Постанова № 44292870, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 року Справа № 904/9760/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром", м.Котовськ Одеської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015р. у справі №904/9760/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м.Дніпропетровськ

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром", м.Котовськ Одеської області

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м.Дніпропетровськ

про стягнення 567 421,08 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром", м.Котовськ Одеської області

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м.Дніпропетровськ

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м.Дніпропетровськ

про визнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015р. по справі №904/9760/14 (суддя Ніколенко М.О.) первісний позов задоволено.

Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 419 570, 45 грн. - проіндексована сума боргу, 134 618, 17 грн. - сума процентів за користування товарним кредитом, 13 232, 46 грн. пеня.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" судовий збір в сумі 11 348, 42 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 9 700 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.02.2015р. (а.с. 121).

Не погодившись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року по справі №904/9760/14 в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" про визнання недійсним договору поруки №13689-ПОР від 31.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" і визнати недійсним договір поруки №13689-ПОР від 31.03.2014р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест".

Зокрема, скаржник зазначає, що договір поруки укладений без попередньої згоди боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром", що підтверджується відсутністю на ньому печатки підприємства та підпису уповноваженого представника.

Договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, доказом чого є те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" і товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" пов'язані між собою, про що свідчить їх знаходження за однією адресою (м.Дніпропетровськ, вул.Собінова,1) та єдиний власник - «Компанія Брітіш екосистем холдінг Інкорпорейтед».

Також господарським судом не взято до уваги клопотання скаржника про перенесення судового засідання 11.02.2015р. у зв'язку з хворобою представника, та, як наслідок, скаржник був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи, необхідні умови для встановлення фактичних обставин судом першої інстанції створені не були.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" просить залишити рішення без змін (а.с.164-165).

18.05.2015р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.

18.05.2015р. засобами факсимільного зв'язку та 19.05.2015р. нарочно до канцелярії суду надійшли клопотання скаржника:

- про залучення Рудика Віктора Вікторовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром";

- про зупинення провадження у господарській справі №904/9760/14 до вирішення Котовським міськрайонним судом Одеської області цивільної справи за позовом Рудика Віктора Вікторовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром», товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» про визнання окремих положень договору купівлі-продажу та договору поруки недійсними.

Зазначені клопотання мотивовані наступним: «…представником товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром» у зустрічній позовній заяві зазначено, що долучений до матеріалів господарської справи договір поруки є фіктивним, оскільки з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу №13689 від 13.03.2014р. дійсно був укладений договір поруки, але не з товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", а з Рудиком Віктором Вікторовичем та за №13689/1-ПОР».

Скаржник зазначає, що 14.05.2015р. Рудик В.В. звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою про визнання окремих положень договору купівлі-продажу та договору поруки недійсними.

На підтвердження доводів, викладених у клопотаннях, скаржником надані копія договору поруки №13689/1-ПОР від 31.03.2014р. та копія накладної кур'єрської служби доставки про вручення 15.05.2015р. Котовському міськрайонному суду Одеської області документів (графа опис вкладення містить запис «Згідно опису вкладення»).

Згідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З урахуванням викладеного і того, що у зустрічній позовній заяві відсутнє будь-яке посилання на договір поруки №13689/1-ПОР від 31.03.2014р., який укладений з Рудиком Віктором Вікторовичем, а також оскільки скаржник жодним чином не обґрунтував неможливість подання з причин, що не залежали від нього, до суду першої інстанції договору поруки №13689/1-ПОР від 31.03.2014р., який укладений з Рудиком Віктором Вікторовичем, судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром» про залучення Рудика Віктора Вікторовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром".

Клопотання скаржника про зупинення провадження у господарській справі №904/9760/14 до вирішення Котовським міськрайонним судом Одеської області цивільної справи за позовом Рудика Віктора Вікторовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром», товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» про визнання окремих положень договору купівлі-продажу та договору поруки недійсними, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки останнім не надано належних доказів в розумінні статей 32,34,36 Господарського процесуального кодексу України про порушення Котовським міськрайонним судом Одеської області провадження у цивільній справі за позовом Рудика Віктора Вікторовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром», товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» про визнання окремих положень договору купівлі-продажу та договору поруки недійсними.

Надана копія накладної кур'єрської служби доставки про вручення 15.05.2015р. Котовському міськрайонному суду Одеської області документів (графа опис вкладення містить запис «Згідно опису вкладення») не свідчить про прийняття позову та порушення позовного провадження у цивільній справі.

Крім того, судова колегія зазначає, що скаржник не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулось з позовом до господарського суду, в якому просило стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на його користь 567 421,08 грн., з яких 419 570,45 грн. - проіндексована сума боргу, 134 618,17 грн. - сума процентів за користування товарним кредитом, 13 232,46 грн. пеня, посилаючись на неналежне невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" зобов'язань за договором купівлі-продажу №13689 від 31.03.2014р. та договір поруки №13689-ПОР від 31.03.2014р., який був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" задля забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" зобов'язань за договором купівлі-продажу №13689 від 31.03.2014р.

В ході розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулось до господарського суду з клопотанням про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" витрат на послуги адвоката у сумі 9700 грн. (а.с.91-92).

19.01.2015р. товариством з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" до господарського суду було подано зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки №13689-ПОР від 31.03.2014р., який обґрунтований тим, що вказаний договір поруки укладений без згоди та відома останнього. Договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, є удаваним та фіктивним, про що свідчить той факт, що у товариства з обмеженою "Гран Інвест" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" один і той же власник. Ухвалою господарського суду від 20.01.2015р. зустрічний позов прийнятий судом до розгляду у спільному провадженні разом із первісним.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №13689, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно пункту 3.1 договору конкретний вид товару, асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Сторони ціну товару визначили у грошовому еквіваленті іноземної валюти - доларах США. При цьому, оплата вартості товару здійснюється у гривнях в порядку, встановленому розділом 4 договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що загальна сума договору складається iз суми вартості товару за всіма специфікаціями в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною з урахуванням зміни ціни у спосіб, передбачений пунктами 4.7, 4.8, та суми процентів за користування товарним кредитом.

Специфікаціями №1 від 31.03.2014р., №2 від 14.04.2014р. до договору сторони узгодили конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися продавцем (а.с.20-21).

Згідно специфікації №1 товар продаэться на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу за наступним графіком його сплати:

- 45% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець мав сплатити до 25.08.2014р.;

- решту 55% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець мав сплатити до 25.10.2014р.

Згідно специфікації №2 товар продаэться на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу за наступним графіком його сплати:

- 20% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець мав сплатити до 25.08.2014р.;

- решту 80% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець мав сплатити до 25.10.2014р.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" передало товариству з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" товар на загальну суму 453 204,22 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.23-30).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" частково виконало свої зобов'язання по оплаті отриманого товару на суму 135 794,64 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.31-35).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як доказів оплати заборгованості за поставлений товар на суму 317 409,58 грн., так і доказів повного або часткового повернення отриманого товару матеріали справи не містять, отже, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" про стягнення боргу у сумі 317 409,58 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до п.4.6 договору сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п.4.7, та згідно способів, викладених у пунктах 4.7, 4.8 договору.

Пунктом 4.8 договору встановлено право продавця (товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера") на індексацію суми вартості товару (боргу) у гривні у разі зміни (зменшення або збільшення) міжбанківського курсу гривні до іноземної валюти - долару США. У цьому ж пункті сторони узгодили формулу, згідно якої буде відбуватися розрахунок проіндексованої суми вартості товару (боргу) у гривнях, та визначили необхідні для цього показники.

Перевіривши розрахунок проіндексованої суми вартості товару (боргу) товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (а.с.15), судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення проіндексованої суми вартості товару (боргу) 419570,45 грн., з яких 317409,58 грн. сума вартості товару (боргу) та 102160,87 грн. сума індексації.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом п.7.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починається діяти інша ставка, визначена у п.7.3 цього договору.

У відповідності з п.7.3 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Господарським судом, з яким погоджується апеляційний господарський суд, встановлено, що загальна сума процентів за користування товарним кредитом складає 134 618,17 грн., з яких:

- сума процентів за користування товарним кредитом зі строком платежу до 25.08.2014р. за період з 27.08.2014р. по 05.09.2014р., згідно п.7.2 договору, складає 1030,67 грн.; за період з 06.09.2014р. по 04.12.2014р., згідно п.7.3 договору, складає 21 579,75 грн.;

- сума процентів за користування за користування товарним кредитом зі строком платежу до 25.10.2014р. за період з 28.10.2014р. по 06.11.2014р., згідно п.7.2 договору,складає 3 429,49 грн.; за період з 07.11.2014р. по 04.12.2014р., згідно п.7.3 договору, складає 108 578,26 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом в розмірі 134 618,17 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.1 договору у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікацїї(ях) до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок пені (а.с.16), судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення пені за період з 27.08.2014р. по 04.12.2014р. в сумі 13 232,46 грн.

Також між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (поручитель) 31.03.2014р. був укладений договір поруки №13689-ПОР, відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору поруки є зобов'язання поручителя перед кредитором відповідати за порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" (боржник) його зобов'язань перед кредитором по основному договору, передбаченому розділом 2 цього договору поруки, що включає: погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору; погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу,пені), що передбачені умовами основного договору, а також сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору.

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що під основним договором в цьому договорі поруки сторони розуміють договір купівлі-продажу №13689 від 31.03.2014р., укладений між кредитором (в основному договорі іменується продавець) та боржником (в основному договорі іменується покупець).

Згідно пункту 5.1. договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Цей договір поруки набирає чинності з дати його підписання та діє протягом 4-х років (п.8.1 договору поруки).

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги до поручителя є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки №13689-ПОР від 31.03.2014р. судова колегія зазначає наступне.

Як на підставу визнання договору недійсним товариство з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" послалося на те, що вказаний договір поруки укладений без згоди та відома останнього. Договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, є удаваним та фіктивним, про що свідчить той факт, що у товариства з обмеженою "Гран Інвест" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" один і той же власник (а.с.69-73).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи з положень ст.215 Цивільного кодексу України та згідно з п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1.Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За таких обставин, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору поруки недійсним з огляду на наступне.

У пункті 4.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" вказано, що відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому. З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 Цивільного кодексу України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем. За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим, а відтак у силу статей 203, 215, 553 Цивільного кодексу України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника.

Враховуючи викладене і те, що чинним законодавством не передбачено обов'язкову участь або обов'язок отримання згоди з боку боржника при укладенні договору поруки, судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника про те, що відсутність згоди боржника на укладення договору поруки є підставою для визнання такого договору поруки недійсним.

Згідно пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Доводи скаржника про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" і товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" пов'язані між собою, про що, як вважає товариство з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром", свідчить їх знаходження за однією адресою (м.Дніпропетровськ, вул.Собінова,1) та єдиний власник - «Компанія Брітіш екосистем холдінг Інкорпорейтед», який є безпосереднім засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" і засновником ТОВ «Виробниче об'єднання «Кам'яний Вік», яке є засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки:

- знаходження різних юридичних осіб за однією адресою не свідчить про їх пов'язаність між собою;

- скаржником не надано судам обох інстанцій жодного доказу в розумінні статей 32,34,36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що «Компанія Брітіш екосистем холдінг Інкорпорейтед» є засновником ТОВ «Виробниче об'єднання «Кам'яний Вік», яке є засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест".

За наведених обставин господарський суд правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки.

Твердження скаржника про те, що господарським судом проігноровано клопотання скаржника про перенесення судового засідання 11.02.2015р. у зв'язку з хворобою представника, та, як наслідок, скаржник був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи, необхідні умови для встановлення фактичних обставин судом першої інстанції створені не були, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи таке клопотання відсутнє, натомість міститься телеграма директора товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" про розгляд зустрічного позову у справі №904/9760/14 на засіданні 11 лютого без участі товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" (а.с.109).

Щодо витрат на послуги адвоката судовою колегією встановлено наступне.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, передбачених ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

У п.6.5. вказаної постанови зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

До матеріалів справи надано докази на підтвердження статусу адвоката, договір про надання послуг адвоката у сфері права №62/14 від 05.11.2014р. (а.с.50-59), додаток №1 до договору про надання юридичних послуг у сфері права №62/14 від 05.11.2014р., акт приймання-передачі наданих послуг адвоката у сфері права від 21.01.2015р., платіжне доручення №1709 від 20.01.2015р. на суму 9 700 грн. (а.с.93-95).

Сума заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката відповідає принципу співрозмірності і розумній, усталеній практиці розміру таких витрат та договірним відносинам сторін.

Враховуючи викладене і те, що спір виник з вини товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром", судова колегія, погоджується з висновком господарського суду про те, що судовий збір та витрати за послуги адвоката слід покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром".

Отже, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром", м.Котовськ Одеської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015р. у справі №904/9760/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Г.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських