Ухвала суду № 44293487, 19.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/518/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року адміністративний позов фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0012461720 від 04 вересня 2014 року; визнано протиправним та скасовано рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0012471720 від 04 вересня 2014 року про застосування штрафних санкцій; визнано протиправною та скасовано вимогу Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-24У від 13 серпня 2014 року; визнано протиправною та скасовано вимогу Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки ) з єдиного соціального внеску від 20 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Броксвіт» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04 серпня 2014 року по 06 серпня 2014 року Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, правонаступником якої на час розгляду справи є Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Броксвіт» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 серпня 2014 року №415/17-1975306784, в якому встановлено порушення позивачем п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.1-5, п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.164.1, п.164.3 ст.164, п.176.1 ст.176, п.177.2 та п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, подано з недостовірними даними декларацію про майновий стан і доходи за 2012 р., донараховано ПДФО за 2012 рік на суму 47735,04 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, подано податкові декларації з податку на додану вартість за березень-квітень, червень та липень 2012 року з недостовірними даними, донараховано ПДВ в сумі 56199,00 грн.; пп.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не нараховано платником податку єдиний соціальний внесок за 2012 рік, донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 100906,56 грн.; п.176.1-а ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, неналежне ведення обліку доходів та зборів з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року.

На підставі акту перевірки №415/17-1975306784 від 13 серпня 2014 року Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року №0012461720, згідно якого за порушення п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.1-5, п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.164.1, п.164.3 ст.164, п.176.1 ст.176, п.177.2 та п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи від підприємницької діяльності на суму 59668,80 грн., у тому числі 47735,04 грн. за основним платежем та 11933,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0012451720, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70248,75 грн., у тому числі 56199,00 грн. за основним платежем та 14049,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24У від 13 серпня 2014 року зі сплати єдиного внеску у сумі 100906,56 грн. та рішення №0012471720 від 04 вересня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого за порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10090,66 грн.

Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1410-25 від 20 жовтня 2014 року щодо сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 110997,22 грн., у тому числі 100906,56 грн. недоїмки та 10090,66 грн. штраф.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року провадження по даній справі у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0012451720 від 04 вересня 2014 року закрито у зв'язку з примиренням за наслідками досягнення податкового компромісу

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товару та його використання у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

У відповідності до пп.пп.164.1.1, 164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів. Отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

В силу п.п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Броксвіт» (продавець) укладено договір поставки від 02 березня 2012 року №10, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар. Кількість, вартість та інші характеристики товару наводиться у видаткових накладних, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2). Товар поставляється покупцю партіями. Факт передачі товару у власність покупця оформляється сторонами шляхом підписання видаткових накладних (п.2.1). Товар доставляється покупцю за рахунок продавця. Доставка товару організовується продавцем з використанням власного транспортного засобу або із залученням третіх осіб. Про місце прийняття товару сторони домовляються окремо (п.2.3).

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні №124 від 11 червня 2012 pоку, №131 від 31 липня 2012 pоку, №10 від 16 березня 2012 року, №23 від 26 березня 2012 pоку, №36 від 18 квітня 2012 pоку, №49 від 30 квітня 2012 pоку, №17 від 21 березня 2012 pоку; податкові накладні від 11 червня 2012 року №8, від 31 липня 2012 року №2, від 16 березня 2012 року №6, від 26 березня 2012 року №19, №1 від 18 квітня 2012 pоку, від 30 квітня 2012 року №13, від 21 березня 2012 року №13; рахунки на оплату №124 від 11 червня 2012 року, №50 від 30 квітня 2012 року, №17 від 15 березня 2012 року, №41 від 18 квітня 2012 року, №23 від 26 березня 2012 року, №10 від 02 березня 2012 року, №134 від 31 липня 2012 року.

Рух меблів від ТОВ «Броксвіт» до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними від 21 березня 2012 pоку №Р17, від 30 квітня 2012 pоку №Р49, від 18 квітня 2012 pоку №Р36, від 26 березня 2012 pоку №Р23, від 16 березня 2012 року №Р10, від 31 липня 2012 року №Р131, від 11 червня 2012 року №Р98.

Позивачем, основними видами господарської діяльності якого є, зокрема, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, організування конгресів і торговельних виставок, інші види освіти, дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки, на підтвердження наявності зв'язку між придбаними меблями та власною господарською діяльністю надано договори про співробітництво, укладені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з іншими суб'єктами господарювання, відповідно до яких позивач зобов'язується забезпечувати матеріально-технічну базу для проведення спільних заходів, які сприятимуть продажу продукції ТОВ «Емвей Україна», та обладнати приміщення для проведення презентаційних зустрічей у відповідності до сучасних вимог для забезпечення підвищення обсягів реалізації продукції торгової марки Емвей, а саме: договори про надання інформаційно-консультаційних послуг №01-LA від 28 листопада 2012 року, №02-LA від 28 листопада 2011 року, договори про співробітництво №1/12 від 16 березня 2012 року, №3/12 від 21 березня 2012 року, №9/12 від 31 липня 2012 року, №8/12 від 11 червня 2012 року, №7/12 від 30 квітня 2012 року, №6/12 від 26 березня 2012 року, №11/12 від 31 липня 2012 року, №10/12 від 31 липня 2012 року, №5/12 від 26 березня 2012 року, №4/12 від 21 березня 2012 року, №2/12 від 16 березня 2012 року.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення витрат. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ГУ Міндоходів у Закарпатській області №12/22-01-04/37958120 від 18 жовтня 2013 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Броксвіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року», згідно якого встановлено, що ТОВ «Броксвіт» господарських операцій не проводило, а лише використовувалось для прикриття незаконної діяльності третіх осіб, пов'язаною із ввезенням на митну територію України товарно-матеріальних цінностей, та формування податкового кредиту по ланцюгу для інших суб'єктів господарювання.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ГУ Міндоходів у Закарпатській області №12/22-01-04/37958120 від 18 жовтня 2013 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Броксвіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Броксвіт» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання укладеного правочину.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Броксвіт» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Броксвіт» та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі первинних документів сформовано витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0012461720 від 04 вересня 2014 року, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо оскарження позивачем рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0012471720 від 04 вересня 2014 року про застосування штрафних санкцій та вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-24У від 13 серпня 2014 року, №Ф-1410-25 від 20 жовтня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне:

У відповідності до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 вищенаведеного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно ч.7 ст.1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою, яка набрала чинності з 06 серпня 2011 року та у відповідності до якої особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, а фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування - до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року перебувала на загальній системі оподаткування, а з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року - на спрощеній системі оподаткування, при цьому позивач є пенсіонером за віком з 2009 року, що підтверджується копією паспорта та копією пенсійного посвідчення. Під час перевірки відповідачем перевірялось питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Броксвіт» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, при цьому посадовими особами відповідача не досліджувався період з 01 січня 2013 року, в якому у відповідності до вищенаведених норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» мав бути сплачений єдиний внесок.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0012471720 від 04 вересня 2014 року про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-24У від 13 серпня 2014 року, №Ф-1410-25 від 20 жовтня 2014 року, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, отримує пенсію та є пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення №1975306784, виданим Пенсійним фондом України 08 грудня 2009 року, вид пенсії (за віком) визначений у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому в силу ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати за себе єдиного внеску та може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, протиправне виключення відповідачем зі складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми витрат за договором з ТОВ «Броксвіт» №10 від 02 березня 2012 року на загальну суму 280990,00 грн. та збільшення на зазначену суму доходу позивача, потягло за собою прийняття неправомірних вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-24У від 13 серпня 2014 року та від 20 жовтня 2014 року №Ф-1410-25, а також рішення №0012471720 від 04 вересня 2014 року, яким визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску в розмірі 100906,56 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 травня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.