Рішення № 44291182, 14.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/5644/15-г

За позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ»

про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності, спростування неправдивих відомостей

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Приходько Я.М.

від відповідача: Гаврилова І.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» (далі-відповідач) про:

1) визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену 7 лютого 2015 року о 22 год. 25 хв. на телеканалі « 112 Україна», в ефірі програми «Народна прокуратура» у сюжеті випуску «Справа про гроші на смітті» та розмішену 07.02.2015 р. на сайті http://ua.112.ua/ на електронному ресурсі: http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html, а саме:

- «… збір за утилізацію, цей збір мають платити всі і Українські виробники і ті хто везе свою продукцію із-за кордону. Такі послуги з утилізації в Україні пропонують майже 80 компаній, але імпортери вибору не мають… Не заплатиш - не проїдеш, на митниці без довідки від Укрекоресурсів жодну компанію не пропустять…Третину всього утилізаційного збору отримує Державне підприємство «Укрекоресурсів» близько 100 000 000 гривень щороку, нагадаю з ним мають укладати договори усі без винятку імпортери…»

- «Переробний завод від Києвом, тут Укрекоресурси мають утилізувати тару і упаковку… Нашого так виявилось достатньо щоби потратити на територію стратегічного об'єкту…»

- «… у Полтавській області така територіальна структура не функціонує її там просто немає…»

- «… два заступники, охоронець, охорона, дівчат 100 чоловік…200 чоловік офісу центрального … Підприємство не змінилося, філософія його діяльності не змінилася, це й далі залишається функціонувати в режимі фактично Компанії яка відмиває просто гроші…».

2) зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена 7 лютого 2015 року на телеканалі « 112 Україна», в ефірі програми «Народна прокуратура» у сюжеті ведучого (автора) програми С. Капліна під назвою «Справа про гроші на смітті», шляхом зачитування диктором (ведучім) у програмі «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію) не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили резолютивної частини цього рішення;

3) зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на належному йому сайті http://ua.112.ua/ випуску програми «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію), в якій міститиметься зазначені спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили;

4) зобов'язати відповідача видалити відео сюжет програми «Народна прокуратура» випуск «Справа про гроші на смітті», розміщену 07.02.2015 р. на сайті http://ua.112.ua/ на електронному ресурсі:http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширені відомості у вищезазначеній програмі щодо діяльності ДП «Укрекоресурси» є неповними та неправдивими, зокрема дискредитують позивача, як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди діловій репутації.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 26.03.2015 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки оспорювана інформація не порушує ділову репутацію позивача, а містить в собі оціночні судження та заяви народного депутата України, що свідчить про безпідставність доводів позивача та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.04.2015 р.

У судовому засіданні 20.04.2015 р. представник відповідача надав письмові пояснення, в яких зазначає, що спірна інформація не містить відомостей, виражених у формі тверджень, що принижують ділову репутацію позивача з точки зору законів, моралі та звичаїв і можуть бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.05.2015 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні судом досліджено відеоматеріали із записом телепередачі «Народна прокуратура» від 07.02.2015 р., з якого вбачається, що вислови:

- «… у Полтавській області така територіальна структура не функціонує її там просто немає…»

- «… два заступники, охоронець, охорона, дівчат 100 чоловік…200 чоловік офісу центрального … Підприємство не змінилося, філософія його діяльності не змінилася, це й далі залишається функціонувати в режимі фактично Компанії яка відмиває просто гроші…», допущені Капліним Сергієм Миколайовичем.

Так, відповідно до п. б) ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів.

Як вбачається з матеріалів справи, ведучий програми «Народна прокуратура» Каплін Сергій Миколайович є народним депутатом України VІІІ скликання, про що останній заявляє на початку програми, демонструючи в кадрі посвідчення народного депутата України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до абзацу 1, 2 п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Відповідно до абзацу 2 п. 15 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність залучення Капліна Сергія Миколайовича в якості співвідповідача, як співавтора матеріалу, спростування якого заявлено позивачем.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі: - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, господарським судам підвідомчі справи визначені в ст. 12 ГПК України, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження у справі № 910/5644/15-г припинити на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині спростування інформації:

- «… у Полтавській області така територіальна структура не функціонує її там просто немає…»

- «… два заступники, охоронець, охорона, дівчат 100 чоловік…200 чоловік офісу центрального … Підприємство не змінилося, філософія його діяльності не змінилася, це й далі залишається функціонувати в режимі фактично Компанії яка відмиває просто гроші…».

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2015 р. о 22 год. 25 хв. на телеканалі « 112 Україна», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ», в ефірі щотижневої програми «Народна прокуратура» відбулася трансляція сюжету ведучого (автора) програми Сергія Капліна під назвою «Справа про гроші на смітті», а також відео зазначеного сюжету програми було розміщено на інтернет-сайті: http://ua.112.ua/, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» за адресою http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html, в яких міститься інформація наступного змісту:

- «… збір за утилізацію, цей збір мають платити всі і Українські виробники і ті хто везе свою продукцію із-за кордону. Такі послуги з утилізації в Україні пропонують майже 80 компаній, але імпортери вибору не мають… Не заплатиш - не проїдеш, на митниці без довідки від Укрекоресурсів жодну компанію не пропустять…Третину всього утилізаційного збору отримує Державне підприємство «Укрекоресурсів» близько 100 000 000 гривень щороку, нагадаю з ним мають укладати договори усі без винятку імпортери…»

- «Переробний завод від Києвом, тут Укрекоресурси мають утилізувати тару і упаковку… Нашого так виявилось достатньо щоби потратити на територію стратегічного об'єкту…».

Як зазначає позивач, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову (службову) репутацію позивача, а тому підлягає спростуванню.

На підтвердження недостовірності інформації, викладеної відповідачами у відеосюжеті та розміщеній статті, позивач посилається на те, що будь-які імпортери (форми чи компанії) не зобов'язані укладати договори та сплачувати кошти за послуги з утилізації виключно ДП «Укрекоресурси», оскільки збір та утилізація використаної тари (упаковки) може здійснюватись шляхом укладення угод не тільки з позивачем, але і з іншими організаціями.

Окрім того, кошти, які надходять як плата за послуги згідно постанови Кабінету Міністрів України (далі-КМУ) від 26.07.2001 р. № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий ДП «Укрекоресурси» у Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямками, визначеними постановою КМУ від 20.01.2010 р. № 39. Контроль за цільовим використанням коштів здійснюється Державною фінансовою інспекцією України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Як встановлено судом вище, відповідачем в ефірі програми «Народна прокуратура» відбувся показ сюжету вказаної програми ведучого С. Капліна під назвою «Справа про гроші на смітті», а також відео зазначеного сюжету програми було розміщено на інтернет-сайт http://ua.112.ua/, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» за адресою http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html.

У зазначеному сюжеті під назвою «Справа про гроші на смітті», на думку позивача, було проголошено інформацію, що не відповідає дійсності (недостовірну інформацію) зокрема, наступного змісту:

- «… збір за утилізацію, цей збір мають платити всі і Українські виробники і ті хто везе свою продукцію із-за кордону. Такі послуги з утилізації в Україні пропонують майже 80 компаній, але імпортери вибору не мають… Не заплатиш - не проїдеш, на митниці без довідки від Укрекоресурсів жодну компанію не пропустять…Третину всього утилізаційного збору отримує Державне підприємство «Укрекоресурсів» близько 100 000 000 гривень щороку, нагадаю з ним мають укладати договори усі без винятку імпортери…»

- «Переробний завод від Києвом, тут Укрекоресурси мають утилізувати тару і упаковку… Нашого так виявилось достатньо щоби потратити на територію стратегічного об'єкту…»

На підтвердження факту поширення відповідачем спірної інформації, до матеріалів справи позивачем надано роздруковані "скрін-шоти" з інтернет-сторінок, в яких міститься посилання на створення і розміщення відповідачем спірної інформації на сайті http://ua.112.ua/ за адресою http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html, "скрін-шоти" з сайту Національної ради України з питань телебачення, і радіомовлення відомостей з Державного реєстру телерадіоорганізації України з інформацією, що власником логотипу « 112 Україна» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ».

Зокрема, судом досліджено відеоматеріали із записом телепередачі «Народна прокуратура» від 07.02.2015 р.

Так, пунктом 1 частини 5 Постанови КМУ від 26.07.2001 р. №915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини» установлено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані, зокрема, самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови.

Крім того, пунктом 2, 3 частини 5 вказаної постанови, кошти, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до цієї постанови, зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий Компанією в Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Контроль за цільовим використанням зазначених коштів здійснюється Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами та наглядовою радою, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України

Митне оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах здійснюється згідно з вимогами законодавства України, в тому числі цього Порядку. Підставою для митного оформлення є наявність у лівому нижньому кутку на зворотному боці аркуша з позначенням 1/6 єдиного адміністративного документа форми МД-2 ( za140-07, 910а-2007-п ) особистої печатки "Ввіз дозволено" державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища територіальних органів та спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі-держекоінспектор). Особиста печатка держекоінспектора поста екологічного контролю на митній території України "Ввіз дозволено" проставляється після складання відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту (далі - Відомість), за формою, наведеною в додатку 1, згідно з вимогами цього Порядку (пункт 2.1-2.3. Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах, затвердженого Наказом Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України від 30 липня 2009 року N 789/414/709).

Пунктами 2.4-2.5 Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах, затвердженого Наказом Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України від 30 липня 2009 року N 789/414/709, регламентовано, що одержувачу (імпортеру) товарів або особі, яка уповноважена на декларування, необхідно скласти Відомість. Відомість складається за наявності договору з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів (далі - Договір) з Компанією або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

Відповідно до п. 4 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 2 жовтня 2001 року N 224, приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією "Укрекокомресурси" чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

Крім того, листом від 14.07.2014 р. № 07-2855 Державної екологічної інспекції у Львівській області підтверджено наявність у суб'єктів господарювання права на укладення договору по збиранню, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів (на виконання вимог Постанови КМУ від 26.07.2001 р. №915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини») із спеціалізованими підприємствами, а не виключно з Державним підприємством «Укрекоресурси».

З системного аналізу вказаних вище нормативних актів можна дійти висновку, що імпортери товарів у тарі і пакувальних матеріалах зобов'язані забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів, на підставі укладеного договору зі спеціалізованим підприємством або самостійними силами.

Отже, імпортери товарів у тарі і пакувальних матеріалах мають альтернативу щодо того, яким чином буде відбуватися приймання та утилізація використаних тари і пакувальних матеріалів, зокрема самостійно чи відповідною спеціалізованою установою, а відтак, твердження, викладені в сюжеті під назвою «Справа про гроші на смітті», зокрема:

- «… збір за утилізацію, цей збір мають платити всі і Українські виробники і ті хто везе свою продукцію із-за кордону. Такі послуги з утилізації в Україні пропонують майже 80 компаній, але імпортери вибору не мають… Не заплатиш - не проїдеш, на митниці без довідки від Укрекоресурсів жодну компанію не пропустять…Третину всього утилізаційного збору отримує Державне підприємство «Укрекоресурсів» близько 100 000 000 гривень щороку, нагадаю з ним мають укладати договори усі без винятку імпортери…»

- «Переробний завод від Києвом, тут Укрекоресурси мають утилізувати тару і упаковку… Нашого так виявилось достатньо щоби потратити на територію стратегічного об'єкту…»

Більше того, всі кошти, що надходять до підприємства позивача у вигляді плати за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до цієї постанови, зараховуються на спеціальний рахунок, контроль за цільовим використанням яких здійснює Державна фінансова інспекція.

При цьому, суду не надано доказів того, що Державна фінансова інспекція встановила будь-які порушення цільового використання позивачем коштів спеціального фонду, які надходили в якості плати за утилізацію тари та пакувальних матеріалів.

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що інформація, проголошена відповідачем в ефірі програми «Народна прокуратура», в якому відбувся показ сюжету вказаної програми ведучого Сергія Капліна під назвою «Справа про гроші на смітті», а також відео зазначеного сюжету програми було розміщено на інтернет-сайт http://ua.112.ua/, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» за адресою http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015 186479.html, не відповідає дійсності, а відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності проголошеної та відображеної інформації за змістом, зазначеним вище.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З проведеного аналізу інформації, що була проголошена відповідачем та на думку позивача є недостовірною, суд приходить до висновку, що зазначена в сюжеті програми «Народна прокуратура» недостовірна інформація не являється також оціночними судженнями, а є по своїй суті фактичним твердженням.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку доведення, що поширена інформація є достовірною, враховуючи той факт, що позивач надав докази недостовірності поширеної інформації, а поширена інформація не являється оціночним судженням, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену 7 лютого 2015 року у ефірі щотижневої програми «Народна прокуратура» на каналі « 112 Україна» та розміщену Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» на сайті інтернет-сайт http://ua.112.ua/, за адресою http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html, а саме:

- «… збір за утилізацію, цей збір мають платити всі і Українські виробники і ті хто везе свою продукцію із-за кордону. Такі послуги з утилізації в Україні пропонують майже 80 компаній, але імпортери вибору не мають… Не заплатиш - не проїдеш, на митниці без довідки від Укрекоресурсів жодну компанію не пропустять…Третину всього утилізаційного збору отримує Державне підприємство «Укрекоресурсів» близько 100 000 000 гривень щороку, нагадаю з ним мають укладати договори усі без винятку імпортери…»

- «Переробний завод від Києвом, тут Укрекоресурси мають утилізувати тару і упаковку… Нашого так виявилось достатньо щоби потратити на територію стратегічного об'єкту…».

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно пп. "і" п. 1 ст. 59 Закону України від 21.12.1993 року № 3759-XII "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізація зобов'язана розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2015 р. та 18.02.2015 р. позивачем на адресу відповідача та Національної ради України з питань телебачення і радіо мовлення направлявся лист № 144/07 від 17.02.2015 р., в якому позивач просить неправдиві відомості, які були поширені 7 лютого 2015 року на телеканалі « 112 Україна», в ефірі програми «Народна прокуратура» у сюжеті ведучого програми С. Капліна під назвою «Справа про гроші на смітті» терміново спростувати шляхом зачитування диктором (ведучім) у програмі «Народна прокуратура» зазначеного у даному листі тексту спростування, який отриманий відповідачем та Національної ради України з питань телебачення і радіо мовлення 20.02.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Відповідач на зазначений вище лист відповіді не надав, поширену інформацію не спростував.

Враховуючи встановлені вище факти, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію) не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили резолютивної частини цього рішення та зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на належному йому сайті http://ua.112.ua/ випуску програми «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію), в якій міститиметься зазначені спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили.

Крім того, враховуючи, що відео програми «Народна прокуратура» із вказаним сюжетом на інтернет-сайті: http://ua.112.ua/, за посиланням: http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html, в якому було поширено недостовірну інформацію, наразі знаходиться на зазначеному сайті, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача видалити відео сюжет програми «Народна прокуратура» випуск «Справа про гроші на смітті» розміщену, 07.02.2015 р. на сайті http://ua.112.ua/ на електронному ресурсі: http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням часткового припинення провадження у справі, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі № 910/5644/15-г припинити на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині спростування інформації:

- «… у Полтавській області така територіальна структура не функціонує її там просто немає…»

- «… два заступники, охоронець, охорона, дівчат 100 чоловік…200 чоловік офісу центрального … Підприємство не змінилося, філософія його діяльності не змінилася, це й далі залишається функціонувати в режимі фактично Компанії яка відмиває просто гроші…».

2. Позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною задовольнити.

3. Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену 7 лютого 2015 року о 22 год. 25 хв. на телеканалі « 112 Україна», в ефірі програми «Народна прокуратура» у сюжеті випуску «Справа про гроші на смітті» та розмішену 07.02.2015 р. на сайті http://ua.112.ua/ на електронному ресурсі: http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html, а саме:

- «… збір за утилізацію, цей збір мають платити всі і Українські виробники і ті хто везе свою продукцію із-за кордону. Такі послуги з утилізації в Україні пропонують майже 80 компаній, але імпортери вибору не мають… Не заплатиш - не проїдеш, на митниці без довідки від Укрекоресурсів жодну компанію не пропустять…Третину всього утилізаційного збору отримує Державне підприємство «Укрекоресурсів» близько 100 000 000 гривень щороку, нагадаю з ним мають укладати договори усі без винятку імпортери…»

- «Переробний завод від Києвом, тут Укрекоресурси мають утилізувати тару і упаковку… Нашого так виявилось достатньо щоби потратити на територію стратегічного об'єкту…».

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г, ідентифікаційний код - 38590676) спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена 7 лютого 2015 року на телеканалі « 112 Україна», в ефірі програми «Народна прокуратура» у сюжеті ведучого (автора) програми С. Капліна під назвою «Справа про гроші на смітті», шляхом зачитування диктором (ведучім) у програмі «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію) не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили резолютивної частини цього рішення.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г, ідентифікаційний код - 38590676) спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на належному йому сайті http://ua.112.ua/ випуску програми «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію), в якій міститиметься зазначені спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили

6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г, ідентифікаційний код - 38590676) видалити відео сюжет програми «Народна прокуратура» випуск «Справа про гроші на смітті» розміщену 07.02.2015 р. на сайті http://ua.112.ua/ на електронному ресурсі: http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г, ідентифікаційний код - 38590676) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В, ідентифікаційний код - 20077743) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. - судового збору.

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.05.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.