Ухвала суду № 44258514, 12.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №475/864/14-ц 12.05.2015 12.05.2015 12.05.2015

Провадження №22-ц/784/972/15

Головуючий першої інстанції: Кривенко О.В.

Категорія: 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, пені та 3% річних за прострочення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, пені та 3% річних за прострочення заборгованості.

Позивач зазначав, що 07 серпня 2007 року він уклав з відповідачем договір оренди належної йому земельної ділянки площею 4,71 га, розташованої на території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області строком на 25 років. За умовами договору оренди відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі 1,5 % від вартості земельної ділянки, що складало 656грн.25коп. на рік, виходячи з грошової оцінки земельної ділянки на час складання договору оренди. Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься за вимогою орендодавця один раз на 25 років до 01.11.2007р. в сумі 16 406грн. 25коп. Згідно пункту 10 вказаного договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. При цьому, на думку позивача, пункт 13 договору, відповідно до якого при зміні коефіцієнта індексації розмір орендної плати не переглядається, є нікчемним.

За твердженням ОСОБА_3 з дати укладення договору і на день звернення до суду відповідач жодних грошових коштів в рахунок орендної плати не сплачував, Внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 7343грн.91коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати укладений з відповідачем договір оренди земельної ділянки та стягнути з останнього на його користь вищевказану заборгованість по орендній платі в розмірі 7343грн.91коп., передбачену п. 14 договору оренди пеню за порушення строків сплати орендної плати в сумі 15399грн.95коп., а також 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 617грн.73коп., всього - 23 361грн. 59 коп.

Відповідач позов не визнав, пояснив, що орендну плату за весь період дії договору оренди у передбачений договором строк та у визначеній умовами договору сумі він позивачу сплатив, про що свідчить відповідний акт прийому-передачі орендної плати.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2015 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального прав, незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 8 ст. 93 ЗК України). Спеціальним законом, що регулює орендні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 13 цього Закону за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 25 Закону "Про оренду землі" передбачений обов'язок орендаря, своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

За змістом ст. 32 цього Закону договір оренди землі на вимогу однієї із сторін може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 Закону та умовами договору, зокрема, й щодо несплати орендної плати.

Згідно з пунктом "д" ст. 141 ЗК України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Отже, положення закону, які регулюють спірні правовідносини, як підставу для розірвання договору оренди вимагають саме систематичну несплату орендної плати, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 146цс12).

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 14 липня 2004 року є власником земельної ділянки площею 4,71 га. з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області (а.с. 10).

07 серпня 2007 року позивач уклав з відповідачем договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 25 років та 03 вересня 2009 року передав її ОСОБА_2 за відповідним актом у користування. Договір було зареєстровано у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.09.2007р. за № 040701300171 (а.с. 6-9).

За умовами договору орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 1,5 % від вартості земельної ділянки, що складає 656,25грн. Обчислення розміру орендної плати орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.п. 9, 10 договору).

Також сторони погодили, що та за вимогою орендодавця орендна плата вноситься один раз на 25 років до 01.11.2007р. в сумі 16406грн.25коп. (п. 11 договору).

Судом вірно встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі від 03 вересня 2007 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 орендну плату за весь термін дії укладеного ними договору оренди в розмірі 16406грн.25коп. (а.с. 20). Свій підпис на зазначеному Акті позивач не заперечував. Оригінал вказаного Акту знаходився у цивільної справи № 457/935/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, матеріали якої були оглянуті судом апеляційної інстанції. Даний позов ОСОБА_3 ухвалою Доманівського районного суду Миколаїській області від 13.01.2014р. було залишено без розгляду з підстав, передбачених п.5 ст. 207 ЦПК України.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт передачі орендної плати відповідачем позивачу у розмірі та у строки, передбачені пунктом 11 укладеного сторонами договору.

За таких обставин, висновок суду про недоведеність позивачем факту заборгованості відповідача по сплаті орендної плати є обґрунтованим і таким, що відповідає обставинам справи. Також є правильним висновок суду про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_2 відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Посилання апеляційної скарги на те, що Акт приймання-передачі орендної плати від 03 вересня 2007 року не може бути доказом належного виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті орендної плати, оскільки в ньому зазначено, що орендна плата передавалась орендодавцем орендарю, не можуть бути прийняті до уваги. Так, зміст цього Акту свідчить про те, що він був складений саме для документального підтвердження передачі орендної плати за укладеним сторонами договором оренди належної ОСОБА_3 земельної ділянки, за умовами якого саме ОСОБА_2 зобов'язався сплатити ОСОБА_3, вказані у Акті кошти, а тому зазначення про передачу орендної плати орендодавцем орендарю є опискою та не свідчить про неналежність даного доказу.

Посилаючись на наявність заборгованості по орендній платі, позивач виходив також із того, що орендна плата у період дії договору не індексувалась.

Між тим, пунктом 13 договору оренди встановлено, що при зміні коефіцієнта індексації розмір орендної плати не переглядається.

Судом вірно не прийняті до уваги посилання позивача на нікчемність зазначеного положення договору оренди, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, проте, досягнута сторонами домовленість не суперечить ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін

Зміни до договору оренди землі, зокрема, щодо розміру та форми орендної плати сторонами не вносилися.

За такого, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підстави для дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з невиплатою орендної плати - відсутні.

Доводи апеляційної скарги про обов'язок відповідача проводити індексацію орендної плати є необґрунтованими, оскільки зазначене не передбачено умовами договору оренди, а є підставою для перегляду розміру встановленого договором розміру орендної плати та внесення в зв'язку цим до нього змін. Посилання апелянта на п.10 договору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки орендна плата сплачувалась відповідачем не щорічно, а відповідно до положень пункту 11 договору була внесена орендарем на вимогу орендодавця наперед за весь строк дії договору оренди і пунктом 13 договору встановлено, що при зміні коефіцієнта інфляції розмір орендної плати не переглядається.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які би спростовували висновки суду чи доводили би порушення ним норм земельного та процесуального законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді