Рішення № 44290033, 20.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/5969/2015 Головуючий у першій інстанції - Шереметьєва Л.А.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача ХарахондіА.О.,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» до Публічного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И ЛА:

У жовтні 2014 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» звернулось до суду з позовом до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3, в якому просило: стягнути з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ПрАТ «СК «Арсенал страхування» 7 629 грн. 24 коп. сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу; стягнути з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «Арсенал страхування» франшизу в сумі 1 000 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що 05.04.2013 між ПрАТ «СК «Арсенал страхування» та ОСОБА_4 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 24/13-Тз/Ц7, за яким страховик зобов'язався компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Згідно довідки Шевченківського РУ ГУ МВС в м. Києві, 12.09.2013 на вул. Дорогожицькій, 1 в м. Києві сталася ДТП за участю зазначеного вище транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2013 ДТП сталася внаслідок порушення ПДР України водієм ОСОБА_3

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «КІА RIO», д/н НОМЕР_3, були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, ОСОБА_4, завданий матеріальний збиток.

Розмір матеріального збитку, відповідно Висновку № 611/13 від 04.10.2013, складає 8 285 грн. 66 коп. Проте, відповідно рахунку - фактури № АС 0005933 від 16.09.2013, наданого ТОВ «Автосервіс Корея Моторс», вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 8 629 грн. 24 коп.

Дана сума, відповідно до умов Договору страхування, страхового акту № 24/13-Тз/Ц7-1 від 03.10.2013 та згідно рахунку - фактури № АС 0005933 від 16.09.2013 була перерахована за місцем проведення ремонту застрахованого позивачем автомобіля.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2 була застрахована відповідачем - ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», то позивач має право зворотної вимоги до зазначеного товариства. 31.10.2013 на адресу відповідача було направлено претензію про здійснення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, яка була залишена без розгляду.

Також, відповідно до Полісу АС/3886167 передбачена франшиза у розмірі 1 000,00 грн., обов'язок сплати якої покладено на винну особу - ОСОБА_3

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11.02.2015 позов задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «Арсенал страхування» франшизу в сумі 1 000 грн. та 28 грн. 23 коп. судового збору.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення даних вимог. Вказує, що суд не повно встановив фактичні обставини справи та не дав належну оцінку наявним у справі доказам, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Зокрема зазначає, що суд не звернув уваги на умови договору страхування, пунктом 27.1 якого визначено, що страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з договором на підстав письмової заяви Страхувальника (його правонаступника, Вигодонабувача) і Страхового акту, який складається страховиком. Без письмового погодження Страховик може здійснювати страхове відшкодування тільки у тому випадку, якщо розмір страхового відшкодування по окремому страховому випадку не перевищує 10 000 грн. При цьому, страхове відшкодування сплачується виключно шляхом перерахування на рахунок СТО, відповідно до обраної за цим Договором опції. Залишивши поза увагою означену умову договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що право на одержання страхового відшкодування має вигодонабувач, який з самостійними вимогами не звернувся і своєї згоди на виплату страхового відшкодування страхувальнику не надавав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а відтак колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились з судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржено позивачем лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія». В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів рішення суду в оскаржувані частині не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Так, відмовляючи в задоволенні вимог позивача до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» суд першої інстанції виходив з того, що право на одержання страхового відшкодування має вигодонабувач, який з самостійними вимогами не звернувся і своєї згоди на виплату страхового відшкодування не надавав.

З даним висновком суду колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 05.04.2013 між позивачем та ОСОБА_4 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 24/1 З-Tз/Ц7, згідно з яким позивач зобов'язався компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

12.09.2013 на вул. Дорогожицькій в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій зіткнулися автомобілі НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4, та «Peugrot», д/н НОМЕР_5, під керуванням відповідача ОСОБА_5

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2013 винним у даній дорожньо-транспортній пригоді був визнаний відповідач ОСОБА_3 (а.с. 4-7; 10).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ» Українська охоронно-страхова компанія».

Згідно з Полісом № АС/3886167 від 15.07.2013 ліміт відповідальності становить 50 000,00гр., франшиза 1 000,00гр. (а.с. 71).

Платіжним дорученням № 20779 від 04.10.2013 ПрАТ» Страхова компанія» Арсенал страхування» було перераховано ТОВ «Автосервіс Корея Моторс» 8 629,24 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про стягнення з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, суд першої інстанції правомірно вказав на наступне.

Відповідно до ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

За змістом наведених нормативних актів, третя особа (вигодонабувач) за договором страхування має право вимагати від страховика здійснення страхових виплат на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати, як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Судом встановлено, що Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, укладений між позивачем та ОСОБА_4 на користь 3-ї особи - ПАТ «Універсал Банк», який є вигодонабувачем за умовами договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України» Про страхування» Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Такий Договір страхування наділяє вигодонабувача правами Страхувальника, а саме: правом вимоги до Страховика здійснити виплату страхового відшкодування на свою користь. Вимога є правом, а не обов'язком вигодонабувача, як 3-ї особи, на користь якої укладено Договір страхування.

Після залучення ПАТ «Універсал Банк» до участі в справі в якості 3-ї особи, останній у порядку ст. 34 ЦПК України з самостійним позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування не звернувся.

Будь-яких доказів відмови банку, як вигодонабувача за Договором, від права, наданого йому на підставі договору, позивач при зверненні до суду не надав.

Разом з цим, суд першої інстанції залишив поза увагою умови п. 27.1 договору страхування, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, яким визначено, що страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з договором на підстав письмової заяви Страхувальника (його правонаступника, Вигодонабувача) і Страхового акту, який складається страховиком. Без письмового погодження Страховик може здійснювати страхове відшкодування тільки у тому випадку, якщо розмір страхового відшкодування по окремому страховому випадку не перевищує 10 000 грн. При цьому, страхове відшкодування сплачується виключно шляхом перерахування на рахунок СТО, відповідно до обраної за цим Договором опції.

Залишивши поза увагою означену умову договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що право на одержання страхового відшкодування, в даному випадку, має вигодонабувач, який з самостійними вимогами не звернувся і своєї згоди на виплату страхового відшкодування страхувальнику не надавав, оскільки така згода, з урахуванням розміру суми страхового відшкодування, за умовами договору не вимагається.

З огляду на викладене та враховуючи право страховика, який виплатив страхове відшкодування, на пред'явлення вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість даної вимоги та, як наслідок, її задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, рішення суду в частині відмови в задоволенні вимоги позивача до відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення даної вимоги. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року в частині відмови з задоволенні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» до Публічного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування - скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Позовну вимогу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» до Публічного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код 33908322) 7 629 (сім тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 24 коп. сплаченого страхового відшкодування та 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 37 коп. судового збору, а всього стягнути 7 844 (сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 61 коп.

В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді