Рішення № 44297318, 21.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/4035/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1301/15Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Дряниці Ю.В. Суддів: Кривчун Т.О.; Пилипчук Л.І. при секретарі: Ткаченко Т.І. з участю: адвокатів: Тополі В.Г.; Балабанова Л.К. позивачів: ОСОБА_4; ОСОБА_5 відповідачів: ОСОБА_6; ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права на частку у праві спільної часткової власності, визнання права власності, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 8.10.2011р. належить ? частина житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 8.10.2011р. 1/3 частина цього будинку.

Відповідачці ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.03.1980р. належить 1/6 частина цього будинку. В цьому будинку, окрім відповідачки, зареєстровані її син - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Відповідачі у будинку не проживають, не приймають участь в утриманні будинку та збереження спільного майна, не сплачують податки та збори, інтересу до будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, не проявляють, що змусило їх звернутись до суду з позовом до ОСОБА_6 про припинення її права власності на частку у спільному майні та зняття з реєстраційного обліку відповідачів у спірному будинку.

Також позивачі зазначили, що частка відповідачки ОСОБА_6 є незначною і не може бути виділена в натурі, припинення права власності не завдасть істотної шкоди її інтересам та членів її сім'ї спільне володіння і користування майном є неможливим.

Позивачі просили суд ухвалити рішення, яким припинити право власності на 1/6 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, стягнути з позивачів на користь ОСОБА_6 вартість 1/6 частини спірного домоволодіння у розмірі 16528грн., визнати за ними право власності по 1/12 частині спірного домоволодіння за кожним у зв'язку з припиненням права власності на 1/6 частину цього домоволодіння за ОСОБА_6, зобов'язати УМСУ в Полтавській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів солідарно на їхню користь судові витрати посправі.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4та ОСОБА_5 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 усунути ОСОБА_6 перешкодити у користуванні власністю шляхом надання ОСОБА_6 ключів від будинку АДРЕСА_1, а саме від замка на дверях, що влаштовані у тамбурі до житлових приміщень будинку.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 1371грн. 80коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому апелянт посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з підстав, визначених ст. 309 ч.1 п.п. 3;4 ЦПК України.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачі є власниками відповідно ? та 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування від 8.10.2011р. Зазначені частини будинку вони отримали в дар від ОСОБА_8

ОСОБА_6 є власником 1/6 частини цього будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.09.1980р.

У будинку, що є предметом спору зареєстровані та проживають ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у будинку не проживають, але зареєстровані у спірному будинку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зняття з реєстраційного обліку відповідачів, місцевий суд виходив з того, що позивачами УДМС України в Полтавській області визначений як третя особа, а позовні вимоги до третіх осіб не пред'являються, крім того вважав, що позовні вимоги не обґрунтовані та не зазначені підстави для зняття відповідачів з реєстраційного обліку.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про припинення за ОСОБА_6 права власності на 1/6 частину будинку, зробивши висновок, що припинення права на частку у спільному майні можливе при наявності чотирьох умов, перелічених в ч.1 ст. 365 ЦК України, а позивачі всупереч вимог цієї норми права не надали доказів суду про наявність усіх чотирьох умов для припинення за ОСОБА_6 права власності на 1/6 частину спірного будинку.

На думку суду, також не ґрунтуються на законі вимоги позивачів про сплаті ОСОБА_6 вартості належною їй 1/6 частки тільки житлового будинку без урахування господарських та надвірних будівель, отже відсутні підстави, визначені ч.2 ст. 365 ЦК України, які передбачають можливе припинення за власником його права власності на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Також місцевий суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю, виходячи з того, що її позовні вимоги стосуються її порушення права в майбутньому, а не на час розгляду справи, врахувавши при цьому зміст рішення Апеляційного суду Полтавської області від 2 жовтня 2013 року.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного: з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської районної ради депутатів трудящих № 127 від 19.04.1960р. ОСОБА_11 була виділена земельна ділянка площею 600кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку площею 25,3кв.м. та сараю площею 3,30*2,25кв.м.

31.05.1960р. між Відділом комунального господарства міської ради депутатів трудящих м. Полтави та ОСОБА_11 був укладений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності за адресою АДРЕСА_1, посвідченого другою Полтавською державною нотаріальною конторою 1.06.1960р. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-2356.

14.02.1969р. житловий будинок, сарай, вбиральня та дерев'яна огорожа, побудовані в АДРЕСА_1, були прийняті в експлуатацію, що підтверджується Актом про закінчення будівництва і вводом в експлуатацію індивідуального домоволодіння, затвердженого рішенням виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих № 133 від 12.03.1969р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер.

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.09.1980р., виданою другою Полтавською державною нотаріальною конторою та зареєстрованою за № 4325 спадкоємцями після смерті ОСОБА_11 стали його дружина - ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частини житлового будинку з частиною господарських будівель і його неповнолітня донька - ОСОБА_10 на 1/6 частину житлового будинку з частиною господарських будівель, розташованих в АДРЕСА_1.

Відповідно до дублікату Свідоцтва про право на спадщину, до складу спадщини увійшли: житловий будинок літ. «А» загальною площею 31,90кв.м., сарай літ. «Б», вбиральня літ. «В», огорожа.

В період з 1980р. по 1990р. ОСОБА_8 в установленому законом порядку за власні кошти на земельній ділянці, розташованій у АДРЕСА_1 було побудовано літню кухню, зазначену на плані літ. «Б», тамбур «б», погріб «В», вбиральню «Д», сарай «б1», колонку питну № 3, огорожу № 1, ворота огорожі № 2, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 554 від 14.09.1982р., № 811 від 18.12.1986р., № 342 від 3.07.1990р.

Зазначене новостворене майно ОСОБА_8 було збудовано за власні кошти і на нього, в установленому законом порядку було зареєстроване право власності, що підтверджується технічними паспортами за 1986 та 2011р.р.

Такі дії ОСОБА_8 не суперечать по положенням ч.4 ст. 357 ЦК України, згідно якого співвласник житлового будинку, іншої споруди може зробити в установленому законом порядку за свій рахунок добудовану (прибудову) без згоди інших співвласників якщо це не порушує їхніх прав.

Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласника у праві спільної часткової власності.

Відповідно до довідки ПП «ПБТІ» «Інвентаризатор» від 16.08.2012р. за ОСОБА_6 зареєстровано 1/6 частини будинку № 11 по АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 2-ю Полтавською державною нотаріальною конторою 11.09.1980р. Іншого майна за ОСОБА_6 не зареєстровано.

З урахуванням зазначеного та вимог ст. 1218 ЦК України, згідно якої до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, колегія суддів вважає невірним висновок місцевого суду щодо автоматичного переходу права власності на новостворені ОСОБА_8 за власні кошти - літню кухню, погріб, гараж, сарай, вбиральню, огорожу, питну колонку, в розмірі 1/6 частини ОСОБА_6

Таким, чином вірним є внесення позивачами на депозит суду суми 16528грн., що відповідає вартості частки ОСОБА_6 у спільному частковому майні.

Відповідно до вимог ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно висновків інженерно-технічної будівельної експертизи № 84/14 від 21.11.2014р., виділити 1/6 частину в будинку АДРЕСА_1 технічно неможливо.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що для припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, за наявності усіх чотирьох умов, передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України, є невірним оскільки судовою практикою Верховного Суду України визначено, що для припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, достатньо однієї з підстав, зазначених у ч.1 ст.365 ЦК України.

Також Пленумом ВССУ у своїй Постанові № 5 від 7.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності, присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених п.п. 1-4 ч.1 та ч.2 ст. 365 ЦК України, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

В процесі апеляційного розгляду колегія суддів також було встановлено, що відповідачі тривалий час, постійно проживають зі своїми родинами за іншими адресами, будь яких дій, пов'язаних з утриманням спірної нерухомості не вчиняють, тому припиненням права власності на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди ОСОБА_6, оскільки нею самостійно було підтверджено факт її проживання за іншою адресою більше 10 років, а також факт неможливості спільного проживання з позивачами у спірній нерухомості.

Відповідно до положень п.5 ст. 406 ЦК України ОСОБА_7 має бути знятий з реєстрації за спірною адресою, оскільки витратив право користування цим будинком, оскільки не проживає в ньому з 2006 оку, участі в його утриманні не приймає, а останні 2 роки проживає з родиною з адресою: АДРЕСА_2, де він мав зареєструватись протягом 10 днів у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про свободу перебування та вільний вибір місця проживання».

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевий суд невірно дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_6, не врахувавши тієї обставини, що в жодній з позовних заяв: ні від 9.08.2012 року, ні від 29.07.2014 року ОСОБА_6 не ставить питання про усунення перешкод в користуванні власністю, а саме проживанні в будинку АДРЕСА_1, а лише зобов'язання передати їй ключі від спірного будинку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до необхідності скасувати рішення місцевого суду з ухваленням нового про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 за його безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 303; 309 ч.1 п.п. 3;4; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовільнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким припинити право власності на 1/6 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 компенсацію за 1/6 частину домоволодіння в АДРЕСА_1 в розмірі 16528грн.

Визнати право власності на 1/12 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 у зв'язку з припиненням права власності ОСОБА_6.

Визнати право власності на 1/12 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 у зв'язку з припиненням права власності ОСОБА_6.

Визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що підлягають знаттю з реєстрації по АДРЕСА_1 Відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського району УДМС України в Полтавській області.

Відмовити за його безпідставністю у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 843грн. 60коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 843грн. 60коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Судові витрати, понесені ОСОБА_6 за подачу зустрічного позову віднести за її рахунок.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: (підпис) Ю.В. Дряниця

Судді: (підпис) Т.О. Кривчун

(підпис) Л.І. Пилипчук

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Ю.В. Дряниця