Ухвала суду № 44306319, 21.05.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1643/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/1056/15 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та Кредит » на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2015 року

в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та Кредит » про стягнення суми банківського вкладу,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року позивач звернулась до Зарічного районного суду м. Суми з даним позовом, в якому просила стягнути з ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит » ( далі - ПАТ ) на її користь 375 доларів США заборгованість за договором банківського вкладу від 25 грудня 2014 року, 424,87 доларів США - за договором банківського вкладу від 26 грудня 2014 року та 7570 доларів США - за договорами банківського вкладу від 01 жовтня 2014 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПАТ на її користь заборгованості за договорами банківського вкладу на загальну суму 8 369,87 доларів США.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права просить рішення суду скасувати. Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не враховано, що на даний час існує обмеження щодо зняття готівки, в тому числі і для рахунків в іноземній валюті в еквіваленті 15 000 грн. на добу. Зазначає, що судове засідання 06 квітня 2015 року було проведено за відсутності представника ПАТ, та не були з'ясовані причини його неявки. Окрім того, вважає, що до участі в справі мали бути залучені в якості третіх осіб НБУ в особі Управління НБУ в Сумській області, яке має обов'язок здійснювати регулювання діяльності банків та кредитори банку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, яка заперечує проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами банківського вкладу та не повернув позивачу суму вкладу, тому на підставі ст.ст. 526, 530 та 1060 ЦК України, з банку на її користь підлягає стягненню заборгованість за договорами в розмірі 8 369,87 доларів США.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 жовтня 2014 року між ПАТ та ОСОБА_4 укладено договір №331832/193194/5-14 про банківський строковий вклад ( депозит ) « Стандарт » ( а.с. 10 ). Згідно умов договору, остання повинна внести на вкладний рахунок НОМЕР_1 в сумі 230 доларів США, на строк з 01 жовтня 2014 року по 01 березня 2015 року, зі сплатою 11,25% річних. Протягом вказаного строку вкладник має право неодноразово поповнювати вклад, мінімальна сума поповнення складає 100 доларів США ( п. 4 ).

На виконання умов договору в період з 01 жовтня 2014 року по 18 грудня 2014 року позивач розмістила строковий вклад на загальну суму 7 570 доларів США на рахунку в ПАТ, що підтверджується квитанціями та випискою по рахунку ( а.с. 12 - 34 ).

25 грудня 2014 року та 26 грудня 2014 року між сторонами укладені договори про банківський строковий вклад ( депозит ) « Класік » №331832/274995/1-14 та №331832/275600/1-14 відповідно ( а.с. 4, 7 ). Предметом даних договорів є розміщення вкладником в банк строкового вкладу в доларах США, строком на 1 місяць за ставкою 10% річних.

ОСОБА_4 умови вказаних договорів виконано в повному обсязі, розміщено на депозитний рахунок за договором №331832/274995/1-14 25 грудня 2014 року 375 доларів США, та за договором № 331832/275600/1-14 26 грудня 2014 року 425 доларів США, що підтверджується копіями квитанції ( а.с. 6, 8 ).

По закінченню строку договору позивач зверталась до ПАТ з заявою про повернення вкладу, проте відповідач свої зобов'язання за договорами не виконав, депозит до цього часу повернутий не був.

Станом на 03 квітня 2014 року залишок коштів на рахунку НОМЕР_1 становить 375 доларів США, на рахунку НОМЕР_3 - 424,87 доларів США, на рахунку НОМЕР_2 - 7 570 доларів США ( а.с. 41-43 ).

Доказів повернення коштів ПАТ суду не надало.

Доводи апеляційної скарги з приводу встановлення обмеження НБУ щодо зняття готівки є безпідставними.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положенням ч. 2 ст. 56 Закону України « Про Національний банк України » передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

У відповідності до приписів ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 2 Закону України « Про банки та банківську діяльність », вклад ( депозит ) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно ч.ч. 1-2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. за договором банківського вкладу незалежно від його вид банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Аналогічні положення містяться і у п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних ( депозитних ) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року №516.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у видачі вкладнику грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з тим, нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

У зв'язку з цим посилання банку на постанову Правління НБУ №160 від 03.03.2015 р. щодо обмеження зобов'язань банків за вкладами фізичних осіб, є безпідставним, оскільки зазначена і подібні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб, і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Отже, відмова банку у видачі позивачу вкладу та/або процентів суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1058, 1060, 1061 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Постанова правління НБУ щодо обмеження зобов'язань банків за вкладами фізичних осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, суперечить нормам ЦК України, умовам договору банківського вкладу, а тому не може бути підставою для відмови в задоволенні законних вимог вкладника.

Слід зазначити також, що укладаючи договір банківського вкладу банк брав на себе певні ризики, а тому погіршення економічної ситуації в країні не є підставою для невиконання ним своїх договірних зобов'язань.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що права позивача порушені та її вимоги про стягнення з ПАТ заборгованості за договорами банківського вкладу підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної спраги, що суд, ухвалюючи рішення, за відсутності представника ПАТ, порушив права останнього, як сторони у справі, не заслуговують на увагу.

Зокрема, у відповідності до п. 1) та п. 2) ст. 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в разі: неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки; першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з ч.ч. 4 та 8 ст. 74 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами на адресу філії ПАТ ( м. Суми, вул. Петропавловська, 90 ) було направлено судом 13 березня 2015 року ( а.с. 37 ). Вказані документи ПАТ отримано 24 березня 2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ( а.с. 39 ).

Таким чином, ПАТ про розгляд даної справи в суді був повідомлений більш ніж за 10 днів до судового засідання, тому відповідач мав достатньо часу як для забезпечення явки до суду представника, так і для підготовки до участі у справі. Клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин від ПАТ до суду не надходило.

За таких обставин, враховуючи те, що підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість розглянути справу у відсутності представника ПАТ.

Слід зазначити також, що спір виник з приводу невиконання ПАТ умов договорів строкового банківського вкладу, сторонами якого не являється ані НБУ в особі Управління НБУ в Сумській області, ані кредитори банку, а відтак оскаржуване рішення не впливає на їх права та обов'язки.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів прийшла до висновків, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

При поданні апеляційної скарги, ПАТ не сплатив судовий збір та не усунув цей недолік і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. За таких обставин, з ПАТ на користь держави належить стягнути 975 грн. 09 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та Кредит » відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та Кредит » на користь держави 975 грн. 09 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -