Ухвала суду № 44309180, 21.05.2015, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/548/15-ц

Провадження № 2/188/337/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Філіповій В.С.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( відповідач-1 ) та ОСОБА_3 про стягнення боргу ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позов , в якому викладає фактичні обставини справи та юридичне обгрунтування щодо підстав та предмету даного позову. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 50 000.00 ( п"ятьдестя тисяч ) грн. , в зв"язку з невиконанням зобов"язання , згідно Договору позики від 12.10.2014 р. , складеного на підтвердження позики .

В ході подальшого судового розгляду , 20.05.2015 р. , позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

На обгрунтування даної заяви зазначає , що в зв"язку з ухиленням від виконання боргових зобов"язань , переховуванням боржників , вважає за необхідне вжити заходів щодо забезпечення позову для попередження умисного створення відсутності майна або грошових коштів у відповідачів , шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідачів та грошові кошти , що належать їм і знаходяться у них або інших осіб.

Просить суд :

- накласти арешт на у межах суми боргу - 50000 ( п"ятьдесят тисяч ) грн. та з урахуванням витрат , пов"язаних з організацією та проведенням виконавчих дій на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти , що належать відповідачам...

- вжити заходів для негайного виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Сторони в судове засідання не з"явилися. Про час та місце слухання справи за позовом по суті не з"явилися. Причину неявки суду не повідомили. Суд ухвалив розгляд заяви провести у відсутність сторін , відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України .

Вивчивши заяву та матеріали позовної заяву та додані до неї матеріали, суд вважає , що заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь- якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В заяві про забезпечення позову не обгрунтовано необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту на рухоме та нерухоме майно , не наведено мотивів, за якими інші види забезпечення позову неможливо застосувати у даній цивільній справі щодо відповідачів, а тому у суду відсутні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться у відповідачів .

Заявником також не надано достатніх доказів про ухилення відповідачів від боргових зобов"язань та переховування їх , як боржників та існування реальної загроза спричинення збитків заявнику .

Адже , пунктом 6 вищевказаної Постанови передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч.4 ст.153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпечення позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

З огляду на зазначене , заявник про даний вид забезпечення позову в своїй заяві питання не ставить .

Крім того , заявником не надані відомості, потрібні для забезпечення позову: про наявність рухомого та нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, що належить відповідачам, його вартість, що не дає суду змоги визначити співмірність виду забезпечення позову заявленим позивачем вимогам.

Таким чином , суд вважає , що заява позивача про забезпечення позову є не обґрунтованою та є такою , що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного , керуючись ст. 151-153 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В :

Заяву позивача про забезпечення позову залишити без задоволення.

Копію даної постанови невідкладно направити сторонам .

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області .

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання , а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя

ОСОБА_4