Рішення № 44295972, 21.05.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/1492/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грек М. М.

Категорія 2 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Борисюка Р.М., Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Ружинська державна нотаріальна контора про припинення права власності на 1/24 частку будинку,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4, яка заповіла їй половину будинку АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5, який заповів їй другу половину зазначеного будинку. Крім того, після смерті останнього відповідач набув право на успадкування 1/24 частки спірного будинку. Оскільки відносини з ОСОБА_2 не склалися просила суд задовольнити її позов.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2015 року позов задоволено. Припинено право власності на 1/24 будинку АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/24 частку спірного будинку. Проведено виплату коштів ОСОБА_2 у сумі 3666,96 грн., які знаходяться на спеціальному рахунку. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь відповідача 3923,96 грн. у рахунок відшкодування 1/24 вартості житлового будинку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду винесено без належного дотримання діючого законодавства, докази по справі досліджені поверхово та неповно. Тому апелянт, вважає, його незаконним.

Судом також не взято до уваги того, що він неодноразово заявляв клопотання про призначення судової будівельної експертизи. Крім того, суд з нього помилково стягнув судовий збір, хоча він є інвалідом другої групи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок не може бути поділений між сторонами, так як такий поділ неможливий з технічної точки зору.

При цьому, зауважив, що припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на 1/24 частку у будинку не завдасть йому істотної шкоди, оскільки вона є незначною, він та його сім'я забезпечена житлом.

Однак повністю погодитись з такими висновками суду 1 інстанції не можна, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та належним чином не дослідив обставини справи, що є підставою для скасування рішення суду.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі,яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним, відповідно до ч. 2 ст.183 цього Кодексу. Якщо надання частки в натурі є неможливим, співвласники вправі вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до ч. 1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п. 1- 3 ч. 1 ст.365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членом його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Як вбачається з матеріалів справи, батьки сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за своє життя склали на свою дочку ОСОБА_3 заповіти в ? частині на житловий будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с.39,86). Вирішуючи порушений ОСОБА_3 спір суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правоустановчих документів які б свідчили про право власності сторін у зазначених позивачем частках на спірний будинок у справі немає. Питання щодо їх визначення та визнання прав на їх сторонами перед судом не ставилось. Відтак, вирішувати питання порушене позивачем про припинення права власності відповідача на 1/24 частку у спірному будинку є передчасним. А тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_2, третя особа - Ружинська державна нотаріальна контора про припинення права власності на 1/24 частку будинку за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: