Ухвала суду № 44289284, 27.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2015 рокусправа № 804/12946/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПРОМ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПРОМ" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 21.05.2013 року №0000772201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПРОМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 12 140,00 (дванадцять тисяч сто сорок) грн., з яких 9 712,00 (дев'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. за основним платежем та 2 428,00 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн. за штрафними санкціями та №0000782201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПРОМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 15 176 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 25 коп., з яких 12 141,00 (дванадцять тисяч сто сорок одна) грн. за основним платежем та 3 035 (три тисячі тридцять п'ять) грн. 25 коп. за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПРОМ" 30.07.2007 року зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська у період16.04.2013 року по 22.04.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЕКО ПРОМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Спецтанкострой" за жовтень-грудень 2010р., за результатами якої складено акт від 29.04.2013 року №846/225/35269887.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 21.05.2013 року №0000772201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПРОМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених у Україні товарів у розмірі 12 140,00 (дванадцять тисяч сто сорок) грн., з яких 9 712,00 (дев'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. за основним платежем та 2 428,00 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн. за штрафними санкціями та №0000782201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПРОМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 15 176 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 25 коп., з яких 12 141,00 (дванадцять тисяч сто сорок одна) грн. за основним платежем та 3 035 (три тисячі тридцять п'ять) грн. 25 коп. за штрафними санкціями.

На зазначені податкові повідомлення - рішення позивачем було подано первинну та повторну скарги до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України відповідно, за результатами розгляду яких були прийняті рішення відповідно до яких податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до акту перевірки податковим органом було встановлені наступні порушення: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 712,64 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток у 2010 р. на загальну суму 12 140,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та законності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наявність вироку, яким засновника контрагента позивача ПП "Спецтанкострой" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодекс України.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні відносини з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "ЕКО ПРОМ" та ПП "Спецтанкострой" існували господарські відносини на підставі договору б/н від 01.10.2010 року про надання послуг по нанесенню зображення (друку), в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Суми понесених витрат та сплаченого ПДВ за результатами здійснення господарських операцій на підставі договору б/н від 01.10.2010 року були віднесені позивачем відповідно до валових витрат та податкового кредиту.

Так, у пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість" визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, на підтвердження факту здійснення вказаних господарських відносин позивачем надано договір про надання послуг б/н від 01.10.2010 року, рахунки-фактури №15/10-Б від 15.10.2010 року, №4/11-Б від 04.11.2010 року, №12/11-Б від 12.11.2010 року та №14/12-Б від 14.11.2010 року, акти здачі-приймання робіт №1015 від 15.10.2010 року, №011004 від 04.11.2015 року, №011013 від 13.11.2010 року, №122970 від 16.12.2010 року, податкові накладні №010152 від 15.10.2010 року,№011004 від 04.11.2010 року, №011013 від 17.11.2010 року та №122970 від 16.12.2010 року та платіжні доручення.

Проте, надані позивачем первинні документи не відображають зміст, обсяг та вартість наданих послуг, містять лише підписи осіб, без зазначення відповідних прізвищ. Як вбачається із відповідних актів, які є невід'ємною частиною договору, в них відсутня ціна кожної окремо наданої послуги, надання якої передбачено договором, а зазначена лише загальна вартість усіх виконаних робіт разом. Акти не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства.

Крім того, відповідно до вироку Самарського районного суду у кримінальній справі від 03.04.2012 року встановлено, що ОСОБА_1 разом з іншими членами організованої групи було здійснено фіктивне підприємництво, а саме було створено ПП "Спецтанкострой" з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності.

Таким чином, приймаючи до уваги надання судом першої інстанції вірної оцінки, з дотриманням та врахуванням вимог частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, наявного в матеріалах справи вироку Самарського районного суду у кримінальній справі від 03.04.2012 року, яким засновника контрагента позивача, - ПП "Спецтанкострой", - визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодекс України, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності факту здійснення господарської операції.

Доводи заявника апеляційної скарги, що вироком Самарського районного суду у кримінальній справі від 03.04.2012 року не встановлено фіктивності правочинів саме з позивачем є безпідставними та не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки як зазначалося вище, вказаним вироком встановлено фіктивність створення та відповідно всієї діяльності підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПРОМ" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим