Рішення № 44296562, 20.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/8482/14 Головуючий у І інстанції Василишин В.О.Провадження № 22-ц/780/2159/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 26 20.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Антоненко В.І., Приходька К.П.

за участі секретаря Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року позивач пред»явив в суді названий позов посилаючись на те, що 16 жовтня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Правекс-Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 689-010/06Р. Згідно з умовами договору банком надано ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в розмірі 9 103 доларів США терміном до 16 жовтня 2011 року із розрахунку процентної ставки - 12 % річних. Відповідач зобов'язувався забезпечувати своєчасне повернення кредиту та сплачувати нараховані відсотки.

Взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків ОСОБА_2 належним чином не виконав, і тому станом на 24 червня 2014 року утворилася заборгованість перед банком в розмірі - 7 564 доларів США. В зв'язку з вищевикладеним позивач ПАТ «КБ «Правекс-Банк» просив суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 689-010/06Р від 16 жовтня 2006 року

в сумі - 7 564 доларів США.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 689-010/06Р від 16 жовтня 2006 року в сумі - 7 564 (сім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) долари Сполучених Штатів Америки (що станом на 24 червня 2014 року в співвідношенні іноземної валюти до національної грошової одиниці становить - 89 951 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 56 коп., а також судові витрати в сумі - 899 (вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 51 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив вимогу позивача про стягнення боргу саме у доларах США, оскільки саме в цій валюті був наданий кредит. Розрахунок заборгованості в національній грошовій одинці України гривні був зроблений позивачем лише для вирахування розміру судового збору, який мав бути сплачений при поданні позову до суду. При цьому, обґрунтовуючи свій позов і вимоги апеляційної скарги , позивач посилається на ч.1 ст. 1049 ЦК України та на роз'яснення які містяться в п.12 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року.

На підставі викладеного позивач просив змінити рішення суду стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 7654 долари США.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з копії кредитного договору № 689-010/06Р від 16 жовтня 2006 року, укладеного між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 вбачається, що банк надав позичальнику кредит в розмірі - 9 103 доларів США з метою оплати вартості автомобіля, що купується та оплати страхових внесків, строком до 16 жовтня 2011 року, із платою 12 % річних (а.с.6-9).

Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що при кожному випадку невиконання (належного виконання) позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та/бо повернення кредиту не в повному обсязі) розмір процентної ставки збільшується на 1 (один) відсоток річних, починаючи з розміру, встановленому в пункті 1.2. даного договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором розмір процентної ставки збільшується з урахуванням збільшення процентних ставок, зроблених раніше, відповідно до умов даного пункту договору.

У відповідності до пункту 10.1. кредитного договору, за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в пункті 1.2. даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 689-010/06Р від 16 жовтня 2006 року, станом на 24 червня 2014 року, утворилась заборгованість ОСОБА_2 перед банком, що становить - 7 564 доларів США, в тому числі: непогашений кредит - 4 011 доларів США; нарахована пеня за прострочення оплати кредиту - 1 997 доларів США; простроченні проценти за користування кредитом - 1 094 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 462 долари США (а.с.12).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржником порушено умови кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами, то суд вважає за можливе стягнути з відповідача заборгованість за кредитом на користь банку згідно приписів норм діючого законодавства та умов кредитного договору.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. Однак не в повній мірі може погодитись із зазначенням еквіваленту заборгованості в національній валюті України з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Частина 2 статті 192 ЦК України передбачає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зважаючи на положення статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

Відповідно до правил частин 1, 2 статті 5, частини 1 статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно з п.12 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Згідно з пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд першої інстанції стягнув заборгованість в доларах США, перевівши іноземну валюту в українську за курсом Нацбанку України, але розрахунки зробив не на час ухвалення рішення, як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року, а на час подання позову, що є неправильним.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає за можливе змінити рішення суду в частині розрахунку стягнення в гривні на час ухвалення рішення.

З врахуванням того, що судова колегія змінює рішення, то і розрахунок робиться на час його ухвалення, а саме 29 квітня 2015 року. При цьому судова колегія перевіряє правильність висновків суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги, у зв»язку із чим при зміні рішення не перевіряється правильність визначення судом першої інстанції розрахунку заборгованості у доларах США, оскільки це не було доводом апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором на час звернення до суду становила 7654 доларів США. Таким чином, оскільки на 20 травня 2015 року курс долара США до гривні становить 21,25, розрахунок буде наступним: 7654 х 21,25 = 162 647,5 грн.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду зміні в частині визначення розміру заборгованості в еквіваленті до гривні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308,312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року у дані справі змінити в частині визначення еквіваленту заборгованості у національній валюті України гривні, і зазначенням, що розмір заборгованості станом на 20 травня 2015 року у співвідношенні долара США до гривні становить 162 647,5 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» сплачений останнім судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 489,74 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді