Постанова № 44288117, 12.03.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12 березня 2015 року Справа № 814/337/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (пр. Героїв Сталінграду, 113, м. Миколаїв, 54025)

до відповідача: Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017)

про: визнання протиправними та скасування рішення від 21.01.2015 р. № 504070000/2015/000007/1, картки відмови від 21.01.2015 р. № 504070000/2015/00011,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг», звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2015 року № 504070000/2015/000007/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.01.2015 року № 504070000/2015/00011, прийняті митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що під час декларування митної вартості імпортованого товару, визначив його вартість відповідно до ціни договору, а митний орган безпідставно здійснив коригування митної вартості товару в бік збільшення. Всі необхідні документи були надані.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, мають розбіжності та неточності. За таких обставин, митниця визначила цю суму самостійно відповідно до ст. 54 Митного кодексу України (далі - МК України).

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 100). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 128 Кодексу адмыныстратвиного судочинства Украъни (далы - КАС України).

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

10.01.2014 року між позивачем та компанією «CNHІ International SA» (Швейцарія) укладено зовнішньоекономічний контракт поставки № UA-EAC-EUR-2014 на загальну суму 20000000,00 євро. Згідно умов якого, продавець зобов'язався продати, а покупець купити товар в межах цього контракту згідно окремих додатків, що укладаються між сторонами. Конкретні умови та терміни поставки товару визначаються у відповідних додатках до контракту, а ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях (арк. спр. 23 - 31).

18.12.2014 року між позивачем та компанією «CNHІ International SA» було укладено додаток № 15 та специфікацію № 15 до контракту № UA-EAC-EUR-2014, відповідно до якої сторони домовились про поставку, окрім іншого, жниварку New Holland модель 8 P25VB (ширина захвату 7,6 м), без транспортного візку, на умовах поставки - EXW Плоцьк, Польща за ціною 5000,00 євро за одиницю (арк. спр. 36 - 39).

По надходженню на територію України 1 одиниці жатки New Holland, модель 8 P25VB (ширина захвату 7,6 м), позивач подав відповідачу митну декларацію № 504070000/2015/000108, в якій зазначив ціну товару 5000,00 євро (арк. спр. 18 - 22).

З урахування цієї митної вартості, позивачем самостійно було обраховано митні платежі в сумі 20534,11 грн.

На підтвердження обгрунтованості заявленої митної вартості оцінюваного товару: нової жниварки New Holland модель 20GHCP (ширина захвату 6,1 м.), без транспортного візка, разом з митною декларацією Позивачем було надано документи передбачені ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України), а саме наступні документи:

1. Декларацію митної вартості від 16.01.2015 року (п. 1 ч. 2 ст. 53 МК України);

2. Контракт № UA-EAC-EUR-2014 від 10.01.2014 року, доповнення №

1 до контракту від 10.01.2014 року, поправку № 4 до контракту від 21.10.2014 року, додаток № 15 до контракту від 18.12.2014 року, специфікацію № 15 до контракту від 18.12.2014 року (п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України);

3. Рахунок-фактуру (Invoice) № FTCNH140292499 від 31.12.2014 року (п. З ч. 2 ст. 53 МК України);

4. Банківську контр гарантію GRI0715MK14 від 24.12.2014 року та її переклад на українську мову, а також лист ПАТ «Райффайзен банк Аваль» № Р2- 01-05-3/14-53 від 13.01.2015 року щодо цієї банківської контр гарантії;

5. Договір на перевезення № 78 від 31.12.2014 року, товарно- транспортну накладну (CMR) № 14012015/2 від 14.01.2015 року, довідку перевізника ФОП ОСОБА_1 Вих. № 6 від 14.01.2015 року щодо вартості перевезення та навантаження оцінюваного товару (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України);

6. Лист позивача Вих. № 27 від 19.01.2015 року щодо надання додаткових документів по МД № 504070000/2015/000108 від 16.01.2015 року;

7. Витяг з прайс-листа CNHI International SA від 01.10.2014 року та комерційну пропозиції CNHI International SA від 02.12.2014 року, а також її переклад на українську мову (п. 6 ч. З ст. 53 МК України);

8. Копію митної декларації країни відправлення № 15PL335010Е0009120 від 14.01.2015 року, відповідь CNHI International SA від 19.01.2015 року з приводу митної декларації, а також переклад цієї відповіді на українську мову (п. 7 ч. З ст. 53 МК України);

9. Заявку № 1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 31.12.2014 року та рахунок-фактуру № 2 на оплату послуг з перевезення від 05.01.2015 року (п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України);

10. Рахунок на оплату замовлення № 48 від 31.01.2014 року, видаткову накладну № В-38 від 31.01.2014 року, копія банківської виписки від 07.02.2014 року, від 27.08.2014 року, від 17.09.2014 року, від 22.10.2014 року, від 24.10.2014 року (п. 1 ч. 4 ст. 53 МК України).

За результатом розгляду наданих документів посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено позивачу електронне повідомлення, в якому зазначено, що у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: інформація щодо витрат на навантаження , зазначена у довідці про транспортні витрати від 14.01.2015 №6 суперечить п. 3.2 розділу 3 Договору № 78 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31.12.2014 ; надані декларантом документи містять розбіжності та неточності, а саме: надані документи не містять інформацію щодо числових значень складових митної вартості, а саме: транспортні витрати відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспортні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження відповідно до частини 3 ст.53 МКУ для підтвердження митної вартості та її складових частин необхідно надати:

- виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат), а також бухгалтерські документи, передбачені Розділом 4 Договору № 78 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31.12.2014 року;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

- копію декларації країни відправлення та митні документи передбачені п.8.4 контракту UA-EAC-EUR-2014 від 10.01.2014 року;

- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (арк. спр. 55).

Листом № від 19.01.2015 року, на вимогу митниці позивачем було надано додаткові документи:

-витяг з прайс-листа «CNHI Industrial SA» від 01.10.2014 року;

- комерційну пропозицію «CNHI Industrial SA» від 02.12.2014 року, а також її переклад на українську мову;

- копію митної декларації країни № 15PL33010Е0009120 від 14.01.2015 року;

- відповідь «CNHI Industrial SA» від 19.01.2015 року з приводу наданої митної декларації країни відправлення № 15PL33010Е0009120 від 14.01.2015 року, а також її переклад українською мовою;

- бухгалтерські документи, передбачені розділом 4 Договору № 78 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 31.12.2014 року (заявка № 1 на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні від 31.12.2014 року та рахунок-фактуру на оплату № 2 від 05.01.2015 року, в якому в першій графі сума перевезення до кордону становить 40000 грн. з цієї суми 30000,00 грн. - вартості перевезення комбайну разом з витратами на навантаження, а 10000,00 грн., - вартість перевезення зернової жниварки разом з витратами на навантаження. (арк. спр. 56 - 74).

21.01.2015 року відповідачем було прийнято рішення № 504070000/2015/0000007/1 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митна вартість групи товарів була змінена в бік збільшення в наслідок застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, замість застосованого позивачем основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 21.01.2015 року № 504070000/2014/00007/1 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується на підставі ч. 1 п. 4 ст. 58 МК України. У наданих документах наявні розбіжності та неточності. Основою для визначення митної вартості є вартість операції з ідентичними товарами за рівнем 13351,00 євро за одиницю (митна декларація № 205070000/2014/34921 від 03.09.2014 року, митна декларація № 901050000/2014/13603 від 24.12.2014 року) (арк. спр. 14 - 15).

Таким чином, Миколаївською митницею було визначена митна вартість товару позивача в сумі 13 351 євро, замість задекларованих ним самостійно 5000 євро.

Крім того, старшим державним інспектором Чеботарьовим Ю.В. винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 21.01.2015 року № 504070000/2015/00011з підстав порушення п. 6 ст. 54 МК України (арк. спр. 16 - 17).

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1-2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними в ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз документів, поданих позивачем до митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив три підстави того, що метод за ціною договору не застосовується до товару позивача оскільки декларантом не надані документи , а саме:

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

- довідкової інформації щодо вартості у країн-експорторів товарів , що є ідентичними та /або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунку ціни (калькуляцію).

З даного приводу суд зазначає, що товар, який підлягав митному контролю, був придбаний на підставі контракту поставки від 10.01.2014 року № UA-EAC-EUR-2014 та специфікації від 10.01.2014 року № 15, а не за договором № 78 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 31.12.2014 року. Довідка про транспортні витрати, яку надав позивач під час процедури митного оформлення товару, містить необхідну інформацію щодо складових митної вартості, зокрема витрати на перевезення до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, повідомлення про те, що страхування товару не здійснювалось. У митній декларації країни відправлення вказана загальна вартість за комбайн і жниварку, але постачальник надав відповідь, в якій зазначена вартість кожного товару окремо і вартість жниварки співпадає з інвойсом. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували пов'язаність позивача з постачальником.

Постачальником товару є безпосередньо його виробник - компанія CNHІ International SA, яка є відомим світовим концерном з виробництва сільськогосподарської, будівельної та промислової техніки. Позивач має прямий договір з виробником товару. Враховуючи обсяги постачання, сезонність та акційні знижки для дилерів, позивач придбав товар по більш низькій ціні.

Доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем ціни товару, оскільки іншим імпортером задекларовано подібний товар за більшою ціною, не знайшли правового обґрунтування, оскільки суперечить наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ст.ст. 189,190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки.

Митниця не надала суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

З наведеного слідує, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 11, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2015/000007/1 від 21.01.2015 року, прийняте митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2014/00011 від 21.01.2015 року, прийняту митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (код ЄДРПОУ 30976452) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 73,08 грн., сплачений за платіжним дорученням № 11481 від 03.02.2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих