Рішення № 44306315, 21.05.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8191/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/970/15 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Шевченка В. А. , Кононенко О. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Сумської обласної державної телерадіокомпанії та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської обласної державної телерадіокомпанії, треті особи: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області,

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

04 листопада 2014 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати з 05 липня 2013 року по 07 серпня 2014 року у сумі 63164,75 грн. та відшкодувати моральну шкоду у сумі 20000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року встановлено, що днем її звільнення з посади головного редактора телебачення є 02 липня 2013 року, а також стягнуто з відповідача не виплачену суму заробітної плати за цей відпрацьований робочий день, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01 липня 2013 року по день фактичного розрахунку - 04 липня 2013 року та моральну шкоду. Зазначене судове рішення виконане у межах виконавчого провадження лише 07 серпня 2014 року, тому вважає, що має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати з 05 липня 2013 року по 07 серпня 2014 року та моральної шкоди заподіяної відповідачем внаслідок порушення її законних трудових прав.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Сумської обласної державної телерадіокомпанії на користь ОСОБА_3 63164, 75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2015 року виправлені допущені в зазначеному рішенні описки, а саме: виправлено дату ухвалення судового рішення Зарічного районного суду м. Суми на 14 березня 2014 року; визначення моральної шкоди у розмірі 20000 грн.; формулу визначення розрахунку стягнення 275 робочих днів затримки виплати заробітної плати заявленої загальної суми у 63164,75 грн. на (275 робочих днів * 229,69 грн. (середньоденна заробітна плата за останні 2 місяці) = 63164,75 грн.).

Також виключено з тексту описової та мотивувальної частини рішення Зарічного районного суду від 16 березня 2015 року фразу "з посади головного редактора ТВО телебачення".

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21.05.2015 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року в частині вирішених позовних вимог до Сумської обласної державної телерадіокомпанії, треті особи: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 липня 2013 року по 14 березня 2014 року, скасоване та закрите в цій частині провадження у справі.

ОСОБА_3 та Сумська обласна державна телерадіокомпанія з рішенням суду першої інстанції не погодилися і оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин у справі, просить оскаржуване рішення в частині стягнення моральної шкоди змінити та збільшити суму відшкодування моральної шкоди або задовольнити позов в цій частині у повному обсязі і стягнути 20000 грн.

При цьому зазначає, що судом встановлено факт порушення її трудових прав, як і факт спричинення їй відповідачем моральної шкоди, проте стягнута сума моральної шкоди - 1000 грн. не відповідає понесеним моральним стражданням впродовж двох років.

В апеляційній скарзі Сумська обласна державна телерадіокомпанія, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказує, що спірні правовідносини між сторонами спору вже вирішені судом у рішенні від 14 березня 2014 року, яке набрало законної сили, а тому позивач не може знову заявляти в суді ті ж вимоги до відповідача з тих самих підстав.

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_4, представників відповідача Вороненко Р.М., Четвертак Л.В., кожен з яких підтримав свою скаргу та заперечив проти апеляційної скарги іншої сторони, представника третьої особи Устименко Ю.Ю., яка покладалася на розсуд суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивачки ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 17 червня 2006 року працювала в Сумській обласній державній телерадіокомпанії на посадах заступника головного редактора - керівника редакції інформації телебачення, заступника головного редактора телебачення, а з 01 жовтня 2012 року - головним редактором телебачення.

Наказом № 58-к від 01 липня 2013 року ОСОБА_3 звільнена із займаної посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України з 01.07.2013 року у зв'язку з відмовою від продовження роботи зі зміною істотних умов праці, на підставі її заяви.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивачка неодноразово зверталася до суду за захистом порушених трудових прав з різних підстав та спір між сторонами розглядався у судах першої та апеляційної інстанцій.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 15 травня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Змінено в наказі та трудовій книжці дату звільнення ОСОБА_3 з 01 липня 2013 року на 02 липня 2013 року та підставу звільнення - з п. 6 ст. 36 КЗпП України на ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Стягнуто з Сумської обласної державної телерадіокомпанії на користь ОСОБА_3 не виплачену суму заробітної плати за відпрацьований робочий день 02 липня 2013 року в сумі 124,80 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні за період з 01 липня 2013 р. по день фактичного розрахунку, 04 липня 2013 року, в сумі 689,07 грн., без утримання з цих сум прибуткового податку й інших обов'язкових платежів та моральну шкоду в розмірі 500 грн.

06 червня 2014 року ОСОБА_3 виданий виконавчий лист за вказаним рішенням та 10 червня 2014 року відділом ДВС СМУЮ відкрито виконавче провадження, а 25 червня 2014 року відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла до Сумської ОДТРК. З метою добровільного виконання рішення боржник неодноразово, а саме: 20.05.2014 року, 06.06.2014 року, звертався до стягувача з проханням надати банківські реквізити для перерахування присуджених коштів. Про неможливість добровільного виконання цього рішення в зв'язку з відсутністю банківських реквізитів стягувача, який їх не надав на його прохання, він повідомляв 01.07.2014 року відділ ДВС СМУЮ.

Проте, в зв'язку з особливостями примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з державного органу, які встановлені Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року № 845 (з наступними змінами), постановою державного виконавця від 10 червня 2014 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду першої інстанції від 14 березня 2014 року.

30 липня 2014 року представник позивачки ОСОБА_4 звернувся до управління державної казначейської служби України у м. Сумах із заявою про виконання рішення суду від 14 березня 2014 року. 01 серпня 2014 року вказане управління витребувало у боржника необхідну для виконання рішення інформацію та, отримавши її 05 серпня 2014 року від Сумської ОДТРК, здійснило 07 серпня 2014 року безспірне списання на користь позивачки присуджених коштів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок з позивачкою проведений відповідачем 07.08.2014 року, тобто коли їй була виплачена присуджена судом заробітна плата за 02.07.2013 року, а так як після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, є правові підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з вимогами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на ці вимоги закону вбачається, що виплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку можлива за наявності двох юридичних фактів: порушення власником або уповноваженим ним органом строків розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпП) та вини власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно, рішенням суду першої інстанції від 14 березня 2014 року, яким був вирішений трудовий спір, який виник при звільненні позивачки з роботи між цими ж сторонами, ці юридичні факти встановлені і середній заробіток за час затримки розрахунку стягнутий з відповідача, видано виконавчий лист та порушено виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

Таким чином, питання виконання чи невиконання рішення суду у межах виконавчого провадження регулюється відповідними матеріальними та процесуальними нормами про виконання судових рішень, а вимоги ст.117 КЗпП України не передбачають стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудових спорах.

Враховуючи те, що позовні вимоги фактично стосуються стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду у трудовому спорі, що виник не щодо розміру розрахунку в день звільнення, а щодо самого дня звільнення, його причин, факту роботи в цей день та його оплати, суд першої інстанції помилково застосував ст.117 КЗпП та притягнув роботодавця до передбаченої нею відповідальності.

Відсутні також і законні підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки факт порушення відповідачем трудових прав позивачки не знайшов свого підтвердження в суді.

З огляду на викладене, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, так як зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно до п.п.1, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.88 ЦПК України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог відповідача, а також те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, за рахунок держави підлягає компенсації відповідачу 437,63 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відхилити, а Сумської обласної державної телерадіокомпанії - задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2015 року в частині вирішених позовних вимог до Сумської обласної державної телерадіокомпанії, треті особи: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 березня 2013 року по 07 серпня 2014 року та стягнення моральної шкоди, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Компенсувати Сумській обласній державній телерадіокомпанії за рахунок держави судовий збір в сумі 437,63 грн. за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -