Ухвала суду № 44267497, 12.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Київ К/800/798/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року

у справі № 2а-4382/11/1470

за позовом Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування»

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, позов Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» (далі - ПП «Южноукраїнський комбінат харчування»; позивач) до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - Южноукраїнська ОДПІ Миколаївської області ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 28 квітня 2011 року. Присуджено на користь ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» судові витрати в розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Южноукраїнська ОДПІ Миколаївської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Промторг-Юг», за період серпень - грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 47/23-01/36230520 від 13 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 28 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 241 537,50 грн. (193 230,00 грн. - основний платіж, 48 307,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Промторг-Юг» за нікчемним правочином.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на непідтвердження сформованих підприємством за проведеними з ТОВ «Промторг-Юг» господарськими операціями сум податкового кредиту з податку на додану вартість податковими зобов'язаннями контрагентів у ланцюгу постачання, а саме - Приватного підприємства «Агропрайд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оттокконохто» (друга ланка).

Крім того, Южноукраїнська ОДПІ Миколаївської області ДПС вказувала на відсутність у безпосереднього контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, в достатній кількості виробничих потужностей, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем продуктів харчування в ТОВ «Промторг-Юг» підтверджується належним чином складеними податковими накладними, накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, документами, що свідчать про транспортування зазначеної продукції, її оприбуткування та використання підприємством у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від дотримання вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання, які не були безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг), або від виробничих та господарських можливостей безпосереднього контрагента, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.