Ухвала суду № 44264491, 07.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"07" травня 2015 р.Справа № 922/4240/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Лаврова Л.С. , Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" про відстрочку виконання судового рішення та скасування заходів до забезпечення позову у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Харків до Приватного акціонерного товариства"Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського", м. Луганськ про треті особи стягнення коштів в сумі 402 327,74 грн. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш", м. Маріуполь. за участю представників:

від боржника (заявника) - Сердюкова І.В.,

від стягувача - Пашкова Н.В., Посметна М.М.,

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2015 року по справі № 922/4240/14 позов ПАТ "Перший Український міжнародний банк" до ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" про стягнення коштів було задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського" на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" заборгованість за сумами факторингового фінансування в розмірі 256 114,56 грн., суму пені в розмірі 70 634,86 грн., заборгованість за непогашеними процентами за користування сумами факторингового фінансування в розмірі 4 943,41, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 8 046,55 грн.

В решті позову відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення 13.03.2015 року господарським судом Харківської області був виданий відповідний наказ.

27 квітня 2015 року від ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського" до суду надійшла заява про відстрочку виконання вищевказаного рішення, а також про зняття заходів до забезпечення позову, що були вжиті відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 23.10.2014 року.

Ухвалою суду від 28.04.2015 року заяву боржника було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.05.2015 року об 11:20 год.

Представник боржника у призначеному судовому засіданні підтримав подану ним заяву та просив суд її задовольнити.

Як на підставу для надання відстрочки виконання судового рішення боржник посилається на скрутне матеріальне становище свого підприємства та відсутність коштів на рахунках. Ненадання ж відстрочки судового рішення, за доводами заявника, заблокує роботу його підприємства, та не надасть змоги вчасно виконувати свої зобов'язання, зокрема фінансові.

Боржник також зауважує на тому, що має намір погасити у повному обсязі присуджену до стягнення заборгованість, проте арешт рахунків підприємства блокує та унеможливлює виконання ним боргових зобов'язань перед кредиторами.

Присутні в судовому засіданні представники стягувача проти задоволення заяви заперечили, мотивуючи свою позицію тим, що надання відстрочки виконання судового рішення в першу чергу порушить майнові права банку.

Колегія суддів, розглянувши подану боржником заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із зазначених положень випливає, що відстрочка та розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

Обставини, на які посилається боржник в обґрунтування відстрочки виконання рішення по даній справі не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише боржника, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущена боржником заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан стягувача та здійснювану ним господарську діяльність. Так, неналежним виконанням зобов'язання, боржник порушує майнові права стягувача, інтереси якого, суд також має враховувати при вирішенні справи.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Таким чином, тяжкий фінансовий стан підприємства не є тією виключною об'єктивною обставиною, за умови наявності якої, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №10/1994 від 24 березня 2009 року.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для відстрочки виконання рішення по даній справи.

Вирішуючи питання щодо скасування заходів забезпечення позову, що були вжиті в ході розгляду даної справи, суд виходить із наступного.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2014 року, в межах заявленої до стягнення суми заборгованості, судом були вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на ряд рухомого та нерухомого майна Публічного акціонерного товариства "Лугцентрокуз імені С.С. Монятовського" та на грошові кошти підприємства, що розміщені на всіх рахунках, відкритих в банківських установах.

В подальшому, вжиті судом заходи до забезпечення позову були частково скасовані відповідно до ухвали від 13.11.2014 року та залишені чинними лише в частині накладення арешту на грошові кошти боржника.

За приписами ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

В п.10 постанови №16 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, внаслідок чого господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Заявником не подано до суду жодного належного та допустимого доказу в розумінні приписів ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту виконання ним рішення суду або наявності перешкод, що унеможливлюють його виконання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання судового рішення та скасування заходів до забезпечення позову у справі № 922/4240/14.

Керуючись ст.ст. 68, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2015 року та скасування заходів до забезпечення позову у справі № 922/4240/14 відмовити.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.Ч. Жельне Р.М. Аюпова Л.С. Лаврова

справа № 922/4240/14