Рішення № 44290747, 25.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2014 Справа № 905/3182/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, ЄДРПОУ 32709929,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля м.Білицьке Донецької області, ЄДРПОУ 37014600,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Відкрите акціонерне товариство «Західенерго», м.Львів, ЄДРПОУ 05470982,

про стягнення 79 610,82 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядається відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2014р.

Державне підприємство «Вугілля України», м.Київ, звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля м.Білицьке Донецької області, про стягнення збитків у розмірі 79 610,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору №05-07/2-ЕН від 01.06.2007р. обов'язок поставити позивачу вугілля належної якості покладено саме на відповідача. Однак, у зв'язку з поставкою відповідачем позивачу неякісного вугілля, позивач зазнав збитків, які складаються з витрат, сплачених позивачем за поставку неякісного вугілля ВАТ «Західенерго» на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. у справі №42/147 в розмірі 79610,82 грн. (78318,05 грн. - сума збитків, 783,18 грн.- сума державного мита, 118 грн. - витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 391, 59 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги). На підставі ст.ст.16,526,610,611,614,23 ЦК України, ст.ст.20,193,224,225 ГК України просив стягнути з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» суму збитків у розмірі 79 610,82 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.06.2013р. позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля м.Білицьке Донецької області, про стягнення збитків у розмірі 79 610,82 грн. задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2013р. скасовано, у задоволенні вищеозначених вимог Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля м.Білицьке Донецької області, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2014р. рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №200 від 08.04.2014р. призначено автоматичний розподіл справи №905/3182/13.

З додержанням вимог ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України для розгляду даної справи визначено суддю Кротінову В.О.

Ухвалою від 08.04.2014р. справа №905/3182/13 за позовом Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля м.Білицьке Донецької області, про стягнення збитків у розмірі 79 610,82 грн. прийнята до провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Відкрите акціонерне товариство «Західенерго» та призначено судове засідання.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, а також був продовжений у відповідності до вимог ст.69 означеного Кодексу.

Під час нового розгляду справи №905/3182/13 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

06.05.2014р. позивачем через канцелярію суду надано супровідний лист №1041-юр, яким до матеріалів справи долучено фіскальний чек №2506 від 18.04.2014р. разом із описом вкладення у цінний лист, в якості доказу направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі, витяг з інформаційно-ресурсного центру щодо Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», пояснення №1042-юр від 17.04.2014р., клопотання №1045-юр про відкладення розгляду справи, а також копію акту звірки взаємних розрахунків між ДП «Вугілля України» і ВАТ «Західенерго» по договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010р. станом на 01.11.2010р. та довіреності на представника.

За змістом представлених суду пояснень позивач стверджує про відповідність складених на Ладижинській ТЕС актів про фактичну якість вимогам Інструкції П-7 та вказання у них про надходження вугілля від ДП «Добропіллявугілля» по договору №05-07/2-ЕН від 01.06.2007р. та підтримує підстави і предмет позову раніше означеним. До того ж приведено практику розгляду господарськими судами України аналогічних за суттю спорів.

07.05.2014р. від відповідача надійшло клопотання №б/н б/д про відкладення розгляду справи на червень 2014р..

Також, 07.05.2014р. представником Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м.Львів, (що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Західенерго», м.Львів) заявлено клопотання №22-1892 від 06.05.2014р. про відкладення розгляду справи.

Дані клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату судом задоволено, про що відображено в ухвалі суду від 07.05.2014р.

29.05.2014р. ухвалою господарського суду Донецької області продовжено строк розгляду справи на підставі приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України за наявності відповідного клопотання представника позивача, а також відкладено розгляд справи на 25.06.2014р.

Представник позивача у судове засідання 25.06.2014р. не з'явився, причин неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позову заперечив, разом з тим 25.06.2014р. не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представником ПАТ «ДТЕК Західенерго» подано телеграму про відкладення розгляду справи, яку отримано 25.06.2014р.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об’єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належного забезпечення з боку суду можливості позивача, відповідача та третьої особи для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір, за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи за наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 79 610,82грн., що є загальною сумою збитків завданих позивачу останнім внаслідок постачання вугілля якість якого не відповідає встановленим нормам.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа, зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України, наслідками порушення зобов’язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічні норми права містять ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов’язків є їх порушенням у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст.611 Цивільного кодексу України має наслідком, у тому числі необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4 ч.3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, саме позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків і розмір відшкодування.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2007р. між Державним підприємством «Вугілля України» (Покупець) та Державним підприємством «Добропіллявугілля» (правонаступником усіх прав та обов'язків якого є відповідач згідно наказу Міністерства вугільної промисловості №50 від 07.02.2011р.) (Постачальник) укладено договір постачання вугільної продукції №5-07/2-ЕН, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а Покупець зобов'язався прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених договором.

Згідно п.1.4 договору, Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності та щодо нього відсутні майнові права третіх осіб.

Відповідно до п.2.1 договору, вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP назва місця призначення (з урахуванням п.5.5 цього договору) згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. за реквізитами Покупця, вказаними в додатках до договору.

Відповідно до п.3.2 договору, перелік вантажовідправників, станції відвантаження, кількість, сорт, базова якість, терміни поставки, ціна 1 тонни та вартість товару визначаються в додатках до договору.

Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888. ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань", та/або іншими нормативними актами України, ГДК, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору (п.4.1 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором в п.3.1, покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника з дотриманням вимог п.6.4 цього договору.

За приписом п.6.1 договору, Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов, що узгоджені в цьому договорі.

Згідно п.6.4 договору, в разі надходження неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та вантажоотримувача, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

Як встановлено п.8 договору, останній вступає в силу з 01.07.2007р. і діє до 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи та що не заперечується сторонами, на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору №5-07/2-ЕН від 01.06.2007р. у липні 2007р. на адресу Ладижинської ТЕС ВАТ «Західенерго» було відвантажене вугілля згідно з залізничними накладними №49799081, 49799090 у вагонах №№ 66592080, 60714771, 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649, 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388.

Разом з тим, за твердженнями позивача при прийнятті вугілля було виявлено, що вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало умовам договору, про що були складені акти відбору проби №2415 від 17.07.2007р., №2427 від 17.07.2007р. та акти про фактичну якість №2427 від 18.07.2007р., №2415 від 18.07.2007р.

У зв'язку з цим, 19.07.2007р. напіввагони у кількості 17шт. були переадресовані на залізничну станцію попереднього відвантаження (залізнична станція Стаханов Донецької залізниці) без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 41498129, 41498130 від 19.07.2007р., виданими залізничною станцією Ладижин Одеської залізниці.

Так, з рахунку Ладижинської ТЕС залізницею були стягнуті наступні платежі: провізна плата в сумі 59 674,80 грн.; плата за переадресування в сумі 4 405,88 грн.; плата за подачу та забирання вагонів в сумі 2 685,44 грн.; плата за користування вагонами у сумі 11 101,44 грн.; плата за голограми в сумі 2,28 грн.; плата за візування в сумі 4,08 грн.; плата за телеграфні розпорядження в сумі 424,80 грн.; плата за додаткові послуги в сумі 19,32 грн., що загалом становить суму в розмірі 78 318,04грн.

Матеріали справи містять копію рішення господарського суду м.Києва від 19.05.2009р., що змінено постановою Київського апеляційного господарського суду 20.01.2010р., по справі №42/147, згідно яких з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» стягнуто збитки у розмірі 78 318,05 грн., витрати по оплаті державного мита у розмірі 783,18 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. та державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 391,59 грн.

У підтвердження виконання Державним підприємством «Вугілля України» означених судових актів суду представлено копію акту від 06.10.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 79 610,82 грн. та у його підкріплення копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010р. складеним між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Західенерго» по договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010р.

Як стверджує позивач, у зв'язку з поставкою неякісного вугілля відповідачем, Державне підприємство «Вугілля України» зазнало збитків у розмірі 79 610,82 грн.

Разом з тим слідує наступне. Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, зобов'язання за вказаними спірними господарськими операціями в порядку ст.11 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникло з договору постачання вугільної продукції №5-07/2-ЕН від 01.06.2007р., що породжує відповідні права та обов'язки сторін.

Виходячи з приписів вищеозначених норм матеріального права саме позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як встановлено, позивач при зверненні до суду із позовом зазначав, що поніс збитки через невиконання відповідачем умов договору в частині здійснення поставки неякісного вугілля відповідно до умов саме договору №5-07/2-ЕН від 01.06.2007р.

У відповідності до п.3.3 договору, якість вугілля постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і Технічними умовами вуглевидобувних підприємств.

Проте, в матеріалах справи відсутній сертифікат якості вугілля.

Також, не було складено і вони не надані позивачем до матеріалів справи акти про встановлення факту поставки неякісної продукції за умовами договору, що визначений в якості підстави позову, складеними відповідно до вимог Інструкції П-7 за участю представника відповідача.

Пунктом 4.15 договору сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, зазначили, що у випадку порушення позивачем умов договору з обумовленого порядку приймання продукції за якістю, його претензії щодо якості та кількості вугілля не приймаються.

Згідно п.5.3.1 договору, сторони домовились, що Постачальник на повідомлення та за вимогою Покупця або вантажоотримувача зобов'язаний телеграмою з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача підтвердити згоду та готовність на отримання неприйнятного Покупцем вугілля.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази підтвердження відповідачем згоди та готовності на отримання неприйнятного Покупцем вугілля.

Пунктом 5.5 договору сторони домовились, що вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Покупець, тобто умовами договору сторони не передбачили обов'язку відповідача по даній справі відшкодовувати позивачу транспортні витраті, про стягнення яких останній звернувся до суду із позовом.

Таким чином, неналежна якість спірного вугілля не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами по справі, передбаченими сторонами в договорі. Так, позивачем не доведено виконання ним належним чином умов договору про прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7 та розділу 4 Договору, що укладений сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень.

Одночасно, незважаючи на висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 06.03.2014р. по даній справі, Державне підприємство «Вугілля України» у супереч приписів чинного господарського процесуального законодавства не довело, що вантажоотримувачем саме спірної вугільної продукції є Ладжинська ТЕС ВАТ «Західенерго» з урахуванням договору поставки, укладеного між позивачем та ВАТ «Західенерго» №9-02/1-П та договору поставки між позивачем і відповідачем №05-07/2-ЕН.

До того ж, рішення господарського суду м.Києва від 19.05.2009р., яке змінено постановою Київського апеляційного господарського суду 20.01.2010р., по справі №42/147, судом до уваги не прийнято, оскільки під час розгляду цієї справи не було залучено до участі у ній ані відповідача, ані третьої особи, а також розглядався спір за умовами іншого договору поставки, з огляду на що, такий судовий акт не має преюдиціального значення у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України для вирішення даної справи по суті.

Відтак, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля Донецької області, у даній справі, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Стаханов Донецької залізниці (станція відправлення) прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість вугілля в партії та враховуючи, що в матеріалах справи відсутній акт прийняття продукції за якістю за нормами Інструкції П-7, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем складової збитків, протиправності поведінки відповідача у порушенні ним саме зобов'язань за договором №05-07/2-ЕН від 01.06.2007р.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтями 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги зміст ст.ст.22, 599, 611, 612, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України та ст.ст.4-2, 4-3, 32-36 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є, зокрема, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяними збитками, вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності і є підставою для відмови у стягненні збитків.

Враховуючи наведені норми законодавства та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності всіх складових факту понесення ним збитків у спірному випадку. Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення регресних вимог позивача і застосування норм ст.228 Цивільного кодексу України. Отже, вимоги щодо стягнення з відповідача суми 79 610,82грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля м.Білицьке Донецької області, про стягнення збитків у розмірі 79610,82 грн., відмовити.

2. В судовому засіданні 25.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2014р.

Суддя О.В. Кротінова