Постанова № 44261924, 30.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 р. Справа № 805/728/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці середньої заробітної плати за липень - вересень 2014 року, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій щодо відмови у перерахуванні середньої заробітної плати за липень - вересень 2014 року з урахуванням премій, перерахуванні грошової допомоги з урахуванням середньої заробітної плати з урахуванням премій, виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні протиправними, стягнення недорахованої та невиплаченої як різниці середньої заробітної плати за липень - вересень 2014 року у загальному розмірі 3 274,09 грн., стягнення недорахованої та невиплаченої як різниці вихідної допомоги у розмірі 12 048,75 грн., стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 13 917,63 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

В процесі судового розгляду справи позивачем надано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 32 474,47 грн. (замість 13 917,63 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах податкової міліції. Наказом ГУ Міндоходів в Донецькій області від 19.09.2014 року №166-о на підставі пп. «б» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено з органів податкової міліції за вислугою років з правом на пенсію. Проте, при видачі грошового атестату та довідки про види грошового забезпечення за період роботи з 02.07.2014 року по 31.08.2014 року з'ясувалось, що відповідачем при нарахуванні середньої заробітної плати за липень - вересень 2014 року до складу зазначених сум не включену премії, у зв'язку з чим розмір заробітної плати та, відповідно, вихідної допомоги при звільненні на пенсію за вказаний період нарахований у менших обсягах. У зв'язку із зазначеними обставинами, позивачем на адресу відповідача направлено лист б/н та б/д із проханням перерахувати середню заробітну плату за липень - вересень 2014 року з урахуванням премій, перерахувати грошову допомогу з урахуванням середньої заробітної плати з урахуванням премій, виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 29.09.2014 року по 22.12.2014 року. Листом від 29.01.2015 року №108/10/05-013-1 за підписом начальника ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області позивачу відмовлено у виплаті вищезазначених сум. Вважає, що дії відповідача щодо невиплати зазначеної заборгованості є протиправними, в звязку з чим просить визнати дії відповідача щодо відмови у перерахуванні середньої заробітної плати за липень - вересень 2014 року з урахуванням премій, перерахуванні грошової допомоги з урахуванням середньої заробітної плати з урахуванням премій, виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні протиправними, та стягнути з відповідача несплачені суми заборгованості.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача, в матеріалах справи наявні заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» регулює порядок обчислення заробітної плати тільки для осіб, працюючих за трудовим договором, тоді як для осіб начальницького складу податкової міліції поняття середнього грошового забезпечення відсутнє. У всіх випадках оплати часу проходження служби особи начальницького складу податкової міліції отримують місячне грошове забезпечення. У період простою податкового органу зазначеним особам виплачувалось місячне грошове забезпечення, яке складалось із посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці, встановлених на день початку простою, без нарахування премії за час простою. Також, відповідач посилається на те, що з 08.07.2014 року у зв'язку з проведенням АТО на території Донецької області у роботі контролюючого органу встановлено простій (наказ Міністерства доходів і зборів України від 08.07.2014 року №381). У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 року грошове забезпечення особам начальницького складу установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач та представник відповідача не заперечували проти здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, про що надали відповідні заяви.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 30.11.1996 року по 29.09.2014 року проходив службу в органах податкової міліції (а.с. 16, 17).

Наказом ГУ Міндоходів в Донецькій області від 19.09.2014 року №166-о на підставі пп. «б» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора податкової міліції ОСОБА_1 з 29.09.2014 року звільнено з органів податкової міліції за вислугою років з правом на пенсію (а.с. 15).

14.10.2014 року позивачу видано грошовий атестат №279/10/05-66-05-012, в якому зазначена вихідна допомога при звільненні у розмірі 36 662,85 грн. та простій із збереженням середньої заробітної плати у розмірі 3 332,33 грн.

Не погодившись із порядком розрахунку суми вихідної допомоги при звільненні та середньої заробітної плати позивач листом б/н звернувся до відповідача із проханням перерахувати середню заробітну плату за липень - вересень 2014 року з урахуванням премій, перерахувати грошову допомогу з урахуванням середньої заробітної плати з урахуванням премій, виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Тобто з 29.09.2014 року по 22.12.2014 року.

Листом від 29.01.2015 року №108/10/05-013-1 за підписом начальника ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій, направленим на звернення ОСОБА_1, позивачу відмовлено у виплаті вищезазначених сум.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини, пов'язані зі звільненням з посад публічної служби органів податкової міліції, порядком виплати вихідної допомоги при звільненні, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме: Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей». Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського

складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. № 393, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства доходів і зборів України від 08.07.2014 року №381 встановлено простій у роботі територіальних органів Міндоходів, в Додатку №1 до якого, зокрема, зазначено Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька. Пунктом 4.6 зазначеного наказу встановлено зберегти у межах кошторису середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою.

Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок).

Так, згідно п. «з» ч. 1 цього порядку цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Частиною 2 Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно ч. 3 цього Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством,

календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» регулює порядок обчислення заробітної плати тільки для осіб, працюючих за трудовим договором, тоді як для осіб начальницького складу податкової міліції поняття середнього грошового забезпечення відсутнє, оскільки ч. 2 цієї Постанови установлено, що її чинність поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечувалось відповідачем в процесі розгляду справи, що обчислення середньої заробітної плати за липень - серпень 2014 року ОСОБА_1 здійснено податковим органом без врахування премій, виплачених у попередні 2 місяці (тобто травень, червень 2014 року).

Проте, суд не погоджується із зазначеною позицією відповідача, оскільки у відповідності до ч. 2, 3 вищезазначеного Порядку середня заробітна плата ОСОБА_1 повинна бути обчислена за останні фактично відпрацьовані 2 місяці роботи, тобто за травень-червень 2014 року. Крім того, до складу обчислення середнього заробітку податковим органом повинні бути враховані всі премії та надбавки, виплачені позивачу в зазначений період.

Так, з наданої контролюючим органом до суду довідки про заробітну плату №360/10/05-66-05-151 від 01.04.2015 року вбачається, що в травні 2014 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 4191,07 грн., у червні 2014 року - 4 856,23 грн.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у травні 2014 року становить 19 днів, у червні 2014 року - 19 днів,

Так, середньоденна заробітна плата складає: 4605,47 грн. (травень 2014 року ) + 4672,96 грн. (червень 2014 року) : 38 робочих днів за два місяці (19 робочих днів у травні 2014 року та 19 робочих днів у червні 2014 року) = 244 грн. 17 коп.

Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 становить 244,17 грн. * 19 днів (середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді (38/2)) = 4 639,23 грн.

З урахуванням викладеного, у липні 2014 року середньомісячна заробітна плата виплачена позивачу у повному обсязі. Недорахована та не виплачена ОСОБА_1 заробітна плата у серпні 2014 року становить 1147,53 грн. (4639,23 грн. - 3491.70 грн.), у вересні 2014 року - 1306,90 грн. (4639,23 грн. - 3332,33 грн.).

Крім того, виходячи з вищезазначеного, відповідачем здійснено невірний розрахунок суми одноразової грошової допомоги (вихідної допомоги) при звільненні.

Як вже зазначалось раніше, у відповідності до частини 2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Здійснюючи розрахунок суми вихідної допомоги при звільненні відповідач врахував нібито середній заробіток ОСОБА_1 за період липень-серпень, проте суд не погоджується із зазначеним, оскільки в зазначені місяці позивач фактично не відпрацював жодного дня, тоді як фактично відпрацьованими позивачем місяцями є травень-червень 2014 року. Таким чином, суд вважає, що розрахунок вихідної допомоги при звільненні позивачу необхідно здійснювати з урахуванням нарахованих до виплати ОСОБА_1 сум заробітної плати (з урахуванням відповідних премій та надбавок) за період травень-червень 2014 року.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1, з якої ОСОБА_1 необхідно здійснити розрахунок вихідної допомоги при звільненні, становить 4 639,23 грн.

Так, вихідна допомога при звільненні становить 4639,23 грн. * 21 рік (вислуга років) / 2 (50%) = 48711,92 грн.

Тобто, позивачу недораховано суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі 12049,07 грн. (48711,92 грн. - 36662,85 грн.)

Судом встановлено, та не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи, що станом на момент розгляду справи остаточні розрахунки між ДПІ у Куйбишевському районі та ОСОБА_1 не здійснено.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення недорахованої та невиплаченої як різниці середньої заробітної плати за липень - вересень 2014 року та стягнення недорахованої та невиплаченої як різниці вихідної допомоги при звільненні підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 14 503,50 грн. (1147,53 грн. + 1306,90 грн. + 12049,07 грн.).

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» та від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів вересні 2014 року - 1 робочий день (30.09.2014 року) у жовтні - грудні 2014 року - 66 днів, у січні-квітні 2015 року - 82 дні.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, становить 244,17 грн. * 149 днів = 36 381,33 грн.

Крім того, суд вважає посилання відповідача щодо неможливості здійснення в повному обсязі розрахунків з позивачем у зв'язку переміщенням податкового органу на територію, підконтрольну українській владі, відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 року необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 звільнений з органів податкової міліції у вересні 2014 року, тоді як зазначена постанова прийнята 07.11.2014 року.

Враховуючи вищезазначені приписи Кодексу законів про працю України суд вважає за необхідне визнати дії щодо відмови у перерахуванні середньої заробітної плати з урахуванням премій, перерахуванні грошової допомоги з урахуванням середньої заробітної плати з урахуванням премій, виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні протиправними, оскільки на момент розгляду справи остаточні розрахунки з позивачем не проведені.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, зазначена норма сформульована так, що відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові робото давцем, можна тільки за наявності трьох життєвих обставин: моральних страждань; втрати н?ормальних життєвих зв'язків; н?еобхідності додаткових зуси?ль для організації свого житт?я.

Оскільки під час провадження у даній справі позивач не пояснив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав належних доказів щодо втрати ним нормальних життєвих зв'язків та необхідності додаткових зусиль для організації його життя в задоволенні позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 5000 грн. в якості моральної шкоди слід відмовити

Нормами частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці середньої заробітної плати за липень - вересень 2014 року, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо відмови у перерахуванні середньої заробітної плати з урахуванням премій, перерахуванні грошової допомоги з урахуванням середньої заробітної плати з урахуванням премій, виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні протиправними.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з недорахованої та невиплаченої як різниці середньої заробітної плати за серпень-вересень 2014 року, вихідної допомоги при звільненні у загальному розмірі 14 503 (чотирнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 50 коп.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 36 381 (тридцять шість тисяч триста вісімдесят одна) грн. 33 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.