Ухвала суду № 44302279, 21.05.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 0544/14838/2012

Номер провадження 6/243/159/2015

УХВАЛА

Іменем України

21 травня 2015 року Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Носовської Л.О.

при секретарі - Врублевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Словянська Донецької області подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2015 року старший державний виконавець відділу ДВС Словянського МУЮ ОСОБА_1 звернулась до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 Подання обґрунтовує тим, що на виконанні у ВДВС знаходиться виконавчий лист №2/243/114/2013, виданий на підставі рішення Словянського міськрайонного суду від 11.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в сумі 1890148,16 грн. та судового збору в сумі 3219 грн. 28.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку боржник отримав. Про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. Того ж дня державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника. Також були зроблені запити до державної податкової служби та управління пенсійного фонду України, згідно відповідей яких боржник доходу не отримує, але є відкриті рахунки в банківських установах. 10.04.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів на банківських рахунках боржника.

05.05.2015 року було здійснено вихід за місцем мешкання боржника. За вказаною адресою боржник був відсутній, тому була залишена повістка про явку до відділу ДВС, але боржник не зявився. Станом на 13.05.2015 року рішення суду боржником не виконано, тому заявник просила тимчасово обмежити право ОСОБА_2 на виїзд з території України до виконання зобовязання, встановленого рішенням суду.

В судове засідання старший державний виконавець ВДВС Словянського МУЮ ОСОБА_1 не зявилась, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Суд вважає можливим розглянути подання у відсутності державного виконавця з урахуванням наданих суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що постановою ВДВС Словянського МУЮ від 28.11.2014 року відкрито виконавче провадження по виконавчому листу №2/243/114/2013, виданому Словянським міськрайонним судом 04.07.2013 року на підставі рішення того ж суду, яким, зокрема, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» в солідарному порядку стягнуто заборгованість по кредитному договору в розмірі 115351,47 доларів США, еквівалент в розмірі 8511,45 доларів США та судовий збір в розмірі 3219 грн.

Правилами ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обовязком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування є фундаментальним правом природно-правового походження та складається із таких основних складових: право фізичної особи на вїзд і на виїзд з території країни, на якій вона перебуває, право вільного пересування у межах цієї території, у тому числі право на вільний вибір місця проживання. Це конституційне право належить всім фізичним особам: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.

Згідно із ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, окрім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоровя чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України».

Приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобовязань. Частиною 2 цієї статті передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Проте, заявник, звертаючись з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України, не зазначає спосіб обмеження у праві виїзду за кордон, не надає відомостей щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_2 відповідного паспорту.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Статтею 90 зазначеного Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог Закону.

Разом з тим, чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення», практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі у чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобовязань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження», позначає з обєктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обовязків. У звязку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобовязання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання субєкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязання».

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України зазначене подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Заявником в поданні зазначено, що боржнику було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак з копії повідомлення вбачається, що поштова кореспонденція, адресована ОСОБА_2, була вручена 06.12.2014 року уповноваженій особі, про що стоїть відповідна відмітка. Таким чином, посилання заявника на те, що боржник особисто отримав постанову про відкриття виконавчого провадження є безпідставним. Разом з тим, заявник зазначає, що відділом ДВС було здійснено вихід за місцем мешкання боржника, якого вдома виявити не вдалось, та була залишена повістка про виклик до відділу ДВС, але не зазначає кому була залишена повістка про виклик, і чи отримав її боржник.

Саме невиконання боржником самостійно зобовязань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обовязків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути обєктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Між тим, відділом ДВС не надано суду письмових доказів, які підтверджують наявність у боржника заборгованості за виконавчим документом на час звернення до суду з даним поданням.

У звязку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обовязків у виконавчому провадженні може свідчити не виконання ним своїх обовязків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває у заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на вищевикладене, суд визнає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які обєктивні, беззаперечні докази на підтвердження того, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього державним органом, у звязку з чим вважає, що відсутні достатні законні підстави для задоволення подання старшого державного виконавця ВДВС Словянського МУЮ щодо обмеження конституційних прав громадянина України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 5, п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», ст.ст.209, 210, 377-1 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в Апеляційний суд Запорізької області через Словянський міськрайонний суд протягом пяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.О. Носовська