Ухвала суду № 44267754, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2015р. м. Київ К/9991/13512/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси

та касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року

у справі № 2а-9194/08/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс»

до 1. Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси,

2. Державної податкової адміністрації в Одеській області,

3. Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси (далі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі - відповідач-2), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (далі - відповідач-3) про: визнання незаконною невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промсервіс»; скасування податкових повідомлень-рішень № 0001312301/0 від 06 травня 2008 року, № 0001312301/1 від 31 травня 2008 року, № 0001312301/2 від 15 липня 2008 року (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 23 березня 2009 року).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року позов був задоволений частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0001312301/0 від 06 травня 2008 року, № 0001312301/1 від 31 травня 2008 року, № 0001312301/2 від 15 липня 2008 року. В решті позову було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Промсервіс» витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 136,45 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2,55 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Київському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В касаційній скарзі ДПА в Одеській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Промсервіс», посилаючись на те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА в Одеській області провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «Промсервіс» з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з ПП «Експроект Юг» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 22 квітня 2008 року № 3/35-0211/31073084.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з червня 2006 року по червень 2007 року включно на загальну суму 36033,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Промсервіс» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість у загальній сумі 36033,00 грн. за податковими накладними, отриманими від ПП «Експроект Юг», установчі документи якого були визнані недійсними з моменту реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість - з 11 квітня 2006 року згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2007 року у справі № 2а-1863/07.

06 травня 2008 року ДПІ у Київському районі м. Одеси на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000131230/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Промсервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 54050,00 грн., в тому числі: 36033,00 грн. - за основним платежем, 18017,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001312301/1 від 31 травня 2008 року, № 0001312301/2 від 15 липня 2008 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент складання податкових накладних ПП «Експроект Юг» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2008 року у справі 2а-990/08, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2007 року у справі № 2а-1863/07 було скасовано та відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що дії податкового органу по проведенню перевірки вцілому були здійснені правомірно, із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та у межах повноважень, передбачених законодавством України

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно положень абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно абзаців 1, 3 пункту 35 вказаного вище Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua): інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Положеннями статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За приписами абзацу 2 пункту 8 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2008 року у справі 2а-990/08, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2007 року у справі № 2а-1863/07 була скасована за нововиявленими обставинами та в задоволені позову було відмовлено. Також, судом був здійснений поворот виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2007 року у справі № 2а-1863/07 (т.2 арк. справи 37-39).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційні скарги не містять посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Одеси та касаційна скарга ДПА в Одеській області підлягають залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси та касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна