Ухвала суду № 44266029, 06.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 р. № 876/2757/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Чорної І.Б.,

представника відповідача Вонятівської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року в адміністративній справі № 2-а/1970/4149/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МВ Стеллар» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «МВ Стеллар» (надалі - ТзОВ «МВ Стеллар») звернулося з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (надалі - Тернопільська ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001372210 від 28.11.2012 р.

Позов обґрунтовано тим, що порушення, нібито виявлені податковим органом при проведенні позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «МВ Стеллар», не відповідають дійсності, оскільки зроблені в результаті помилкового тлумачення податковим органом норм податкового законодавства, а тому висновки, викладені в акті перевірки № 5542/22-10/32578150 від 16.11.2012 р. є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України. Вищевказане свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 р. № 0001372210, яке відповідно є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.01.2013 р. позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила Тернопільська ОДПІ, яка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та без врахування фактичних обставин справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення рішення 28.11.2012 р. за № 0001372210 є обґрунтованим, прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому є законним.

За клопотанням представника відповідача судом було проведено заміну первинного відповідача на його правонаступника - Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів Тернопільської області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в період з 14.11.2012 р. по 15.11.2012 р. Тернопільською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку TзOB «MB Стеллар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. по взаємовідносинах з TзOB НК «Днепр Петроліум».

Податковим органом в ході відпрацювання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з TзOB НК «Днепр Петроліум» зроблені висновки, що TзOB «MB Стеллар» порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податковий кредит за серпень 2012 року на суму 25 375,00 грн.

Вказані висновки базуються на тому, що TзOB «MB Стеллар» не було надано під час проведення перевірки документального підтвердження замовлення (заявки) на товар та актів прийому-передачі товару, які на думку податкового органу є належними первинними документами, і лише які можуть підтверджувати факт отримання TзOB «MB Стеллар» товарно-матеріальних цінностей від TзOB НК «Днепр Петроліум» та відповідно здійснення господарських операцій з вказаним товариством.

Окрім того, податковим органом робиться висновок про нікчемність правочину, укладеного між TзOB «MB Стеллар» та TзOB НК «Днепр Петроліум», відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215 та ст.228 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки № 5542/22-10/32578150 від 16.11.2012 р.

На підставі вказаного акта перевірки та відповідно до встановлених порушень Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 р. за № 0001372210, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 8 місяців 2012 року на 25 375,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 р. за № 0001372210, так як висновки податкового органу про порушення, виявлені при проведенні позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «МВ Стеллар» є помилковими, оскільки зроблені в результаті невірного тлумачення податковим органом норм податкового законодавства, а тому висновки, викладені в акті перевірки № 5542/22-10/32578150 від 16.11.2012 р. не відповідають дійсності.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права та є вірними.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкого кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи,а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України № 996 від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для підтвердження господарських операцій TзOB «MB Стеллар» податковому органу на його письмовий запит було надано:

- видаткову накладну № НК-03085 від 03.08.2012 р. на загальну суму 152 250,00 грн, в т.ч. ПДВ 25 375,00 грн та товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № НК-03085 від 03.08.2012 р.

- розрахункові документи (платіжне доручення № 2752 від 06.08.2012 р.), яке підтверджує проведення TзOB «MB Стеллар» розрахунків за передані TзOB НК «Днепр Петроліум» товарно-матеріальні цінності.

Окрім того, TзOB «MB Стеллар» підтверджено операції щодо відображення господарських операцій з контрагентом - TзOB НК «Днепр Петроліум» в бухгалтерському та податковому обліку за серпень 2012 року.

Позивачем зазначено та не спростовано відповідачем подальше використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, які TзOB «MB Стеллар» придбані у TзOB НК «Днепр Петроліум», шляхом заправки власних транспортних засобів, якими надаються послуги з перевезення вантажів.

Ним також надано суду копію письмової заявки ТзОВ «МВ Стеллар» від 02.08.2012 р. на ім'я TзOB НК «Днепр Петроліум» на здійснення поставки дизпалива Євро в кількості 17 500 літрів на підставі договору поставки нафтопродуктів № НК 120809 від 02.08.2012 р. (що на час проведення перевірки знаходилася у менеджера із поставок).

Крім того, факт складання TзOB НК «Дніпр Петроліум» рахунку-фактури № НК-0001803 від 03.08.2012 р. та видаткової накладної № НК-03085 від 03.08.2012 р. на товар підтверджує факт замовлення TOB «MB Стеллар» відповідної партії товару, поставка якого була проведена TзOB НК «Днепр Петроліум» за вказаною видатковою накладною.

Таким чином, твердження податкового органу про відсутність у позивача заявки на товар не відповідає дійсності.

Що стосується відсутності актів прийому-передачі товару, про які вказує відповідач в акті перевірки, то уклавши договір поставки нафтопродуктів № НК120809 від 02.08.2012 р., сторони визначили форму первинного бухгалтерського документу, за яким буде проводитись поставка товару. Таким первинним бухгалтерським документом сторони визнали видаткову накладну, як відвантажувальний документ (тобто документ, що підтверджує передачу товару).

З приводу покликання апелянта на незаповнення усіх граф первинних документів, з огляду на принцип превалювання сутності над формою, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зауважити, що вказані недоліки не позбавляють податковий орган та суд можливості ідентифікувати за цими документами операції, що були оформлені (підтверджені) цими документами.

У відповідності до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду.

Згідно із частиною першою статті 72 та частиною другою статті 69 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відтак, реальний характер операцій підтверджується належними доказами, правильно оціненими судом першої інстанції в їх сукупності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його доводи, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року в адміністративній справі № 2-а/1970/4149/12- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.В.Ільчишин

Ухвала складена в повному обсязі 08 травня 2015 року.