Ухвала суду № 44277401, 18.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/3349/14-к

Провадження №11-кп/772/453/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Капацин Л. В.

Доповідач: Ковальська І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальської І.А.,

суддів Зайцева В.А., Слободяна К.Б.,

при секретарі Діденко В.В.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12014020220000343 за апеляційною скаргою (з доповненнями) прокурора Мазура О.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 6 березня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 неодружений, непрацюючий, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, з призначенням покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому залишено тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Стягнуто з обвинуваченого судові витрати та вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

28 лютого 2014 року близько 00.00 год. в с. Суботівка Могилів-Подільського району Вінницької області обвинувачений ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, з ініціативи останнього, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном і звернення його на свою користь, шляхом вільного доступу проникли до будинку АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_3, де ОСОБА_6, діючи самостійно, без погодження з ОСОБА_4, але в присутності останнього, вчинив напад на ОСОБА_3 та з метою подолання його опору і доведення до кінця умислу на відкрите заволодіння майном, застосував до нього фізичне та психічне насильство, а саме, наніс останньому удари руками по тулубі та голові, здушував руками шию, спричинивши потерпілому наступні тілесні ушкодження: синець в правому надбрів'ї, два синця в правій вилиці, рана на спинці носа в середній третині, рана на верхній губі зліва, синець на нижнім повіці лівого ока, синець в лобній дільниці зліва, синець в лівій тім'яній дільниці, синець в дільниці передпліччя справа, які виникли від неодноразової дії тупого предмета та згідно з висновком судово-медичної експертизи №64 від 05.03.2014 належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я більше шести діб, та погрожуючи застосуванням ножа, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 600 гривень, продуктами харчування та речами побутового вжитку, а саме: шматком сала вагою біля 300 грам, вартістю 24 гривні за 1 кг, на суму 7,2 грн., розпочатою пачкою масла "Тульчинка" вагою 140 грам, вартістю 16 грн. за пачку, на суму 11,2 грн., цигарками "Ністра" в кількості 6 пачок, вартістю 3 грн. за пачку, на загальну суму 18 грн., розпочатою пачкою чорного меленого перцю, вартістю 4,5 грн. за пачку, розпочатою пачкою заправки до борщу "Торчин", вартістю 11 грн. за пачку, 1/4 частини буханки хліба вартістю 4,50 грн. на суму 1,12 грн., пакетиками чаю "Лісма" в кількості 8 штук, вартістю 13,5 грн. за пачку в кількості 25 штук, на суму 4,32 грн., 1 кг м'ясної свинячої вирізки з клуба, вартістю 65 грн., двома скляними стаканчиками, вартістю по 5 грн. на суму 10 грн., поліетиленовим пакетом вартістю 0,8 грн., одним яблуком, а всього на загальну суму 723 грн. 14 коп.

Далі, перебуваючи у будинку потерпілого ОСОБА_3, у присутності останнього, ОСОБА_5 поділив відібрані у потерпілого гроші, передавши обвинуваченому ОСОБА_4 200 грн., а 400 грн. залишив собі. При цьому ОСОБА_4, розуміючи, що вказані гроші отримані шляхом відкритого викрадення у ОСОБА_3, взяв їх, а також забрав належні ОСОБА_3 два кухонні ножі, вартістю 10 грн. кожний, на суму 20 грн., після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місця події зникли та розпорядилися викраденим на власний розсуд.

Не погодившись з вироком суду, прокурор Мазур О.І. подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив змінити вирок суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, виключивши з мотивувальної частини посилання суду на витяг з кримінального провадження "№ 12014020220000343, як на доказ винуватості ОСОБА_4 у скоєні кримінального правопорушення, оскільки витяг не може бути доказом, та зарахувати в строк позбавлення волі строк тримання ОСОБА_4 під вартою з 28.02.2014 року по 02.03.2014 року.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить змінити вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість та призначити ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що судом не враховано ряд пом'якшуючих обставин.

Потерпілий ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, призначити покарання не пов'язане з позбавлення волі. Вказує, що обвинувачений не вчиняв насильства щодо нього, а навпаки намагався запобігти цьому. Претензій до ОСОБА_4 він не має.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу (з доповненнями) прокурора Мазура О.І. та висловив свою думку щодо можливості пом'якшення покарання ОСОБА_4, застосувавши ст. 69 КК України, з призначенням покарання у виді обмеження волі, адвоката ОСОБА_2 на підтримку своєї апеляційної скарги та потерпілого ОСОБА_3, який просив призначити покарання не пов'язане з позбавлення волі, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що вони підлягають до задоволення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за яким він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах та ніким не оспорюється.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 186 КК України є вірною.

При цьому є доречними доводи прокурора про істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

З наведеної норми закону вбачається, що витяг з кримінального провадження "№ 12014020220000343, на який суд послався як на доказ винуватості ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, однозначно не може бути доказом у справі.

Крім того суд, в порушення вимог ст. 374 ч. 4 КПК України, не зарахував строк перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, якого було затримано в порядку ст. 208 КПК України 28.02.2014 року, а звільнено з-під варти 02.03.2014 року.

Також є обгрунтованими доводи апеляційних скарг адвоката ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що призначаючи обвинуваченому за ч. 3 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі, суд першої інстанції недостатньо обґрунтував висновок про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому, судом першої інстанції не було враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, характеризується за місце проживання позитивно, вину визнав повністю та розкаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду, потерпілий ОСОБА_3 просив не позбавляти ОСОБА_4 волі та вказував, що обвинувачений ОСОБА_4 намагався запобігти вчиненню насильства щодо нього іншим нападником ОСОБА_5

Тому доводи апеляційних скарг адвоката ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 про те, що зазначені вище обставини та дані про особу обвинуваченого є достатніми для звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає обґрунтованими.

На думку колегії суддів, виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо досягти без ізоляції ОСОБА_4 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України

Керуючись ст. 405, 407 КПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Мазура О.І. задовольнити.

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 6 березня 2015 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на матеріали кримінального провадження "№ 12014020220000343, як на доказ винуватості ОСОБА_4 у скоєні кримінального правопорушення.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк тримання його під вартою з 28.02.2014 року по 02.03.2014 року.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.

На підставі п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 слідуючі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_4 з під варти звільнити.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: (підпис) І.А. Ковальська

Судді: (підписи) В.А. Зайцев

К.Б. Слободян

Згідно оригіналу.

Суддя: