотеки, уваги не заслуговують, оскільки обставини стосовно цього були судом встановлені, детально вивчені та проаналізовані. Необґрунтованим є і посилання апелянта в своїй скарзі стосовно процедури передачі банку документів, підтверджуючих право власності на предмет іпотеки від іншої особи, а не від неї - власника нерухомого майна, оскільки ці обставини не є доказами недійсності договору іпотеки, та не є підставами для її звільнення від відповідальності за невиконання своїх обов'язків і зазначене ніяк не вплинуло на законність рішення суду, крім того, діючим законодавством не передбачена заборона вчиняти такі дії, а згідно діючого законодавства на території України визнається і діє принцип верховенства права.

Не бере судова колегія до уваги і послання апелянта в своїй скарзі на те, що висновок суду про те, що договір іпотеки містить її права і обов'язки, оскільки в ньому міститься посилання на свідоцтво про право власності, згідно якого вона є власником предмету іпотеки, є припущенням, т.я. в цьому договорі її чітко визначено як іпотекодавця і такі її права та обов'язки визначені у розділі 21 цього договору, про що вказувалось вище і про що зазначив і суд касаційної інстанції в своїй ухвалі від 30 жовтня 2013 року (а.с.181-182).

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта щодо того, що вона була введена в оману співвідповідачем ОСОБА_3, та вважала, що підписує звичайний договір поруки, оскільки з огляду на вимоги ст.11 ЦПК України про те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у суду 1-ої інстанції не було підстав розглядати такі її вимоги, т.я. вони, у встановленому законом порядку, пред'явлені нею не були.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

Підстав для скасування або зміни рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: