Рішення № 44291181, 14.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/4444/15-г

За позовом Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс»

про стягнення 206 090, 08 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Демський А.Л.;

від відповідача: Корнієнко Т.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА» (далі-Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 206 090, 08 грн., з якої: 187 354, 62 грн. - основний борг, 18 735, 46 грн. - неустойка у розмірі 10 % від загальної суми.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором оренди № 4476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 19.03.2015 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у судовому порядку (справа № 910/21198/13) було визнано право користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» нерухомим майном за договором оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009 р. - до 30.09.2014 р. Щодо наявності правових підстав користування нерухомим майном з 01.10.2014 р. і по сьогоднішній день - остаточне вирішення даного питання буде після розгляду Верховним Судом України заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.01.2015 р. у справі № 910/18971/13.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.04.2015 р.

06.04.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заперечення на відзив відповідача, мотивуючи тим, що 30.09.2013 р. закінчився термін дії договору № 4476 від 30.09.2009 р. державного нерухомого майна площею 506, 10 кв.м., що перебуває на балансі Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94. Зазначений факт встановлено постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2015 р. у справі № 910/18971/13. Тож, термін дії договору закінчився 30.09.2009 р., однак відповідач безпідставно продовжує займати орендовані приміщення.

У судовому засіданні 09.04.2015 р. та 27.04.2015 р. судом оголошувалась перерва відповідно до 27.04.2015 р. та 14.05.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

В процесі провадження у справі представники сторін подали додаткові пояснення по справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Фонд) та Відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476, за умовами якого Фонд передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 506,10 кв. м., розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі Позивача, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 р. і становить 1 942 980,00 грн.

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету України та Балансоутримувача (Позивача) у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 3.11. договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди Відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (Позивача).

Пунктом 10.11. договору передбачено, якщо Відповідач не виконує обов'язку щодо повернення майна, Позивач має право вимагати від Відповідача сплати неустойки у розмірі 10% за користування майном за час прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Відповідачем був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна за адресою м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, відповідно до якого Фонд передав, а Позивач прийняв в строкове платне користування майно - частини нежитлових приміщень, загальною площею 506,1 кв. м. на 1-му та 2-мі поверхах корпусу турбогвинтових літаків, що перебуває на балансі Позивача.

Як зазначає Позивач та підтверджується матеріалами справи, останнім було надано Відповідачеві послуг з оренди приміщення за період з жовтня 2013 року по січень 2015 року на загальну суму 187 354,62 грн., що підтверджується складеними актами про надання послуг, які направлялися Позивачем на адресу Відповідача та не були підписанні останнім. Факт отримання вказаних актів Відповідачем у судовому засіданні не заперечувався.

Проте, Відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендної плати не виконав, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 187 354,62 грн.

Позивачем направлялася претензія №48-257 від 31.01.2015 р. на адресу Відповідача з вимогою сплатити заборгованість, що утворилася за ним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476 від 30.09.2009 р. щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 187 354,62 грн. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 18 735,46 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за надані Позивачем орендні послуги Відповідач не розрахувався, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 187 354,62 грн.

Також, згідно рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. у справі №910/21198/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання права користування та продовження дії договору визнано право користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ 04937956) нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв. м., що розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, що перебувають на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30 вересня 2014 року на підставі Договору № 4476 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30 вересня 2009 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. у справі № 910/21198/13 у вищевказаній частині залишено без змін.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується право користування Відповідача орендованим приміщенням до 30.09.2014 р. та факт неповернення такого приміщення після вказаної дати з огляду на відсутність у матеріалах справи належним чином оформленого акту приймання-передачі (повернення) приміщення Орендодавцю на виконання вимог п. 3.11. договору.

Щодо твердження Відповідача про неможливість використання орендованого приміщення, то суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які підтверджують такий факт, а постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. було встановлено лише одиничний випадок недопуску Відповідача до орендованих приміщень - 01.10.2012 р., що не стосується періоду, за який стягується заборгованість Відповідача зі сплати орендних платежів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач відповідно до п. 5.2 договору зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476 від 30.09.2009 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 187 354,62 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18 735,46 грн. штрафу на підставі п. 10.11 договору.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки судом встановлено факт користування Відповідачем орендованим приміщенням до 30.09.2014 р., а також враховуючи пункт 10.11. договору, відповідно останній прострочив обов'язок з вчасного повернення приміщення Орендодавцю починаючи з 01.10.2014 р.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума штрафу у розмірі 4 365,24 грн., яка розрахована виходячи із розміру орендних платежів, що мав сплачувати Відповідач на користь Позивача починаючи з жовтня 2014 року по січень 2015 р. (43 652,41 грн.), а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ - 04937956), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код - 01128297) 187 354 (сто вісімдесят сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 62 коп. - заборгованості, 4 365 (чотири тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 24 коп. - штрафу та 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 40 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.05.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.