Постанова № 44262259, 30.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2015 року 810/1099/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Бориспільської об?єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Зміст позову складають позовні вимоги - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2014 №0039641720, №0039631720 та №0039611720 (далі - оскаржувані рішення). Представник позивача позовні вимоги обґрунтовує порушеннями податкового законодавства відповідачем при визначенні підстав для нарахування податкових зобов?язань та порушенням відповідачем строку винесення та доведення до відома позивача оскаржуваних рішень.

Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення обґрунтовував тим, що підставою для нарахування оскаржуваними рішеннями податкових зобов?язань позивачу були відомості податкової інформації, яка була у володінні відповідача та яку останній має право використовувати відповідно до норм податкового законодавства України.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка на підставі наказу від 20.08.2014 року №582 виданого Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією. За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 08.09.2014 року №467/17-НОМЕР_1, на підставі висновків якого - винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0039611720 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 492048,13 грн., №0039641720 про застосування фінансової санкції за неналежне ведення обліку доходів на суму 510 грн. та №0039631720 про застосування фінансової санкції за неподання податкової декларації на суму 170 грн.

Відповідальним за ведення обліку доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, з метою виконання обов'язку щодо подання податкової декларації, є платник податків - фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

З пояснень відповідача слідує, що, відповідно до наявної у відповідача податкової інформації позивач протягом підзвітного періоду отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації о майновий стан і доходи.

Так, згідно з інформацією Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України в період з 01.04.2013 по 30.06.2013 рік платник податків-фізична особа ОСОБА_1 фактично отримав дохід в сумі 2316870,01 грн. у вигляді додаткового блага (ознака доходу « 126») від ПАТ «Альфа - Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) - прощення заборгованості за договірними зобов?язаннями на суму 2 316 870,01 у 2 кварталі 2013 року, з якого не сплачено податок.

Окрім того, з пояснень відповідача слідує, що позивач відповідно до Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України протягом 2013 року також мав доходи по основному місцю роботи - Регіональний структурний підрозділ київський районний центр «Київцентраеро» державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ЄДРПОУ 13738233; м. Бориспіль, аеропорт-1). Однак податкову декларацію про майновий стан і доходи позивач за 2013 рік не подавав, що не спростовується і позивачем по справі.

З пояснень відповідача слідує, що перевіркою доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу встановлено, що позивачем не задекларовано дохід отриманий у вигляді блага, в результаті анулювання (прощення) заборгованості ПАТ «Альфа - Банк» на суму 2 316 87 кварталі 2013 року. Порушено пп. 164.2.17-д п.164.2 ст.164, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

Відповідач також вказує у своїх письмових поясненнях, які були підтримані і представником відповідача в судовому засіданні, що з листа, який надійшов на запит відповідача від ПАТ «Альфа - Банк» (від 19.06.2014 рік № 53561-11-172504) прощення заборгованості позивачу здійснювалось з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення до податкового розрахунку за ф.1-ДФ, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Разом з тим суд, дослідивши зміст зазначеного вище листа, копію якого надав суду представник відповідача, і на який відповідач посилається як на єдине доказ, що підтверджує податкову інформацію щодо отримання позивачем додаткового блага, - встановив, що лист не містить посилань ні на те, що банком було вчинено дію по прощенню боргу позивачу, ні на те, що позивача було повідомлено про таке прощення.

Відтак пояснення відповідача про те, що відповідач вчинив всі дії про перевірці податкової інформації щодо отримання позивачем додаткового блага у 2013 році - не підтверджуються, а навпаки - спростовуються матеріалами справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. "є" п. п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Згідно п.179.7. ст. 179 Податкового кодексу України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Так, відповідно до п.п. 164.2.17-д п. 164.2. ст. 162 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п.п.168.1.3. п. 168.1. ст. 168 Податкового Кодексу України, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм у їх зв'язку з матеріалами справи призводить суд до висновку про відсутність (непідтвердженість) в діях позивача підстав для податкової відповідальності у вигляді нарахування фінансових санкцій та податку з доходів фізичних осіб оскаржуваними рішеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 38, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

від 15.10.2014 №0039641720, №0039631720 та №0039611720.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1(Ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.