Вирок № 44300062, 20.05.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1510/14-к

Провадження № 1-кп/752/29/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2015 року м. Київ

Колегія суддів Голосіївського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Дмитрук Н.Ю.,

суддів О.В. Бойка, Валігури Д.М.,

при секретарях Веселовському Д.П., Бродюк Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110010012555 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калуш Івано-Франківської обл., українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого 2-х неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

- за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 20.01.2010 р. за ст.ст. 186 ч. 2, 69 КК України до 3 років позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.04.2011 р. вказаний вирок змінено, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Барановського Д.Є., Шацької О.О., Годуєва В.О., Русинюка М.М., Попія А.С.,

потерпілого ОСОБА_4,

захисників обвинуваченого ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_1., колегія суддів -

в с т а н о в и л а :

Обвинувачений ОСОБА_1 08.10.2013 р., приблизно о 20.00 год. знаходячись за мостом, який розташований по АДРЕСА_3 в м. Києві неподалік станції метро «Либідська» помітивши ОСОБА_4, вирішив вчинити розбій, заволодівши його майном, шляхом нападу поєднаного із насильством небезпечним для життя останнього. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 удар каменем по голові, а далі став наносити удари руками та ногами по тулубу, голові, при цьому вимагаючи від потерпілого віддати йому майно. ОСОБА_4, воля якого повністю була подавлена в результаті нанесення тілесних ушкоджень, впав на землю, а ОСОБА_1 проявивши особливу жорстокість, не припинив своїх протиправних дій, а продовжував наносити удари руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_4

В результаті чого, ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1826/е від 03.12.2013 р. тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Характер та локалізація виявлених тілесних ушкоджень свідчить про те, що вони утворились від не менше ніж дванадцяти травматичних дій тупих предметів, характерні властивості яких в ушкодженні не відобразились. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, виключається можливість їх утворення при падінні з вертикального чи близького до вертикального положення на поверхню.

Напавши на потерпілого ОСОБА_4, завдавши йому тяжких тілесних ушкоджень, подолавши таким чином опір потерпілого, ОСОБА_1 заволодів його майном, а саме: мобільним телефоном «Нокія» вартістю 100 грн., сім-картою оператора «Київстар» вартістю 40 грн., на рахунку якої було 25 грн., курткою вартістю 100 грн., зарядним пристроєм до мобільного телефону «Нокія» вартістю 25 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 290 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, продавши через декілька днів на базарі «Деміївському» телефон із сім картою свідку ОСОБА_8, а іншим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України категорично не визнав, та показав суду, про те, що 28.10.2013 р. о 09-00 год. зранку він вийшов з дому та пішов до торгівельного центру «Інтервал-плаза», що розташований біля ст. метро «Либідська». Коли прийшов, придбав собі кави та присів біля в'їзду до «Інтервал-плаза». Приблизно через 5 хв. до нього підійшло 2 чоловіка у цивільному одязі, сказали, що вони оперуповноважені Голосіївського райвідділу міліції та щоб він їхав із ними. По дорозі до райвідділу вони йому казали, щоб він розповідав, як він 08.10.2013 р. біля торгівельного центру «Ашан» на парапеті пив горілку з чоловіком біля другої години дня, і що потім він його обікрав та втік. Він їм казав, що ніколи там горілку не пив, і скільки тут живе жодного разу не бився. У міліції він неодноразово казав, що не вчиняв злочину, але там його дуже сильно били так, що не залишалось побоїв, обколювали, та змушували підписувати різні документи. Будь-яких скарг на дії слідчого та працівників міліції він не писав. Зазначив, що міліція допомагала проводити його впізнання свідку та потерпілому. Вважає, що у міліції йому «пришили статтю». Він навіть не знає де знаходиться місце злочину. Наполягав на тому, що того дня о 20 год. вечора він був біля "Інтервал плази", продавав гриби, продавав їх з 18:00 год. - до 22:00 год. до цього цілий день збирав гриби в м. Макарів, о 18:00 год. приїхав до ст. метро "Либідська" де простояв там до 22:00 год.. Після чого пішов додому, проживав АДРЕСА_2 Він працював різноробочим, зараз одружений вдруге, алкогольними напоями не зловживав, однин раз в тиждень вживав алкогольні напої. ОСОБА_9 може підтвердити, що він торгував грибами на ст. метро "Либідська", він її знає з 2006 р. через свою другу жінку, це її подруга. В той день коли це все сталось, ОСОБА_9 продавала овочі, яблука та кури, вона стояла на 3 метри з боку від нього. А ні свідка, а ні потерпілого не знає, телефон нікому не продавав.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення ним кримінального правопорушення, винним у вчинені якого визнається обвинувачений, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які колегія суддів враховує та бере до уваги.

Покази потерпілого ОСОБА_4, який показав суду про те, що він впізнає обвинуваченого ОСОБА_1, який йому сниться і по цей день, це він його вдарив, стягував із нього куртку. Дату події він не пам'ятає. Того дня, після роботи, у вечірній час, перебуваючи біля станції метро «Либідська», купив пива в «Ашані» на Либідській. Далі йшов пив пиво, і під мостом побачив обвинуваченого біля гаража, той у нього спитав чи є щось, як він зрозумів випити, на що він відповів немає і одразу відчув удар в голову чимось важким, напевно каменем. Він пригнувся, а обвинувачений зняв з нього синю куртку через голову і він не міг опиратися. Удари наносились в область голови та обличчя. Він сто відсотків може стверджувати, що саме обвинувачений наносив йому удари, у нього не має сумнівів, що це він. При ньому був мобільний телефон, який також забрав обвинувачений, були ще копійки, зарядка, скільки точно грошей у нього було не пам'ятає. Далі пам'ятає смутно, бо під час побиття він втратив свідомість, а отямився у лікарні після коми, в комі пробув більше тижня. До нього приїхав брат і вони поїхали до РУГУ на впізнання. Обвинуваченого він впізнав одразу. Він запам'ятав його за носом, лицем. Працівники міліції не казали йому кого саме він повинен впізнати, під час впізнання на нього не тиснули і не допомагали, при впізнанні вони вивили п'ять осіб із них він відразу впізнав обвинуваченого. З боку працівників міліції фізичного та психологічного тиску до нього не було. Свідків по справі він не знає. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_1 зробив його інвалідом, після побиття, з літа, у нього почалися приступи епілепсії.

Покази свідка ОСОБА_10, який показав суду про те, що він в складі СОГ супроводжував розслідування злочину з приводу нанесення ушкоджень потерпілому та заволодінні майном - мобільним телефоном. В районі ст. метро «Либідська» потерпілому був нанесений удар тупим предметом та викрадено мобільний телефон. При відпрацюванні території, була отримана інформація, що викрадений телефон потерпілого знаходився у громадянина на прізвисько ОСОБА_8 - це свідок ОСОБА_8. Ще один свідок ОСОБА_11 зазначив, що бачив, як ОСОБА_8 купував цей телефон у обвинуваченого. Встановивши, що ОСОБА_8 - це свідок ОСОБА_8, при допиті він повідомив, що купив даний телефон у незнайомого йому чоловіка, віддав цей телефон міліції та зазначив, що сам спробує дізнатись хто це такий хто продав телефон. ОСОБА_8 через 2-3 дні повідомив, що телефон купив у особи на ім'я ОСОБА_1 - бомжа, що проживає з жінкою, в районі автовокзала біля ст. м Либідська. В ході розшуку вони за прикметами знайшли цього ОСОБА_1 і його жінку. Після чого було запрошено свідка ОСОБА_8 для впізнання ОСОБА_1. ОСОБА_8 вказав на обвинуваченого, як на особу у якої він купив телефон, що належав потерпілому. З ОСОБА_1 під час продажу, як зазначив свідок була ще одна особа, яку встановити не виявилось можливим.

Покази свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні вказав на ОСОБА_1, як на особу в якої купив мобільний телефон та показав суду про те, що саме в нього він придбав на ринку «Деміївському» за 25 грн. мобільний телефон «Нокіа» із сім-карткою оператора «Київстар», після чого, через деякий час у Голосіївському РУГУ під час проведення впізнання впізнав ОСОБА_1

Покази свідка ОСОБА_12, яка показала суду про те, що 10.10.2013 р. вночі під'їхав автомобіль з працівниками міліції та повідомили, що її син знаходиться в лікарні. Запитали про його спосіб життя, залишили координати де знаходиться син. Вона їздила до сина в лікарню, той був сильно побитий. Вона спілкувалась із сином у лікарні і той сказав, що його побили, тоді він не знав хто його побив, потім він впізнав, також сказав, що в нього викрали телефон, якісь гроші. У лікарні міліціонери сказали, що знайшли мобільний і того, хто його продав, вже після лікарні син впізнав обвинуваченого, який його побив. Син казав, що впізнав обвинуваченого і ОСОБА_13 його впізнав, що коли побачив обвинуваченого то його всього трусило, сказав, що ніколи цього не забуде. Після цього побиття у сина погіршився стан здоров'я.

Покази свідка ОСОБА_4, який показав суду про те, що дізнався про цю подію вночі від працівників міліції, точної дати та часу не пам'ятає. Подзвонили йому та сказали, що його брат у реанімації. На наступний день він поїхав до брата, після чого на протязі трьох тижнів ходив у лікарню. Йому працівники міліції пояснили, що його брат був побитий, його знайшли вночі. В той день коли потерпілого виписали він повіз його до РУГУ на впізнання. Воно проводилось при понятих на поверсі у РУГУ. Сам процес впізнання, він не бачив, так як стояв в стороні, але судячи по тому, що відбувалось брат впізнав обвинуваченого, він показував на чоловіка високого зросту. Потерпілий самостійно вказав на людину при впізнанні. В той день коли відбувалось впізнання, потерпілий почував себе нормально.

Покази свідка ОСОБА_11, який показав суду про те, що він разом зі знайомим ОСОБА_8 пили чай на базарі "Деміївка", це все відбувалось після обіду До них підійшов здоровий чоловік та запропонував мобільний телефон, він відмовився сказав що той крадений, але Виличко придбав цей телефон. Через пару годин, до них підійшли працівники міліції та вони написали їм пояснення з приводу даного телефону. Обличчя особи, що продавала телефон він не бачив та впізнати його не зможе. ОСОБА_8 спілкувався з тією особою. Що далі робив ОСОБА_8 з телефоном йому не відомо.

На підтвердження встановлених колегією суддів обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать також протоколи слідчих дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, які були досліджені судом, зокрема:

- протокол огляду місця події від 09.10.2013 р. із фото таблицею до нього та план-схемою, відповідно до якого було оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, та виявлено і вилучено зарядний пристрій, камінь та куртку (т. 1 а.с. 39-47),

- висновок експерта № 516 від 26.12.2013 р., відповідно до якого у наданому на дослідження марлевому тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученої з землі під мостом біля буд. АДРЕСА_3 в м. Києві, виявлена кров людини. При визначенні її групової належності виявлений тільки антиген Н. Результати дослідження не виключають походження вище указаної крові від потерпілого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 57-61),

- висновок експерта № 518 від 08.01.2014 р., відповідно до якого у наданому на дослідження марлевому тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученим з землі біля буд. АДРЕСА_3 в м. Києві, виявлена кров людини. При визначенні її групової належності виявлений тільки антиген Н. Результати дослідження не виключають походження вище указаної крові від потерпілого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 80-84),

- висновок експерта № 517 від 27.12.2013 р., відповідно до якого у наданому на дослідження марлевому тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученої зі стіни «УКР ІНТЕІ» по АДРЕСА_3 в м. Києві, виявлена кров людини. При визначенні її групової належності виявлений тільки антиген Н. Результати дослідження не виключають походження вище указаної крові від потерпілого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 90-95),

- протокол огляду місця події від 09.10.2013 р. із фото таблицею до нього, відповідно до якого у приміщенні лікарні № 17 в м. Києві вилучено речі потерпілого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 100-104),

- протокол огляду місця події від 22.10.2013 р., відповідно до якого у приміщенні каб. 334 Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві, що за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15 у гр. ОСОБА_8 вилучено мобільний телефон «Нокіа 1650» з батареєю та сім картою, як пояснив ОСОБА_8 вказаний телефон він придбав 09.10.2013 р., приблизно о 13.00-13-30 год. біля сигаретного кіоску на ринку «Деміївському», що по вул. Ізюмській, 1 в м. Києві за 25 грн. у невідомих громадян (т. 1 а.с. 200-201),

- протокол пред'явлення особи для впізнання від 29.10.2013 р. із фото таблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_8 впізнав по обличчю, по статурі, по зросту, по голосу вказав на ОСОБА_1, як на особу в якої він придбав мобільний телефон «Нокіа 1650» (т. 1 а.с. 203-208),

- протокол пред'явлення особи для впізнання від 30.10.2013 р. із фото таблицею до нього, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав за рисами обличчя, зросту, голосу та вказав на ОСОБА_1, як на особу яка вчинила відносно нього злочин (т. 1 а.с. 220-225),

- виписка № 1541 із медичної карти стаціонарного хворого, відповідно до якої хворий ОСОБА_4 09.10.2013 р. поступив до КМКЛ № 17 та виписаний 30.10.2013 р. (т. 2 а.с. 1),

- протокол тимчасового доступу до речей і документів, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2013 р. було отримано роздруківку на 2-х аркушах з інформацією про абонента стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 за період з 08.10.2013 р. по 22.10.2013 р. (т. 1 а.с. 50-53),

- карта виїзду швидкої медичної допомоги № 740 від 09.10.2013 р., відповідно до якої був здійснений виїзд за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3 об 11 год. 38 хв. до ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 68),

- довідка із відділення політравми КМКЛ № 17 від 09.10.2013 р., відповідно до якої ОСОБА_4 встановлений діагноз: ВЧМТ, забій головному мозку з формуванням крововиливу в правій скроневій частині, субдуральні нашарування над правою п\к, г\м, вдавлений уламковий перелом лівої тім'яної кістки з поширенням на основу черепа, множинні переломи кісток лицьового скелету, множинні рани голови, обличчя, ЗТГ, забій грудної клітини (т. 2 а.с. 69),

- висновок експерта № 1826\Е від 03.12.2013 р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_4 отримав наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму - забій головному мозку важкого ступню з формуванням геморалогічного вогнища в правій скроневій ділянці, субдуральну гематому правої лобно-тімяно-скроневої ділянки, набряк-набухання головного мозку з компресійно-дислокаційним синдромом (зміщення серединних структур до 1,8 см.), вдавлений уламковий перелом тім'яної кістки зліва з розповсюдженням на луску і пірамідку лівої скроневої кістки та на тім'яну і скроневу кістки справа, переломи обох велично-орбітальних комплексів та виличних дуг, переломи всіх стінок верхньощелепних пазух справа та зліва, перелом комірок решітчастої кістки, перелом кісток носа, множинні забійні рани голови (потиличної ділянки (дві), тім'яної ділянки зліва (дві), тім'яної ділянки зліва у проекції вдавленого уламкового перелому, лівої вушної раковини, лівої брови, правої виличної ділянки, перетинку носу справа, верхньої губи (наскрізна), присінку ротової порожнини, підборіддя), гематоми на повіках обох очей, субкон»юктивальні крововиливи, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (т. 2 а.с. 74-81),

- стенограма аудіо запису зареєстрованої приладом реєстрації мовної інформації встановленого в єдиній оперативно диспетчерській службі КМСШМД, відповідно до якої було здійснено виклик на місце скоєння кримінального правопорушення до потерпілого ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 89).

Крім того, на підтвердження встановлених колегією суддів обставин, які свідчать про вину обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, свідчать речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- мобільний телефон «Нокіа 1650» з імеі НОМЕР_2 із сім-карткою, зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа», куртка з написом «ТІРОЛІТ», що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 59).

Колегія суддів, вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Наступні докази: висновок експерта № 519 від 15.01.2014 р., відповідно до якого у наданому на дослідження марлевому тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученим з труби під мостом біля буд АДРЕСА_3 в м. Києві, виявлена кров людини. При визначенні її групової належності антигени А,В,Н не виявлені, групова належність не встановлена (т. 1 а.с. 69-73); надана інформація про проведену радіорозвідку, якою встановлено, що за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3 працюють базові станції операторів рухомого (мобільного) зв'язку «Київстар», «МТС» та «Лайф» (т. 1 а.с. 106), заставний білет № 220131017881 від 27.10.2013 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 220131050705 від 27.10.2013 р., відповідно до яких ОСОБА_1 здав мобільний телефон «Нокіа 3720» до ломбарду «Оскар», що за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 88 (т. 1 а.с. 197), - колегія суддів не приймає до уваги враховуючи, що вони не мають доказового значення, оскільки вони, ані підтверджують фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, ані спростовують їх.

Колегія суддів вважає, що виключенню підлягає така обтяжуюча обставина, як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, так як вона свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшла.

Відповідно до акту амбулаторної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної та наркологічної експертизи № 1033 від 17.12.2013 р. відносно ОСОБА_1, за своїм психічним станом «Підекспертний намагається справити задовільне враження на експертів, зменшити свою залежність від алкоголю» (т. 2 а.с. 100-101),

Відповідно до акту стаціонарної комплексної психолого-психіатричної та наркологічної експертизи № 24 від 28.01.2014 р. відносно ОСОБА_1, психологічним дослідженням встановлено, що обвинувачений «Намагається справити позитивне враження, розповідає про себе виключно позитивну інформацію негативні факти біографії заперечує, або трактує їх з особистісно-захисної позиції. Наприклад, категорично заперечує перебування на лікуванні у нарколога у листопаді 2013 р., про попередню судимість сповіщає, «що був не винуватим» та інше. Зловживання алкогольними напоями заперечує, вважає: «Я не напиваюсь, я роботяга, раньше вообще не пил 4 года подряд, а сейчас только по выходным выпиваю…»». Відповідно до висновків вказаного акту, ОСОБА_1 виявляє ознаки психічних та поведінкових розглядів у результаті вживання алкоголю, синдром залежності, за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, на теперішній час застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а.с. 115а-115г)

З вироків Солом'янського районного суду м. Києва від 20.01.2010 р. відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України та Апеляційного суду м. Києва від 14.11.2011 р. вбачається, що обвинувачений першочергово не визнавав своєї вини, а згодом лише для пом'якшення покарання в Апеляційному суді повністю визнав вину та навіть відшкодував шкоду потерпілому (т. 2 а.с. 125-131).

Враховуючи вищевикладене, покази обвинуваченого ОСОБА_1 суд розцінює критично, як позицію його захисту та намагання будь-яким чином уникнути відповідальності за вчинене, вони неправдиві, оскільки не узгоджуються з показами потерпілого та свідків, що безпосередньо у судовому засіданні вказували на нього як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення, та доказами на підтвердження цього, дослідженими в ході судового розгляду у сукупності. Його твердження про те, що він був побитий працівниками міліції нічим не підтверджене, та, як зазначив сам ОСОБА_1, будь-яких скарг на дії слідчого чи працівників міліції він не писав, а те, що побої наносились так, щоб не було слідів, суперечить його ж показам, оскільки як він зазначав, його дуже сильно били, з усіх сторін, по різним частинам тіла.

Алібі обвинуваченого з приводу того, що у той день о 20-00 год. він не вчиняв розбійного нападу відносно потерпілого, бо до 17-30 год. його взагалі не було у м. Києві, а з 18-00 год. до 22-00 год. він торгував грибами біля "Інтервал-плази" та в цей час нікуди не відлучався, а потім пішов до дому, - спростовується показами свідка на якого посилався сам ОСОБА_1, так як він вказав, що ОСОБА_9 торгувала через три метри від нього біля «Інтервал-плази», що поруч станції метро «Либідська», а сама свідок безпосередньо у судовому засіданні показала суду про те, що у той день (коли саме згадати не змогла) вона торгувала в низу у переході, а обвинувачений торгував грибами на верху біля переходу. ОСОБА_1 весь час не перебував у її полі зору, вона бачила його о 17-00 год., потім о 22 год. 40 хв., коли їхала до дому. Так, вона пару разів виходила та бачила ОСОБА_1, але точної години вказати не змогла.

Крім того, колегією суддів приймається до уваги заява потерпілого ОСОБА_4 від 12.12.2013 р., наступного змісту: «від цивільного позову відмовляюсь. Хай його накаже правосуддя» (т. 2 а.с. 60), що дає суду підстави вважати, що потерпілий прагне справедливості, захисту своїх порушених прав, а не мету оговорити обвинуваченого.

При обранні міри покарання ОСОБА_1 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Так, відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України відноситься до особливо тяжкого.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем реєстрації характеризується позитивно (т. 2 а.с. 136), проте за місцем реєстрації не проживає більше 10-ти років (т. 2 а.с. 146), а тому до вказаної характеристики суд відноситься критично. Обвинувачений є батьком двох неповнолітніх дітей, однієї у Івано-Франківській обл. а другої у Хмельницькій обл., сам проживав у м. Києві, жодного підтвердження того, що він забезпечував їх, чи приймав участь у їх вихованні не має, що характеризує його із негативної сторони, крім того, на підтвердження того, що вказані діти не перебувають на його утриманні, в матеріалах справи наявна ухвала Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. про оголошення ОСОБА_1 у розшук у зв'язку із ухиленням від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 2 а.с. 145), ОСОБА_1 не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т. 2 а.с. 133-134), раніше судимий за злочин проти власності, поєднаний із насильством відносно потерпілого, кримінальне правопорушення вчинив під час іспитового строку, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та його підвищену небезпеку для суспільства.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставини, що пом'якшують покарання відсутні.

Обставиною, що обтяжує покарання у відповідності до ст. 67 КК України є рецидив злочину, вчинення злочину з особливою жорстокістю.

Крім того, колегія суддів враховує й інші обставини, зокрема суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_1 особливо тяжкого корисливо-насильницького кримінального правопорушення, яке посягає на право власності та особу (її життя та здоров'я).

На підставі викладеного, суд надходить до висновку про те, що підстави для застосування обвинуваченому більш м"якого покарання, ніж передбачено законом відсутні, а перевиховання та виправлення можливо лише в ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Враховуючи що ОСОБА_1 раніше судимий за вироком Солом"янського районного суду м. Києва від 20.01.2010 р., суд вважає за необхідне остаточно призначити йому покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, тобто сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Питання щодо процесуальних витрат вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_1 зарахувати попереднє ув'язнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, -

з а с у д и л а :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання - 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Солом"янського районного суду м. Києва від 20.01.2010 р., остаточно призначити покарання - 9 (дев"ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 обраховувати, починаючи з 20.05.2015 р.

Речові докази у справі:

- вилучені змиви крові, які мають значення речових доказів та які поміщені до паперових конвертів та зберігаються в матеріалах провадження, - залишити зберігати в матеріалах провадження (т. 1 а.с. 97-99),

- мобільний телефон «Нокіа 1650» з імеі НОМЕР_2 із сім-карткою, зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа», куртка з написом «ТІРОЛІТ», що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4, - залишити потерпілому ОСОБА_4, як законному володільцеві (т. 2 а.с. 56-58).

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів відповідно до висновку експерта № 712 мб від 18.09.2013 р. у розмірі 735 (сімсот тридцять п'ять) грн. 50 коп.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській обл.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_1 зарахувати попереднє ув'язнення, починаючи з 30.10.2013 р. (день фактичного затримання) до 19.05.2015 р. включно.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

___ ___ _______

Н.Ю. Дмитрук О.В. Бойко Д.М. Валігура