Рішення № 44268622, 15.05.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/341/2015(м)

265/7699/14-ц

Головуючий у 1-й інстанції Козлов Д.О.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Супрун М.Ю.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

за участю

представника позивача Д'яконової К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

В грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми боргу за кредитним договором та зазначав, що між Закритим акціонерним товариством (далі ЗАТ) «Донгорбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі ПАТ «ПУМБ»), та ОСОБА_4 4 липня 2007 року укладений кредитний договір №46, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 32 000 доларів США з процентною ставкою за строковою заборгованістю 12,9% річних, за простроченою заборгованістю 17,9% річних, строком повернення згідно з встановленого графіку до 1 липня 2022 року. 4 липня 2007 року між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 до вказаного кредитного договору, згідно з якою позичальника проінформовано про розмір подорожчання кредиту та величину реальної процентної ставки за кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 4 липня 2007 року укладено договір поруки, згідно з яким поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 4 липня 2007 року.

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши кредит у розмірі 32 000 доларів США, проте позичальник свої грошові зобов'язання не виконує, а тому згідно з умовами кредитного договору в разі невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати відсотків. У зв'язку з виникненням простроченої заборгованості, починаючи з 15 липня 2011 року проценти нараховуються за ставкою у розмірі 17,9% річних.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24 березня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, але на теперішній час рішення суду не виконане.

Станом на 8 грудня 2014 року ОСОБА_4 має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 50 370,87 доларів США за кредитом та нарахованими відсотками, нарахована пеня за порушення строків виконання зобов'язань в розмірі 46 879,24 грн. Зазначені суми та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн. позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки обидва відповідачі несуть солідарну відповідальність за порушення позичальником умов кредитного договору від 4 липня 2007 року.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2015 року частково задоволені позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» і стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 4 липня 2007 року №46 в іноземній валюті в сумі - 40 397 доларів США 2 центи та в національній валюті в сумі - 46 879 гривень 24 копійки та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 968,60 грн. в рівних частках, тобто по 1 484,30 грн. з кожного. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «ПУМБ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив заочне рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі і стягнути з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором №46 від 4 липня 2007 року у розмірі 50 370,87 доларів США, з яких 29 511,08 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 20 859,79 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом. Апелянт зазначив, що суд необґрунтовано задовольнив вимоги у межах строків позовної давності, оскільки стороною у спорі не заявлялось клопотання про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача Д'яконова К.І. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, яка змінила прізвище на «ОСОБА_4», та ОСОБА_5 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином у відповідності до положень ч. 3 ст. 76 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині - зміні з таких підстав.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 4 липня 2007 року між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «ПУБМ», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 46, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 32 000 доларів США на ремонт нерухомості зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,9% на рік по строковій заборгованості, та у розмірі 17,9% на рік по простроченій заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 1 липня 2022 року.

ОСОБА_4 зобов'язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, встановлених кредитним договором, відповідно до графіку. На забезпечення виконання умов кредитного договору №46 4 липня 2007 року між ЗАТ «Донгорбанк», як кредитором, ОСОБА_4, як позичальником, та ОСОБА_5, як поручителем, укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором №46 від 4 липня 2007 року, щодо повернення суми кредиту в розмірі 32 000 доларів США до 1 липня 2022 року, сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 12,9 % на рік по строковій заборгованості, у розмірі 17,9% на рік по простроченій заборгованості та сплати неустойки.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 24 березня 2010 року у зв'язку з порушенням виконання позичальником умов кредитного договору № 46 від 4 липня 2007 року задоволено позов ПАТ «Донгорбанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки будинок АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 32 130,96 доларів США, проте рішення не виконане у зв'язку по положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором від 4 липня 2007 року, внаслідок чого утворилась заборгованість перед банком у загальному розмірі 53 380,29 доларів США, і що ОСОБА_5, як поручитель, несе солідарну відповідальність разом із позичальником перед позивачем щодо погашення боргу з кредиту, відсотків та пені. Разом з тим суд, стягуючи заборгованість за кредитним договором, застосував строк загальної позовної давності, пославшись на норми Закону України «Про захист прав споживачів», а саме на п.7 ст. 11 вказаного Закону, яким кредитодавцю заборонено вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Проте судова колегія апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

ЦК України не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 ЦК України, за ст. 253 якого перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до з п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» кошти, які надані кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції є споживчим кредитом.

Таким чином суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що кредитний договір від 4 липня 2007 року, укладений між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_4 є

споживчим кредитом, бо кошти за ним надавались позичальнику на ремонт нерухомого майна.

Проте, в рішенні суд послався на роз'яснення, викладені в п. 31 постанови № 5 від 30 березня 2012 року пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», та не врахував внесені постановою № 7 від 07 лютого 2014 року пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зміни та нову редакцію: «31. При застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.»

Виходячи з наведеного пункт 7 ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю заборонено вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, та на який послався суд першої інстанції, у системному зв'язку з саме ч. 11 ст. 11 зазначеного закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог.

Таким чином, застосувати позовну давність суд може лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У даному випадку розгляд справи проводився заочно, клопотання про застосування строків позовної давності під час розгляду справи не заявлялось .

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду.

З огляду на наведене, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про застосування строків позовної давності при відсутності заяв сторін у спорі і стягнув в межах строків позовної давності з відповідачів суму заборгованості 40 397,02 доларів США, тому рішення суду в оскаржуваній частині та щодо розподілу судових витрат не можна вважати правильним і воно підлягає зміні.

З відповідачів на користь позивача належить стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором № 46 від 4 липня 2007 року в розмірі 50 370 (п'ятдесят тисяч триста сімдесят) доларів 87 центів США, з яких 29 511,08 доларів США заборгованість за сумою кредиту, 20 859,79 доларів США заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом, та 46 879 (сорок шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 24 копійки - сума пені за порушення строків виконання зобов'язань.

При подачі позову банком сплачений судовий збір в розмірі 3 654,00 грн., за подачу апеляційної скарги позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1 827,00 грн., тобто загальна сума понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору складає 5 481,00 грн., які відповідно до положень ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню і з відповідачів на користь позивача належить стягнути по 2 740,50 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2015 року змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Маріуполь Донецької області, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Маріуполь Донецької області, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 46 від 4 липня 2007 року в розмірі 50 370 (п'ятдесят тисяч триста сімдесят) доларів 87 центів США, з яких 29 511,08 доларів США заборгованість за сумою кредиту, 20 859,79 доларів США заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом, та 46 879 (сорок шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 24 копійки - сума пені за порушення строків виконання зобов'язань.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Маріуполь Донецької області, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Маріуполь Донецької області. ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) понесені судові витрати по сплаті судового збору по 2 740 (дві тисячі сімсот сорок) гривень 50 копійок з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: С.А. Зайцева

М.Ю. Супрун