Рішення № 44266972, 11.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц-796\14990 Головуючий у 1 інстанції - Дубас В.А.

2013 рік Доповідач - Шахова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д .

при секретарі Охневській Т.В .

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 7 жовтня 2013року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи Головне управління юстиції в м. Києві,служба у справах дітей Дарницької у місті Києві державної адміністрації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у майні з виплатою грошової компенсації ,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом та вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 Спадкоємцями після його смерті є вона, її бабуся ОСОБА_5 мати батька,яка відмовилася від спадщини на її користь та відповідачка ОСОБА_1 - дружина батька.17 червня 2011 року вона отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 2\3 частини квартири АДРЕСА_1, 2\6 частин гаражного боксу НОМЕР_2 в ГБК «Десна» та на 2\6 частини автомобіля Шевроле Лачетті. Посилаючись на те, що з відповідачкою вони не дійшли згоди щодо порядку користування зазначеним майном та з урахуванням того, що відповідачка забезпечена іншим житлом в м. Києві, а її частка спірного майна є незначною ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на вказане майно та припинити право власності відповідачки на це майно та стягнути на її користь відповідну грошову компенсацію.

В червні 2012 року, заперечуючи проти позову ОСОБА_3, ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву про припинення права власності на перераховане майно за ОСОБА_3 та визнання на нею права власності на це майно, також посилаючись на те, що доля ОСОБА_3 в цьому майні є незначною.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 7 жовтня 2013 року позови задоволені частково. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1\3 частини квартири АДРЕСА_1 ,визнано право власності в цілому на квартиру за ОСОБА_3 та стягнуто з останньої на користь ОСОБА_1 компенсацію в сумі 59 524 грн.40 коп. Припинено право власності ОСОБА_3 на 2\6 частини гаражного боксу НОМЕР_2 в ГБК «Десна» та на 2\6 частини автомобіля Шевроле Лачетті та визнано право власності на вказане майно в цілому за ОСОБА_1Повернуто ОСОБА_1 гроші перераховані нею на депозитний рахунок суду в сумі 53 194,14 грн.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_3 в задоволені позову та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема, що, незважаючи на отримані висновки судових будівельно-технічної та автотоварознавчої експертиз, суд, не навівши мотивів, знехтував ними, назвав у мотивувальній частині рішення «дещо завищеними» та з невідомої причини і без пояснень відкинув їх, фактично визнавши висновки судової експертизи неналежним доказом. Суд виніс рішення, яке не відповідає вимогам ст.365 ЦК України, незаконно зробив залік вартостей спірного майна, враховуючи позовні вимоги тільки ОСОБА_3 крім того, вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 та розпорядився правами ОСОБА_1 на власний розсуд. Крім порушень процесуального права, зазначає апелянт, судом першої інстанції порушені і норми матеріального права, зокрема ст. 365 ЦК України, яка встановлює підстави та порядок припинення права на частки у спільному майні, що належить на праві спільної часткової власності, зокрема, припинення права особи на частку у спільному майні може мати місце за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, проте внесені сторонами кошти є меншими за їх встановлену вартість.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_3 та інші особи,які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися. Про місце та час розгляду справи, відповідно до ст.ст.74.76 ЦПК України, повідомлені належно, причини неявки в судове засідання не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.03.2010 року у м. Києві помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 30.03.2010 року, актовий запис №241 (т. 1. а.с. 16).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є сторони в справі - його дружина ОСОБА_1, донька ОСОБА_3 та мати ОСОБА_5, яка відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_3 вказані факти підтвердженні свідоцтвами про право на спадщину за законом та визнаються сторонами у справі.

Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1, гаражного боксу НОМЕР_2. в ГБК «Десна», що знаходиться в м. Києві на вул. Волкова Космонавта, 4-а та автомобіля марки Шевроле Лачетті, 2005 року випуску, д.н.з НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_3 належить: 2/6 частини автомобіля марки Шевроле Лачетті, 2/6 частини гаражного боксу АДРЕСА_6 та 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 (т.1.а.с. 13-15).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 належить: 1/6 частини гаражного боксу НОМЕР_2 в гаражно-будівсльному кооперативі «Десна», що знаходиться в АДРЕСА_6 та 2/6 частини автомобіля марки Шевроле Лачетті (т.1. а.с.47. 49).

Задовольняючи позовні вимоги частково, судом виходив з того, що з 2003 року ОСОБА_3 постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1,разом з чоловіком та неповнолітньою донькою, яка, є інвалідом, та за своїм станом здоров,я не може проживати в комунальній квартирі та в одній кімнаті з членами сім'ї, в т.ч. ізольованої квартири. В той час, частка відповідачки ОСОБА_1 у згаданій квартирі є незначною, так як і її частки в праві власності на гаражний бокс та автомобіль і не можуть бути виділені в натурі, спільне користування зазначеним майном є неможливим через неприязні стосунки між сторонами, окрім того припинення права на наведені частки у майні не завдасть істотної шкоди інтересам сторін.

Визначаючи вартість частки майна кожної з сторін суд послався на висновки судової будівельно-технічної експертизи №5431/13-42 від 08.08.2013 року, згідно якого ринкова вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 станом і в цінах на момент проведення дослідження становить 194 618 грн. 00 коп., а 1/3 частки гаражного боксу АДРЕСА_6 -34 789 грн. 00 коп. (т.1, а.с. 92-99). Залишкова ринкова вартість автомобіля марки Шевроле Лачетті, 2005 року випуску, д.н.з НОМЕР_1, згідно висновку експертів за результатами проведення комісійної судової авто товарознавчої експертизи №5432/13-54 від 18.07.2013 року - складає 55 217 грн. 68 коп. (т.2. а.с. 116-118). При цьому суд надав оцінку та не прийняв оціночний звіт, який виконано ТОВ «Інтернейшинал консалтинг лтд» щодо ринкової вартості квартири АДРЕСА_1,наданий ОСОБА_1,вважаючи визначення вартості спірного майна завищеним.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_3 щодо припинення права власності відповідача ОСОБА_1 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, та визнання права власності на цю частину квартири за ОСОБА_3 є доведеними та обґрунтованими, з урахуванням чого стягнув з останньої на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, перераховану ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду. Оскільки право власності особи може бути припинено лише на підставі позову іншого співвласника,суд не вбачав за можливе припинити право власності ОСОБА_3 на її частки у гаражному боксі та автомобіль.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1. суд з урахуванням встановленого та вимог ч.2 ст. 365 ЦК, вважав за можливеприпинити право ОСОБА_3 на частину автомобіля та гаражного боксу та визнати право власності на це майно за ОСОБА_1

Проте, таких висновків суд дійшов на порушення процесуального та матеріального права, з огляду на що рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому володіння та користування тією частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві. У разі неможливості цього він мас право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників. якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі: 2) річ є неподільною: 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається для визначення вартості спірного майна за ухвалою суду 8 серпня 2013 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведена судова будівельно-технічної експертиза № 5431/13-42 за висновками якої ринкова вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 становить 194 618 грн.,відповідно, вартість всієї

квартири становить 583 854 грн. 00 коп., ринкова вартість 1\3 частки гаражного боксу АДРЕСА_6 становить 34 789 грн.,відповідно,повна вартість гаражного боксу становить 104 367 грн.

Крім зазначених висновків в матеріалах справи містяться також інші висновки щодо вартості спірного майна,а саме висновок судового експерта від 18.07.2013р. № 5432/13-54,за яким залишкова ринкова вартість автомобіля марки Шевроле Лачетті, 2005 року випуску д.н. НОМЕР_1 становить 55 217 грн. 68 коп., а 1/3 частка автомобіля складає 18 405 грн. 89 коп.

За висновком дослідження вартості спірного майна,яке замовляла ОСОБА_1та яке проведено ТОВ «Колсантингова компанія «САМСОН», 1/3 частка квартири склала 200 690 грн. 00 коп.,а за дослідженням, яке проводилося на замовлення ОСОБА_3 ТОВ «Інтернешинал Консалтинг ЛТД»,вартість 1/3 частки спірної квартири складає 149 984 грн.,а вартість 2\6 частин автомобіля - 23 963 грн. За висновком ТОВ «Консалтингова група «Сван Консалтинг», також проведеним за замовленням ОСОБА_6 вартість 2\6 частин гаражного боксу становить 66 496,30 грн.

Наявним висновкам щодо вартості спірного майна, суд не надав належної оцінки та без достатніх підстав взяв за основу висновки спеціалістів, які навіть не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок та за якими вартість майна є найнижчою.

Як вбачається, на підтвердження своїх вимог , ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду внесено гроші на загальну суму 59 524 грн.40 коп., але згідно висновку,який взяв суд за основу, вартість 1\3 частини квартири становить 149 984 грн. Відповідно до ст. 365 ЦК саме ця сума , до винесення рішення по справі, мала бути перерахована ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Але, як вбачається ні одна ні друга сторона повну вартість майна на депозитний рахунок суду на підтвердження своїх вимог не внесли. ОСОБА_1, замість 90 459 грн.60 коп. (сума 2/6 частки гаражного спірного боксу - 66 496 грн.30 коп. та 2/6 частки спірного автомобіля - 23 963 грн. 30 коп.) перерахувала на рахунок лише 53 195 грн.14 грн.,а ОСОБА_3 лише 59 534,40 грн. (а.с.14- т.2), проте зазначене судом не було перевірено, що призвело до невірного взаємозаліку вартостей часток у спільному майні сторін .

Окрім цього, суд не врахував, що ОСОБА_1 заперечувала проти припинення її права власності та припинивши, в такий спосіб, її право власності, завдав істотної шкоди її інтересам.

Згідно з частинами 4,5 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільного необхідності,на підставі і в порядку,встановлених законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості

Із змісту ст. 321 ЦК випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею, допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

При прийнятті рішення судом першої інстанції не дотримано зазначених вимог закону, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог як ОСОБА_3 так і ОСОБА_7

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є,зокрема,неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи,які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313- 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 7 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення,яким відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в задоволені їх позовів про припинення права на частку у майні,що належить на праві спільної часткової власності,визнання права власності та виплату грошової компенсації.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді