Ухвала суду № 44280927, 15.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №479/417/14-ц 15.05.2015 15.05.2015 15.05.2015

Провадження №22-ц/784/1078/15

Провадження №22-ц/784/1078/15 Головуючий першої інстанції Микитей Л.Л.

Суддя-доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

15 травня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Самчишиної Н.В., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Шпонарською О.Ю.,

за участю: представника заявника - Вакули І.А.,

представника відділу ДВС - Парсенюк К.Г.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року, постановлену за скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення та дії посадової особи відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області під час виконання судового рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду із даною скаргою, в обґрунтування якої зазначено, що 13 січня 2015 року до відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - ВДВС Кривоозерського РУЮ) було подану заяву про примусове виконання рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2014 року, ухваленого за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

20 січня 2015 року заявником отримано постанову начальника ВДВС Кривоозерського РУЮ Парсенюк Катерини Гаврилівни за №ВП 46015761 від 16 січня 2015 року, якою в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа відмовлено з тих підстав, що резолютивна частина виконавчого документа не містила в собі заходів примусового виконання.

Посилаючись на те, що правові підстави, які зазначені в оскаржуваній постанові та за якими відмовлено у відкритті виконавчого провадження є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останнім передбачено вичерпний перелік підстав за яких може бути відмовлено у відкритті (прийнятті виконавчого документа) виконавчого провадження, заявник просив визнати дії державного виконавця неправомірними, а оскаржувану постанова незаконною та такою, що підлягає скасуванню й зобов'язати державного виконавця ВДВС Кривоозерського РУЮ прийняти виконавчий лист до виконання.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16 січня 2015 року, винесену начальником ВДВС Кривоозерського РУЮ Парсенюк К.Г. по виконавчому провадженню №46015761 щодо виконання виконавчого листа №479/417/14-ц, виданого 03 жовтня 2014 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області визнано неправомірною та зобов'язано посадову особу ВДВС Кривоозерського РУЮ Парсенюк К.Г. відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню вищезазначеного виконавчого листа.

В апеляційній скарзі ВДВС Кривоозерського РУЮ порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що виданий Кривоозерським районним судом Миколаївської області 03 жовтня 2014 року виконавчий лист відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог вказаного Закону, а підстави, передбачені ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду. Водночас вважає, що районний суд помилково зобов'язав посадову особу відділу державної виконавчої служби відкрити виконавче провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами ст.ст.1,5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ПАТ «Державний ощадний банк України», а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1. ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Положеннями ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено особливої вимоги до обов'язковості присутності у виконавчому документі вказівок на заходи примусового виконання, а відтак відсутні обставини, які перешкоджають здійсненню виконавчого провадження.

Вичерпний перелік підстав для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження містить ст.26 вищеназваного Закону.

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.82 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2014 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №309 від 27 травня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_5, в сумі 170 875 грн. 83 коп., з яких: 50 916 грн. 78 коп. - заборгованість за кредитом, 62 749 грн. 22 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 25 386 грн. 53 коп. - прострочена заборгованість по процентам, 30 000 грн. - пеня, 1 823 грн. 30 коп. комісійні доходи, звернуто стягнення, відповідно до договору іпотеки від 27 травня 2008 року, на належний на праві власності ОСОБА_4 одноповерховий житловий будинок НОМЕР_1, загальною площею 71.9 кв.м., житловою площею 38.40 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом надання ПАТ «Державний ощадний банк України» права на продаж від імені іпотекодавця даного предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

03 жовтня 2014 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист з примусового виконання вказаного рішення.

14 січня 2015 року до відділу державної виконавчої служби надійшла заява ПАТ «Державний ощадний банк України» про примусове виконання судового рішення.

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Парсенюк К.Г. від 16 січня 2015 року в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа відмовлено, з посиланням на те, що виконавчий документ не містить заходів примусового виконання.

При цьому, при винесені оскаржуваної постанови, державним виконавцем не вказано норму закону якою передбачено, що у разі відсутності у виконавчому документі будь-яких заходів примусового виконання рішення суду щодо стягувача виключає здійснення виконавчого провадження.

За такого, частково задовольняючи скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» на постанову державного виконавця про відмову у відкритті провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, правильно визначивши спірні правовідносини та, враховуючи положення ст.ст.25,26 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням закону, а тому її слід визнати неправомірною.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на положення ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути підставою для скасування ухвали районного суду, оскільки вказана стаття регулює заходи примусового виконання рішень, а не зміст виконавчого документа, і не стосується підстав для відмови у його відкритті.

При цьому, якщо на думку державного виконавця, рішення суду є незрозумілим, то він не позбавлений права звернутися до суду із заявою про роз'яснення рішення суду відповідно до ст.221 ЦПК України.

Разом з тим, колегія судів вважає, що суд першої інстанції помилково поклав обов'язок на посадову особу ВДВС Кривоозерського РУЮ Парсенюк К.Г. щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за №479/417/14-ц, оскільки обраний районним судом спосіб захисту порушених прав заявника не відповідає вимогам чинного законодавства щодо захисту таких прав, а також змісту скарги заявника, а тому вважає за необхідне покласти обов'язок на посадову особу ВДВС щодо повторного вирішення питання щодо прийняття до провадження виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.

В іншій частині ухвала суду не оскаржувалася і в апеляційному порядку не переглядалася.

За таких обставин, ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року в частині покладення обов'язку вчинити певні дії на посадову особу Відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області слід змінити та викласти в наступній редакції.

Зобов'язавши посадову особу Відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області повторно вирішити питання щодо прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.

В іншій частині ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області задовольнити частково.

Ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року в частині покладення обов'язку вчинити певні дії на посадову особу Відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області Парсенюк Катерину Гаврилівну змінити та викласти в наступній редакції.

Зобов'язати посадову особу Відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області повторно вирішити питання щодо прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 03 жовтня 2014 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В іншій частині ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді:

: