Рішення № 44271310, 13.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/2768/13 Головуючий у І інстанції Унятицький Д. Є.Провадження № 22-ц/780/1092/15 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 1 13.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки та визначення часток у праві спільної часткової власності та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Бородянська районна державна адміністрація Київської області про розподіл в натурі будинку та земельної ділянки, переведення прав та обов»язків забудовника, визнання права власності на будівельні матеріали та конструкції,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 червня 2002 року вона та батько відповідача ОСОБА_6 успадкували після смерті ОСОБА_7 по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1, загальною площею 102,1 кв.м., житловою - 37,1 кв.м. та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,34 га за цією ж адресою з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Вказувала, що протягом 2002-2008 р.р. вона зі згоди ОСОБА_6 за власний кошт здійснила добудову приміщень до вказаного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, а належні йому на день смерті 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки успадкував його син ОСОБА_6, з яким вони визначили порядок користування вказаним житловим будинком, розділивши його на дві окремі квартири та облаштувавши два виходи.

Оскільки з проведеними добудовами збільшилася її частка, позивачка просила визнати за нею право власності на приміщення житлового будинку (домоволодіння) під літерою "А" по АДРЕСА_1, а саме 1-1 гардеробну площею 11,3 кв.м., 1-5 житлову кімнату площею 11,6 кв.м., 1-6 житлову кімнату площею 20,2 кв.м., 1-7 коридор площею 5,6 кв.м., 1-8 кухню площею 12,6 кв.м., 1-9 санвузол площею 4,5 кв.м., 1-10 кухню-столову площею 10,7 кв.м., 2-2 кухню площею 12,4 кв.м., що становить 31,8 кв.м. житлової площі та 76,5 кв.м. загальної площі, а також господарські будівлі та споруди: погріб літер. "А", літній душ літер. "Г", ґанок до "а-1", колодязь питний літер "№ 1", ворота з хвірткою літер "№ 2", огорожу літер "№3", огорожу літер "№6", 50/100 частин огорожі літер "№8", вигрібну яму літер "№10", 1/2 частину вимощення літер "І", замощення літер "ІІ". Збільшити її частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок (домоволодіння) під літерою "А" по АДРЕСА_1, а саме визнати за нею право власності на 72/100 частки житлового будинку (домоволодіння) під літерою "А" по АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що являється власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою. Вказане нерухоме майно він успадкував після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Власницею іншої 1/2 частини будинку та земельної ділянки являється його тітка ОСОБА_2

Зазначав, що успадкувавши після смерті батька нерухоме майно, він та ОСОБА_2 не можуть дійти згоди у розподілі будинку та земельної ділянки в натурі, оскільки вона займає більшу частину будинку. Тому з урахуванням уточненої позовної заяви, просив розділити в натурі земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1, відповідно до першого варіанту висновку будівельно-технічної експертизи, поклавши на нього зобов'язання по закриттю дверного прорізу між приміщеннями 1-5, 1-6 та влаштувати дверний проріз між приміщеннями 2-1 та 1-5 ; зобов'язати відповідачку звільнити приміщення 1-5 від своїх речей та не чинити йому перешкод у закритті дверного прорізу між приміщеннями 2-1, 1-5 ; визнати за ним право власності на будівельні матеріали та конструкції вартістю 17037 гривень, з яких побудовані приміщення У- площею 4,5 кв.м., УІ

- площею 7,6 кв.м., УІІ - площею 3,2 кв.м. вказаного житлового будинку та стягнути з відповідачки на його користь понесені ним судові витрати в сумі 6130, 77 грн.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримали, викладене підтвердили, проти задоволення позову ОСОБА_6 заперечували, при цьому визнали, що приміщення У, УІ, УІІ дійсно будував батько відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_9 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що між ОСОБА_2 та покійним ОСОБА_6 не укладались цивільно-правові угоди щодо переходу права власності частини спірного житлового будинку ОСОБА_2, а тому підтримала зустрічний позов, посилаючись на викладені в ньому доводи.

Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа - Бородянська районна адміністрація в судове засідання свого представника не направила, відповідно до заяви просила слухати справу без їх участі.

Рішенням Бородянського районного суду від 16 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Вирішено розділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту, запропонованого експертом:

- виділити ОСОБА_3 у власність приміщення: житлову кімнату 1-5 площею 11,6 кв.м., житлову кімнату 2-1 площею 17, 5 кв.м., кухню 2-2 площею 12,4 кв.м. та господарські споруди: ворота з хвірткою №2, огорожу №3, 1/2 частину вимощення;

- виділити ОСОБА_2 у власність приміщення: гардеробну 1-1 площею 11,3 кв.м., житлову кімнату 1-6 площею 20,2 кв.м., кухню 1-8 площею 12,6 кв.м., санвузол 1-9 площею 4,5 кв.м., кухню-столову 1-10 площею 10,7 кв.м та господарські споруди: ґанок до "а-1", погріб під "А", літній душ "Г", колодязь №1, 1/2 частину вимощення.

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію за різницю в частках в сумі 13466 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень.

Зобов'язати ОСОБА_3 закласти дверний проріз між приміщеннями 1-5 та 1-6, та влаштувати дверний проріз між приміщеннями 2-1 та 1-5 ;

- виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1700 кв.м земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , з яких по 700 кв.м. для обслуговування житлового будинку та по 1000 кв.м. для ведення особистого селянського господарства, розділивши її відповідно до 1 варіанту запропонованого у висновку експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 27 серпня 2014 року №4036/14-43/11305/11306/11307/14-43.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на будівельні матеріали та конструкції, з яких побудовані приміщення: V площею - 4,5 кв.м., VІ - площею 7,6 кв.м., VІІ - площею 3,2 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати в сумі 6130, 77 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду з підстав невідповідності нормам матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. . Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Відповідно до положень ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

В силу ст. 377 ЦК до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_6 успадкували після померлої 24 листопада 1997 року ОСОБА_7 в рівних долях кожний, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 житловою площею 37,1 кв.м., загальною площею 102,1 кв.м., надвірні будівлі біля нього (сарай - Б, туалет - В, душ - Г, колодязь №1, огорожа №2,3, замощення І) та приватизовану земельну ділянку у розмірі 0,34 га, розташовану на території селища Бородянка Київської області, яка на землю підставі Державного акту на право приватної власності на належала ОСОБА_7

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 успадкував після померлого батька ОСОБА_6 1/2 частку: житлового будинку № 182 в смт. Бородянка Київської області загальною площею 102,1 кв.м., житловою площею - 37,1 кв.м., літнього душу Г, замощення І, колодязя 1 (т.2 а.с.10).

Рішенням Бородянського районного суду від 05 березня 2012 року за ОСОБА_3 визнане право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,34 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1, яку ОСОБА_6, батько ОСОБА_6 успадкував після смерті ОСОБА_7, але за життя не переоформив на своє ім'я (а.с.13 т.2)

Рішенням Бородянської селищної ради № 134/07 від 22 серпня 2013 року ОСОБА_6 погоджено зміну типу житлового будинку по АДРЕСА_1 з одноквартирного в двохквартирний (а.с.20 т.2).

За висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 4036/14-43/11305/11306/11307/14-43 від 27 серпня 2014 року визначено спадкову частину будинку та надано декілька варіантів її розподілу (т.3 а.с.4-72).

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 щодо поділу в натурі будинку, що належить останнім на праві спільної часткової власності, суд виходив з того, що сторони являються співвласниками спірної земельної ділянки та спірного житлового будинку загальною площею 102,1 кв.м в рівних частках (ОСОБА_2 з 12 січня 2010 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 червня 2002 року, ОСОБА_6 з 23 травня 2011 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 вересня 2010 року), який може бути поділений в натурі між сторонами, є дозвіл органу місцевого самоврядування на переобладнання будинку та дійшов висновку, що будинок та земельну ділянку необхідно розділити між сторонами відповідно до першого варіанту запропонованого експертами, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 компенсацію за різницю в частках в сумі 13466 грн., зобов'язавши ОСОБА_6, за його згодою, провести необхідні переобладнання (закласти дверний проріз між приміщеннями 1-5 та 1-6, та влаштувати дверний проріз між приміщеннями 2-1 та 1-5).

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки, як вбачається з експертного висновку від 27 серпня 2014 року, запропонований експертами даний варіант розподілу будинку та земельної ділянки в натурі між співвласниками включає в собі : розташування житлового будинку на земельній ділянці, внутрішнє планування житлового будинку, конструктивні особливості житлового будинку та його технічний стан на момент обстеження будинку, ідеальні частки співвласників в одиницях площі, а також те, що розподілу між сторонами в натурі підлягає лише спадкова частина будинку з господарськими будівлями ( загальною площею 102,1 кв.м) і що поділ житлового будинку між спаввласниками є можливим при умові відступу від їх ідеальних часток.

Крім того, даний варіант враховує фактичний порядок користування співвласниками частинами житлового будинку, що вже склався та наявні самовільно здійснені сторонами до цих частин будинку прибудови, які кожна із сторін у визначеному законом порядку має можливість узаконити, отримавши відповідні дозволи та погодження ( див. додаток 1 до висновку та додаток 8 (схема розподілу земельної ділянки ). В порівнянні з іншими варіантами, запропонованими експертами по розподілу будинку між співвласниками, варіант перший є найбільш прийнятним щодо обсягів проведення ремонтно-будівельних робіт для забезпечення ізольованого користування приміщеннями : необхідно закласти дверний проріз між приміщеннями 1-5 та 1-6 та влашувати дверний проріз між приміщеннями 2-1 та 1-5 із подальшим заповненням дверним блоком; вартість проведення даних робіт за згодою ОСОБА_6 покладено на останнього.

Рішення суду в цій частині відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи ОСОБА_2 про те, що прийнятий судом перший варіант розподілу спадкового будинку в натурі між співвласниками передбачає перепланування, яке потребує відповідних погоджень, не заслуговують на увагу.

Даний варіант розподілу будинку передбачає перепланування, (зазначено вище), які не містить в собі втручання в несучі конструкції будинку та в інженерні мережі; враховуючи внесені зміни до ст.152 ЖК України , вони не потребують відповідних погоджень.

При цьому, поділ будинку за вказаним варіантом враховує порядок користування спадковим будинком, який уже склався. Кожній стороні виділяються житлові та підсобні приміщення в будинку, які складатимуть окремі квартири, а також господарські будівлі, які належать до спадкового майна. Добудоване ОСОБА_2 приміщення 1-7 та добудовані господарські споруди залишаються останній, але в розподіл вони не включаються, як такі, що не належать до спадкового майна.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про обґрунтованість вимог ОСОБА_6 в частині визнання прав власності на будівельні матеріали та конструкції, з яких побудовані приміщення : V - площею 4,5 кв.м., VІ - площею 7,6 кв.м., VІІ - площею 3,2 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7, спадкоємцями якої в рівних частках були ОСОБА_2 та ОСОБА_6, померла 24 листопада 1997 року. Свідоцтво про право на спадщину за законом померлої спадкоємці отримали 15 червня 2002 року. Спадковим майном , на яке видано останнім свідоцтво складалося з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходилося в АДРЕСА_1. Будинок піл літерою «А», житловою площею 37,1 кв.м., загальною площею 102,1 кв.м. та надвірні будівлі біля нього - сарай -Б, туалет-В,душ, колодязь №1, огорожа № 2-3, замощення-1, норма землі згідно державного акта (т.1 а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Його спадкоємцем є син- ОСОБА_3.

24 вересня 2010 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6, яка складалася з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1. Даний будинок в цілому складався з будинку під літ. «А», загальною площею 102,1 кв.м., житловою площею-37,1 кв.м., літнього душу під літ. «Г», змощення, колодязя (т.2 а.с.10).

З матеріалів технічної інвентаризації станом на 1982 рік спірний будинок складався з приміщень І, І-І, І-2,1-3,І-4, І-5,І-6 (т.1 а.с.9-11), станом на грудень 2009 року - житловий будинок самовільно було переобладнано з одноквартирного в двоквартирний, частина приміщення 2-1 площею 17,5 кв.м. самовільно переобладнано з підсобного в житлове приміщення, загальна площа збільшилася від 102,1 до 121,7 кв.м., існують також самовільні забудови У,УІ,УП, літня кухня, сарай (т.1 а.с.19).

Тобто, на день смерті батька ОСОБА_6 зазначені добудови не входили до складу спадщини, а тому син померлого, ОСОБА_6 не міг успадкувати самочинно збудоване майно.

Будь-які дані про те, що з моменту здійснення самочинних добудов житлових приміщень до дня смерті, покійний ОСОБА_6 вчиняв дії щодо оформлення прав на вказані самочинно збудовані приміщення, матеріали справи не містять, а тому висновок суду про те, що дане майно є предметом цивільних прав та обов»язків і син покійного ОСОБА_6 має право на будівельні матеріали та конструкції, з яких побудовано приміщення У,УІ,УП в будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 є хибним, не ґрунтується на вимогах закону та обставинах справи.

Більш того, як зазначено у висновку експертів, надані документи (чеки, товарні накладні, видаткові накладні за період 1998-2008 рік, не свідчать, що придбані за ними матеріали застосовувалися при будівництві самочинних добудов, встановити об»єм застосованих матеріалів, ким та які саме приміщення житлового будинку «А» добудовувалися та ремонтувалися, не представляється можливим ( т.3 а.с.31-32 зв.).

Колегія вважає, що рішення суду в цій частині вимог підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні позову в цій частині.

Як вже зазначалося, відповідно до ч.ч.4,5 ст.357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Підтримуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 вказувала на те, що вона протягом 2002-2008 р.р. за згодою ОСОБА_6, за власний кошт здійснила добудову приміщень до спадкового будинку, а тому вважала, що її частка у спільному майні має бути збільшеною.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 суд розділив між власниками в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 по першому варіанту, запропонованому експертом, та відмовив у задоволенні інших позовних вимог позивачки ОСОБА_2, у т.ч. стосовно вимог щодо збільшення частки у спільному майні. Проте, в судовому рішенні належним чином не навів мотивів щодо доводів позивачки та не обґрунтував свої висновки про необґрунтованість вказаних вимог позивачки. В цій частині рішення суду не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На обґрунтування позовних вимог в цій частині, ОСОБА_2 вказувала на те, що протягом 2002-2008 р.р. вона зі згоди ОСОБА_6 за власний кошт здійснила добудову приміщень до вказаного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, а належні йому на день смерті 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки успадкував його син ОСОБА_6, з яким вони визначили порядок користування вказаним житловим будинком, розділивши його на дві окремі квартири та облаштувавши два виходи.

Будь-які докази тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ( за життя останнього) погоджували питання щодо здійснення прибудов до спадкового будинку і що останній давав згоду на проведення зазначених будівельних робіт, позивачка не надала ; дані про те, що зазначене питання вирішувалося в подальшому зі спадкоємцем померлого співвласника - новим співвласником будинку ОСОБА_6 матеріали справи не містять.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Бородянської селищної ради щодо узаконення самочинно здійснених ОСОБА_2 прибудов скасовані в судовому порядку за позовами ОСОБА_6 Постановою Бородянського районного суду від 21 травня 2014 року, яка набрала законної сили і якою визнано частково недійсним рішення виконавчого комітету Бородянської селищної ради від 25 травня 2011 року №105/10 в частині узаконення ОСОБА_2 самовільно побудованих приміщень 2-2, площею 12,4 кв.м., 1-9 площею 4,5 кв.м.,1-10 площею 10,7 кв.м.1-8 площею 12,6 кв.м.1-7 площею 5,6 кв.м. по АДРЕСА_1. Вказані обставини свідчать про те, що прибудови до спадкового будинку проведені ОСОБА_2 з порушенням встановленого законом порядку.

З огляду на викладене, колегія вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_2 в цій частині позову відсутні.

В решті вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6 рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося, предметом дослідження апеляційної інстанції не було.

Керуючись ст..307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 грудня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 про визнання за ОСОБА_3 права власності на будівельні матеріали та конструкції, з яких побудовані приміщення: V- площею 4,5 кв.м., VІ - площею 7,6 кв.м., VІІ - площею 3,2 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 та в частині вимог ОСОБА_2 про збільшення частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: