
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/227/15-а
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,
секретаря Жукової Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт - Херсон" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
27 січня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт - Херсон" (надалі - ТОВ "Агропродукт - Херсон") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000082200.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року адміністративний позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агропродукт - Херсон» з питання дотримання податкового законодавства щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом ПП «Холдинг-Будпроект» за липень 2014 року. При проведенні перевірки ТОВ «Агропродукт Херсон» було виявлено порушення: п.44.1 ст.44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2988,33грн.
В результаті вищезазначеної перевірки складений акт від 22 грудня 2014 року № 461/21-03-22-06/33590624 /т.1 а.с.6-13/, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000082200 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість з урахуванням штрафних фінансових санкцій, на загальну суму 4482,50грн. в тому числі за основним платежем на суму 2988,33грн., штрафних фінансових санкцій в сумі 1494,17грн. /т.1 а.с.5/.
Здійснюючи перевірку податковий орган дійшов до висновку, що спірні правочини з контрагентом мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.
Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп.139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.
Судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платником податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару (послуг).
Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, договором, актом здачі-прийняття виконаних робіт, дефектним актом, актом договірної ціни, відомістю ресурсів, балансовою довідкою, платіжними дорученнями, податковими накладними. /а.с.14-36/
До того ж, доводи апеляційної скарги повністю ідентичні доводам заперечення на адміністративний позов, яким судом першої інстанції, з урахуванням матеріалів та обставин справи, було надано належну правову оцінку /т.1 а.с.56-57/.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентом-підрядчиком.
Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин, правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Головуючий: А.В. Крусян
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: О.І. Шляхтицький
Судове рішення № 44266195, Одеський апеляційний адміністративний суд було прийнято 13.05.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 821/227/15-а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: