Постанова № 44261936, 30.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 р. Справа №805/1136/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 15-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Михайлюк Х.Г.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про зобов'язання вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, якою просить суд:

- зобов'язати Димитрівський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на зброю:

- стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 8 107,00 грн матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

2 вересня 2014 року ОСОБА_1 подав до відповідача всі необхідні документи для отримання дозволу на придбання гладкоствольної мисливської зброї, а саме: заяву щодо видачі дозволу на придбання зброї, заповнену картку-заяву, медичну довідку, довідку про вивчення матеріальної частини зброї, платіжний документ, а також копії 1, 2 та 11 сторінок паспорту громадянина України. Документи приймав співробітник Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_2, який вказав позивачу про необхідність надати також і довідку про відсутність судимості, хоча діючим законодавством обов'язку подавати дану довідку не передбачено. Також просив не вказувати дату звернення на заяві, так як він переправить її, коли буде виготовлена довідка.

9 жовтня 2014 року позивач зателефонував ОСОБА_2 щодо розгляду його заяви та отримав відповідь, що перевірка дільничним ще не здійснювалася, а буде здійснена, коли у дільничного буде час.

29 жовтня 2014 року позивач знов зателефонував ОСОБА_2, який сказав, що 17 жовтня 2014 року перевірка дільничним була проведена і відповідний рапорт був відповідачем, також повідомив про те, що 30-31 жовтня 2014 року документи ОСОБА_1 будуть направлені в м. Маріуполь.

1 листопада 2014 року ОСОБА_2 зателефонував позивачу та повідомив, що документи повернуті у зв'язку із відсутності серед них довідки про відсутність судимості та запропонував позивачу знов замовити вказану довідку.

Позивач звернувся зі скаргою на бездіяльність службових осіб Димитрівського МВ ГУМВС України в Донецькій області до начальника цього відділу підполковника міліції Рижова А.В.

14 листопада 2014 року позивач отримав відповідь на свою скаргу, в якій зазначалося про те, що за результатом проведеної службової перевірки службові особи діяли в рамках чинного законодавства. Також у відповіді було зазначено, що дорученням МВС України № 5449/Єв встановлений порядок отримання довідок про відсутність судимості, згідно з яким позивачу необхідно особисто звертатися для отримання даної довідки.

2 грудня 2014 року позивач направив скаргу на дії службових осіб Димитрівського МВ до Прокуратури Донецької області, яка потім була перенаправлена до Прокуратури м. Димитрова, та до Генеральної прокуратури України, яка перенаправила її до Управління громадської безпеки Головного правління МВС України в Донецькій області.

26 січня 2015 року та 17 січня 2015 року позивач отримав відповіді від Управління громадської безпеки Головного управління МВС України в Донецькій області, в яких зазначено, що довідка про відсутність судимості є носієм конфіденційної інформації про особу та працівники органів внутрішніх справ не мають право збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про фізичну особу без її згоди.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до п. 12.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622, для одержання громадянами в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи: заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника; заповнена картка-заява; медична довідка; довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги; копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.

Як зауважив позивач, вказаний перелік є вичерпним.

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги», забороняється вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

Щодо приписів п. 5.1 Інструкції № 622, відповідно до яких органи внутрішніх справ не мають права надавати дозволи на придбання зброї громадянам в разі наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку на які посилається відповідач, за переконанням позивача, органи внутрішніх справ повинні самостійно перевіряти таку інформацію. Так, відповідно до ч. 7, 8 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги» суб'єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб'єкта надання адміністративних послуг. Суб'єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб'єкта звернення, у тому числі шляхом прямого доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб'єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. Позивач зазначив, що інформація про судимість (або про відсутність судимості) міститься в базі даних органів внутрішніх справ, які є розпорядниками такої інформацію і які мають право її зберігати. На переконання позивача, довідка про відсутність судимості не є документом, що містить конфіденційну інформацію, тому відповідну довідку самостійно мають виготовляти службові особи органів внутрішніх справ без будь-яких запитів та дозволів на це фізичних осіб.

У зв'язку з різким підвищенням курсу валют на початку цього року значно збільшилась ціна на зброю та комплектуючі до неї. Гладкоствольна рушниця АТА ARMS ETRO Combo 12/76, яку бажав купити позивач, станом на час звернення до суду з даним позовом в магазині «Ібіс», клієнтом якого є позивач і де він має дисконтну картку, коштує 14 600,00 грн, тоді як у вересні 2014 року вона коштувала 7 356,00 грн. Таким чином, різниця в ціні між її вартістю станом на березень 2015 року та вересень 2014 року складає 7 244,00 грн.

Також позивач планував придбати кріплення для ліхтаря Nitecore GM02, так як має саме цей ліхтар. Як зазначено у позові, станом на березень 2015 року (час звернення позивача до суду) вартість такого кріплення складає 476,00 грн; станом на вересень 2014 року вартість кріплення становила - 240,00 грн. Різниця вартості складає 236,00 грн.

Крім цього, позивачу необхідно придбати:

- дистанційне управління Nitecore RSW1, так як він має ліхтар Nitecore р12, вартість якого у березні 2015 року складає 453,00 грн; вартість цього ж пристрою у вересні 2014 року становила 228,00 грн. Різниця - 225,00 грн;

- рукоять перенесення вогню САА Short Forearm Vertical Grip, яка у березні 2015 року коштує 812,00 грн, у вересні 2014 року - 410,00 грн. Різниця - 402,00 грн.

Загальна різниця між вартістю зброї та комплектуючих між ціною у березні 2015 року та ціною у вересні 2014 року становить 8 107,00 грн. Позивач вважає, що тривалим ненаданням йому дозволу на придбання зброї відповідач спричинив йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Не погодившись із тривалим неотриманням від відповідача дозволу на придбання зброї та завданою (за переконанням позивача) йому матеріальної шкоди, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, наведених вище.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи Димитрівський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повідомлявся судом належним чином. 23 та 30 квітня 2015 року судом отримані клопотання від відповідача про розгляд справи за відсутності представника відділу (а.с. 27-28, 64-65).

Разом із клопотанням суду надані заперечення на позов, в яких зазначено наступне.

ОСОБА_1 дійсно надав до дозвільної служби Димитрівського МВ ГУ УМВС України документи, перелік яких передбачений п. 12.2 Інструкції: заяву на отримання дозволу на придбання гладко ствольної мисливської зброї, заповнену картку-заяву, медичну довідку, довідку про вивчення матеріальної частини зброї, платіжний документ, а так № 622.

Але згідно розділу 5 цієї ж Інструкції органи внутрішніх справ не мають права видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної, пневматичної чи холодної зброї, бойових припасів та зазначених патронів громадянам у разі: наявності в особи медичних протипоказань до виконання функціональних обов'язків та володіння зброєю; наявності даних про систематичне (два і більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім'ї, що підтверджується документально; пред'явлення такій особі обвинувачення у вчиненні злочину; наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку.

Вимога до позивача надати довідку про несудимість обґрунтована тим, що за відомостями АБД «Кримінал» ОСОБА_1 скоїв психологічне та матеріальне насилля в сім'ї відносно своєї матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (матеріали ЖРЗСП № 970 від 10 травня 2010 року), що поставило під сумнів можливість прийняти рішення про надання позивачу дозволу на придбання мисливської зброї.

Враховуючи наведене, позивачу на виконання вимоги п. 5.2 Інструкції було запропоновано листом № 11671 від 14 листопада 2014 року замовити довідку про відсутність/наявність судимості, інформація якої суттєво впливає на прийняття рішення в наданні/відмові права на придбання та зберігання мисливської гладкоствольної рушниці, яку він відмовився надавати.

Посилання позивача на те, що довідку про несудимість позивача має самостійно отримувати орган внутрішніх справ, за твердженням відповідача, є помилковим, так як ОСОБА_1 не надавав органу дозвільної системи заяви про розкриття інформації щодо себе, а така довідка видається тільки по запиту самої фізичної особи або ж в рамках відкритого кримінального провадження. Тобто, позивачу цілком правомірно було запропоновано надати довідку про відсутність судимості.

Також у запереченнях зазначено, що станом на квітень 2015 року відповідачем не прийнято рішення за результатом розгляду заяви позивача, так як позивач, не надаючи до заяви довідку про несудимість, тим самим затягнує прийняття даного рішення.

Щодо вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, то така шкода відсутня взагалі, а те, що позивач називає матеріальною шкодою є, за переконанням відповідача, упущеною вигодою, а не на фактичною шкодою.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі (а.с. 29-32).

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 на початку вересня 2014 року звернувся до Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою про видачу йому дозволу на придбання однієї мисливської гладко ствольної рушниці, яка зареєстрована Димитрівським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 4 листопада 2014 року, вх. № К-130. Суду не надано доказів, які б підтверджували факт звернення позивача із зазначеною заявою саме 2 вересня 2014 року, як зазначає позивач у позовній заяві, але факт звернення позивача у зазначений період (на початку вересня 2014 року) підтверджується висновком службового розслідування № 11671 від 14 листопада 2014 року, проведеним за результатом розгляду скарги позивача (а.с. 44-46).

До заяви позивач додав наступні документи: медичний висновок, довідку про вивчення матеріальної частини зброї, поліс страхування та квитанцію за послуги дозвільної системи.

Як встановлено під час розгляду справи та визнається сторонами по справі, посадовою особою відповідача старшим інспектором ДС Димитрівського МВ ОСОБА_2 позивачу було запропоновано, окрім доданих до заяви документів, замовити та надати довідку про відсутність судимості, яку позивач відмовився надавати, вважаючи, що зазначена довідка має бути отримана відповідачем самостійно.

Не отримавши протягом тривалого часу дозвілу на придбання зброї, 5 листопада 2014 року позивач звернувся зі скаргою на бездіяльність посадових осіб відповідача щодо тривалого ненадання йому зазначеного дозволу до начальника Димитрівського МВ підполковника міліції Рижова А.В. (а.с. 34-37).

Наказом від 623 від 14 листопада 2014 року за скаргою позивача було призначено службове розслідування (а.с. 38).

За матеріалами службового розслідування (а.с. 33-43) був складений висновок № 11671 від 14 листопада 2014 року, відповідно до якого посадова особа Димитрівського МВ старший інспектор ДС лейтенант міліції ОСОБА_2 діяв в рамках чинного законодавства (а.с. 44-46).

14 листопада 2014 року листом ОСОБА_1 повідомили про результати розгляду його скарги. Також у листі зазначено, що про прийняте за результатом розгляду його заяви від 4 листопада 2014 року вх. № К-130 рішення йому буде повідомлено додатково (а.с. 16, 47).

Не погодившись із отриманою відповіддю позивач звернувся 2 грудня 2014 року зі скаргою на бездіяльність відповідача та з клопотанням про зобов'язання відповідача видати йому дозвіл на придбання зброї (суду не надані копії вказаної скарги, але наведене витікає зі змісту листів, якими позивача повідомлено про результати розгляду його скарги) до Генеральної прокуратури України, якою скарга позивача була скерована для розгляду до Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 49).

Аналогічну скаргу позивач подав у цей період і до Прокуратури Донецької області, яка була скерована до Прокуратури м. Димитрова Донецької області (а.с. 48), а потім перенаправлена для розгляду до ГУ МВС України в Донецькій області (а.с. 50).

У січні 2015 року позивач отримав лист від Управління громадської безпеки ГУ МВС України в Донецькій області (вих. № 7/45 від 17 січня 2015 року), яким позивача повідомлено, що в діях відповідача не вбачається порушень чинного законодавства, а для розгляду заяви позивача про надання дозволу на придбання зброї ним особисто має бути подана до Димитрівського МВ довідка про відсутність судимості. Зазначено, що тільки після цього буде вирішено питання щодо надання позивачу дозволу на право придбання зброї (а.с. 14-15).

Аналогічна відповідь міститься і у листі Управління громадської безпеки ГУ МВС України в Донецькій області (вих. № 7/К-1 від 26 січня 2015 року) (а.с. 12-13).

Не погодившись із тривалим ненаданням йому дозволу на придбання зброї, позивач 20 березня 2015 року звернувся до суду із даним позовом (а.с. 4 - 16-б).

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон «Про міліцію», Закон № 565-ХІІ), Законом України «Про інформацію» 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закону України «Про інформацію», Закон № 2657-ХІІ), Законом України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закону України «Про захист персональних даних», Закон № 2297-VI), Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року «Про затвердження Положення про дозвільну систему» (далі - Положення «Про дозвільну систему», Положення № 576), Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 «Про затвердження Інструкції Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» (далі - Інструкція № 622).

Відповідно до п. 1 Положення «Про дозвільну систему» дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Згідно з п. 2 цього Положення до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належить, зокрема, вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна).

Відповідно до п. 4 Положення № 576 право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п. 9 зазначеного Положення видача дозволів на придбання вогнепальної зброю нарізної воєнних зразків, несучасної стрілецької, спортивної, навчальної, охолощеної, мисливської нарізної і гладкоствольної), у порядку, визначеному МВС.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Положення № 383/2011 Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який згідно з пп. 33 п. 4 цього Положення забезпечує відповідно до законодавства функціонування дозвільної системи.

Згідно п. 7 зазначеного Положення, МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управління (відділи).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 622 органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України, крім іншого, видають дозволи на придбання, зберігання, перевезення (через митний кордон України, територією України, транзит через територію України) й використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, холодної зброї, охолощеної зброї, пневматичної зброї.

Згідно до абз. 3 п. 2.3.2 Інструкції № 622 дозволи на придбання, зберігання та носіння мисливської нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, пристроїв громадянами України видаються УГБ (ВГБ) ГУМВС, УМВС.

Відповідно до абз. 3 п. 2.3.3 дозволи на придбання, зберігання і носіння громадянами України мисливської гладкоствольної зброї, основних частин зброї, бойових припасів до неї, пневматичної, холодної та охолощеної зброї видаються міськрайорганами внутрішніх справ.

Згідно п. 2.8 цієї Інструкції видача дозволів громадянам на придбання, зберігання та носіння зброї здійснюється після проведеного з ними вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею, її застосування та використання, що здійснюється у пунктах вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження

з ними та їх застосування після здачі заліку та отримання довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування.

Згідно п. 12.1 Інструкції 622 правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та

основних частин до неї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної зброї та основних частин до неї - 25-річного віку, холодної, охолощеної та пневматичної зброї та основних частин до неї - 18-річного віку.

Відповідно до п. 12.2 Інструкції № 622 для одержання громадянами в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної,

гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи: заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника; заповнена картка-заява; медична довідка (крім охолощеної зброї); довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування (крім охолощеної зброї); платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги; копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач надав відповідачу разом із заявою про надання йому дозволу на придбання однієї мисливської гладкоствольної рушниці: медичну довідку (медичний висновок), довідку про вивчення матеріальної частини зброї, копію полісу страхування та квитанцію про сплату коштів за надання послуг дозвільної системи.

Таким чином, ОСОБА_1 надав відповідачу всі документи, перелік яких наведений у п. 12.2 Інструкції № 622. Зазначене підтверджується поясненнями відповідача та висновком службового розслідування, проведеного за скаргою позивача.

Разом із цим суд не погоджується з твердженням позивача, що вказаний перелік документів є вичерпаним, так як п. 12.2 вказаної Інструкції не містить відповідних застережень. (Як, наприклад, пункт 4 Типового порядку видачі дозволів на порушення об'єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 870 ; пункт 3 Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. № 1010 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 518; частина 5 ст. 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III та інші нормативно-правові акти, які містять у собі вимогу про вичерпність переліків певних документів, підстав або обставин).

Відповідно до абз. 9 п. 12.2 Інструкції № 622 дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами внутрішніх справ у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу 1 цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів.

Згідно абз 2-8 п. 5.1 Інструкції № 622 органи внутрішніх справ не мають права видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам в разі: наявності в особи медичних протипоказань до володіння зброєю; наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім'ї, що підтверджується документально; пред'явлення такій особі обвинувачення у вчиненні злочину; наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку; відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідачем була проведена перевірка на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, в результаті якої відповідно до інформації з автоматизованої бази даних (АБД) «Кримінал» було виявлено, що 10 травня 2010 року гр.-н ОСОБА_1 скоїв психологічне та матеріальне насилля в сім'ї відносно своєї матері гр.-ки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає у АДРЕСА_1, що підтверджується заявою ОСОБА_4 від 10 травня 2010 року (вх. № 970 від 10 травня 2010 року), матеріалами ЖРЗСП № 970 від 10 травня 2010 року, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи № 623 від 13 травня 2010 року, затвердженої начальником Димитрівського МВ ГУМВС України у Донецькій області підполковником міліції В.Н. Кишкиним (а.с. 66-68). Відповідно до реєстраційної картки та постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, за результатом розгляду заяви гр.-ки ОСОБА_4 було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України - за відсутністю у діянні складу злочину.

На виконання приписів п.п. 5.2, 12.2 Інструкції № 622, враховуючи отриману під час перевірки інформацію, старший інспектор ДС Димитрівського МВ ОСОБА_2 дійшов висновку щодо необхідності проведення більш ґрунтовної перевірки ОСОБА_1 на предмет відсутності (або наявності) у останнього судимості, для чого запропонував ОСОБА_1 надати довідку про відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.

Беручи до уваги приписи п.п. 5.1, 5.2, 12.2 Інструкції № 622 та встановлені судом обставини, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо необхідності для прийняття правильного рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 проведення додаткової перевірки позивача на предмет відсутності (або наявності) в останнього судимості.

Щодо правомірності/неправомірності вимог відповідача про те, що дану інформацію (у вигляді відповідної довідки) має надати саме ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» (далі - Положення № 383/2011), відповідно до п. 23 якого МВС організовує інформаційно-аналітичну діяльність органів внутрішніх справ, формує довідково-інформаційні фонди, веде оперативно-пошукові та криміналістичні обліки, здійснює обробку персональних даних, у межах своїх повноважень складає статистичну інформацію, забезпечує режим доступу до інформації, надає інформаційні послуги.

Відповідно до п. 1 Положення про Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 листопада 2012 року № 1010, Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення (ДІАЗ) Міністерства внутрішніх справ України є структурним підрозділом апарату МВС, який організовує і здійснює заходи, передбачені законодавством України та іншими нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, які спрямовані на інформаційно-аналітичне забезпечення правоохоронної діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України.

Згідно п. 2.8 зазначеного Положення завданням ДІАЗ є, зокрема, надання в межах компетенції адміністративних послуг відповідно до Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795, та інших адміністративних послуг, у тому числі фізичним та юридичним особам, у порядку, установленому законодавством України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють цю діяльність.

Відповідно до п. 3.6 вказаного Положення до функцій ДІАЗ віднесено, в тому числі, здійснення відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних" обробки персональних даних в обсязі, структурі й порядку, що випливають із завдань та функцій, покладених на міліцію Законом України "Про міліцію" та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про захист персональних даних», зазначений Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно ст. 2 цього Закону, персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди; одержувач - фізична чи юридична особа, якій надаються персональні дані, у тому числі третя особа; третя особа - будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних, розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.

Згідно ч. 1 ст. 10 цього Закону використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 14 зазначеного Закону поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно до ст. 16 Закону «Про захист персональних даних» порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу до персональних даних володільцю персональних даних. Суб'єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, за умови надання інформації, визначеної у п. 1 ч. 4 цієї статті, крім випадків, установлених законом.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що інформація про несудимість/судимість особи є інформацією щодо персональних даних особи (суб'єкта персональних даних), яка може бути надана уповноваженою на це особою: або безпосередньо самій цій особі на її запит, або третій особі, за наявності відповідного дозволу суб'єкта персональних даних, або у випадках у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Враховуючи, що позивач у спірних правовідносинах є у розумінні Закону № 2297-VI є суб'єктом персональних даних, інформація щодо його несудимості/судимості може бути надана або йому особисто за його запитом, або, за запитом посадової особи Димитрівського МВ при наявності письмової згоди на це позивача, оформленої належним чином.

Тобто, твердження ОСОБА_1 про те, що зазначена довідка може бути отримана відповідачем самостійно без наявності на це письмової згоди позивача, є помилковим.

Посилання позивача на норми Закону України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 року № 5203-VI є помилковими, так як відповідно до ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України - види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Враховуючи, що чинним законодавством України встановлений особливий порядок отримання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї, така зброя є об'єктом цивільних прав, обмежених в цивільному обороті.

Згідно п. 13 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про адміністративні послуги» дія цього Закону не поширюється на відносини щодо набуття прав стосовно об'єктів, обмежених у цивільному обігу.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на зброю - задоволенню не підлягають.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція, серед іншого, зобов'язана видавати відповідно до законодавства у тридцятиденний строк дозволи на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ; повідомляти у тридцятиденний строк про відмову у видачі зазначених дозволів; контролювати додержання правил, порядку та функціонування об'єктів, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

Враховуючи встановлений даною статтею максимальний термін для розгляду, зокрема, заяви про надання дозволу на придбання зброї, беручи до уваги, що станом на дату розгляду справи рішення відповідачем за результатом розгляду заяви позивача про надання відповідного дозволу на придбання зброї не прийнято, суд дійшов висновку про порушення відповідачем встановленого законодавством строку розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги встановлені судом обставини та приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, за для повного захисту прав ОСОБА_1 суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та зобов'язати Димитрівський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на придбання зброї, зареєстровану 4 листопада 2014 року за вх. номером № К-130, та прийняти вмотивоване рішення.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягає майнова шкода, яка (вже) завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача коштів, які є різницею між вартістю речей, які позивач планує придбати, станом на час звернення до суду, і вартістю цих же речей, але станом на вересень 2014 року. Тобто, позивачем заявлені до стягнення кошти, які не є матеріальною шкодою у розумінні чинного законодавства України.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині стягнення з Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошових коштів у розмірі 8 107,00 грн як матеріальної шкоди - задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4872,00 грн); за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (73,08 грн).

Разом із цим, частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплаті підлягає 10 відсотків розміру ставки судового збору (у даному випадку - 182,70 грн). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача немайного характеру (зобов'язання відповідача видати позивачу дозвіл на придбання зброї) та майнового характеру (стягнення матеріальної шкоди). Відповідно, при подачі даного адміністративного позову позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 255,78 коп (73,08 грн за немайнові вимоги + 182,70 грн (10 відсотків від розміру судового збору за майнові вимоги).

В матеріалах справи міститься квитанція про сплату позивачем судового збору за подання даного позову в розмірі 182,70 грн (а.с. 1).

Враховуючи висновок суду про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача, а саме - часткового задоволення позовних вимог немайнового характеру та відмови у задоволенні позовних вимог майнового характеру, беручи до уваги приписи ч.ч. 1-3 ст. 94 КАС України та ст. ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір у розмірі 1644,30 грн (1870,00 грн (повний розмір судового збору за майнові вимоги) - 182,70 грн (частина судового збору за майнові вимоги, сплачена позивачем при подачі адміністративного позову).

Керуючись, ст. ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Димитрівський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на придбання зброї від 4 листопада 2014 року за реєстраціним номером № К-130 та прийняти вмотивоване рішення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 30 квітня 2015 року в присутності позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 коп за наступними реквізитами: Отримувач: Слов'янське УК/м. Слов'янськ/22030001, Р/р 31214206784075, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО банку: 834016, код ЄДРПОУ отримувача: 37803368, призначення платежу - судовий збір за позовом (реквізити позивача), Донецький окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35099148.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повни текст постанови складений 5 травня 2015 року.

Суддя Волгіна Н.П.